19 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів: Кривенди О.В.,
Самсіна І.Л., -
розглянувши заяву Міністерства внутрішніх справ України (далі - Міністерство) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у вищезгаданій справі залишив без змін.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, Міністерство звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до частини другої статті 239-2 цього Кодексу суддя-доповідач своєю ухвалою від 12 грудня 2016 року подану заяву Міністерства залишив без руху та надав строк до 6 січня 2017 року для усунення її недоліків, а саме для надання копії постанови Верховного Суду України, викладеному висновку якої, на думку заявника, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, не відповідає рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву.
В установлений строк заявник усунув недоліки заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року.
На підтвердження наведених у заяві доводів Міністерство надало: копії рішень Вищого адміністративного суду України від 2 жовтня 2013 року, 26 червня, 17 вересня 2014 року (№№ К/9991/26358/12, К/9991/51184/12, К/800/62201/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статей 11, 21 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» та статті 6 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних»; копію постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», яка, на думку Міністерства, підтверджує наявність підстави для подання заяви, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС.
Однак аналіз рішення, про перегляд якого подана заява, та рішень, які надані для порівняння, свідчить про те, що вони постановлені, прийняті за різних фактичних обставин, встановлених судами у цих справах, тому підстав для висновку про неоднакове застосування вищезазначених норм матеріального права немає.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України також не може взяти до уваги надану постанову Пленуму Верховного Суду України, оскільки вона не є судовим рішенням, яке прийняте за правилами глави 3 Розділу IV КАС, і, відповідно, не може підтверджувати наявність підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС.
Отже, ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року не може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року у цій справі.
Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко
Судді: О.В. Кривенда
І.Л. Самсін