33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"18" січня 2017 р. Справа № 924/598/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Філіпова Т.Л.
при секретарі Першко А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року у справі №924/598/16 (суддя Вибодовський О.Д.)
за позовом Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Старосинявської районної державної адміністрації
до товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти"
про розірвання договору оренди земельної ділянки промисловості від 19 березня 2007 року, площею 4,6316 га
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
органу прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення № 032937 від 10 квітня 2015 року.
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Керівник Старокостянтинівської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Старосинявської районної державної адміністрації (надалі - Позивач) звернувся з позовною заявою в господарський суд Хмельницької області про розірвання договору оренди земельної ділянки промисловості від 19 березня 2007 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем в особі директора ОСОБА_3 за кадастровим номером 6824484000.02.016.0001, загальною площею 4,6316 Га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новосинявської сільської ради, Старосинявського району, Хмельницької області.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року позов задоволено повністю.
Даним судовим рішенням розірвано договір оренди земельної ділянки промисловості від 19 березня 2007 року та покладено судові витрати на Відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року у справі 924/598/16 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт вказав, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27 вересня 2012 року у справі №4/5025/1097/12 порушено провадження у справі про визнання Відповідачем банкрутом та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів.
Разом з тим, постановою господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2015 року у вищевказаній справі Відповідача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_1
Таким чином, на думку апелянта, з дня винесення ухвали господарського суду Хмельницької області від 27 вересня 2012 року, якою порушено провадження у справі про визнання банкрутом Відповідача і введення мараторію на задоволення вимог кредиторів сприяли виникненню поточної заборгованості перед орендодавцем за договорами за період з вересня 2012 року по липень 2016 року та позбавили Відповідача можливості своєчасно здійснити розрахунки за оренду земельних ділянок, а Позивач, який включений до реєстру вимог кредиторів, повинен очікувати погашення виниклої заборгованості у відповідності до статті 45 Закону України "Про банкрутство"( надалі - Закон).
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не досліджено той факт, що оскільки протягом дії мараторію на задоволення вимог кредиторів Відповідач позбавлений можливості здійснювати погашення конкурсної заборгованості (у тому числі по орендній платі за землю) інакше, ніж у порядку, встановленому Законом. а сам по собі факт несплати такої заборгованості не є істотним порушенням з боку Відповідача умов договору оренди землі, відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
16 грудня 2016 року на адресу суд від Старокостянтинівської місцевої прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копії інформацій Старосинявського відділення Красилівської ОДПІ від 18 листопада 2016 року та від 30 листопада 2016 року; копію розрахунку заборгованості по сплаті орендних платежів Відповідача; копії інтегрованих карток платника податків; копії податкових розрахунків; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (щодо відсутності нерухомого майна на земельній ділянці промисловості площею 4,6316 Га); копію інформації Старосинявської селищної ради від 29 листопада 2016 року, щодо відсутності нерухомого майна на земельній ділянці промисловості, площею 4,6316 Га; копію інформації Хмельницького БТІ від 30 листопада 2016 року (том 1, а.с. 133-195). Також прокуратурою надіслано відзив на апеляційну скаргу (том 1, а.с. 129-132), в якому з підстав, вказаному в ньому, Прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
20 грудня 2016 року від ліквідатора Відповідача надійшло додаткове обгрунтування до апеляційної скарги, в якому зазначено, що у аналогічній справі №924/599/16 постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2016 року за апеляційною скаргою ліквідатора Відповідача за аналогічних обставин та з аналогічних підстав, колегія суддів апеляційну скаргу задоволила частково, скасувала рішення суду першої інстанції та припинила провадження у даній справі (том 2, а.с. 73-79).
Ухвалою суду від 21 грудня 2016 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та зобов'язано Старокостянтинівську місцеву прокуратуру надати письмове обгрунтування з приводу додаткових пояснень ліквідатора Відповідача щодо припинення провадження у справі №924/599/16.
На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 21 грудня 2016 року від Прокуратури надійшли на поштову адресу суду додаткові пояснення, в яких, з підстав, викладених в них, заперечує щодо доводів, висвітлених в додаткових обгрунтуваннях та просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні від 21 грудня 2016 року та від 18 січня 2017 Прокурор заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає її необгрунтованою та безпідставною, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
В судове засідання від 21 грудня 2016 року та від 18 січня 2017 року представники Позивача та Відповідача не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, апеляційний суд виходив з наступного.
Відносини, пов'язані з землею, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
Судом встановлено, що 19 березня 2007 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди землі промисловості для виробничих потреб площею 4,6316га (надалі - Договір), строком на 49 років, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новосинявської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області.
Відповідно до умов Договору: в оренду передано земельну ділянку промисловості 4,6316 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новосинявської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області; кадастровий номер земельної ділянки - 6824484000.02.016.0001; вказаний договір зареєстрований в Старосинявському районному відділі регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 20 березня 2007 року за №040776100014.
Згідно акту прийому-передачі вказаної земельної ділянки від 20 березня 2007 року Позивач передав, а Відповідач прийняв в користування строком на 49 років вищезгадану земельну ділянку.
Згідно пункту 8 Договору: орендну плату сторонами встановлено в розмірі 10 953,73 грн в рік; орендна плата має вноситись орендарем виключно у грошовій формі.
Відповідно до пункту 10 Договору, орендна плата вноситься Відповідачем, з дня укладення Договору, щомісячно у грошовій формі в розмірі 912,81 грн. в місяць від загальної суми в рік - 10 953,73 грн.
Відповідно до пункту 26 Договору та в силу пункту «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України на Відповідача покладено обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату.
Так, згідно інформації Старосинявського відділення Красилівської ОДПІ у Відповідача борг по орендній платі за землю виник 26 вересня 2008 року і станом на 01 червня 2016 року за період з 2013 по 2015 роки становить - 87 642,19 грн., з них: за 2013 рік - 13737,37 грн., за 2014 рік - 32861,19 грн., за 2015 рік - 41 043,63 грн.
Крім того, згідно інформації Старосинявського відділення Красилівської ОДПІ, Відповідач вносив частину орендної плати за землю у 2012 році в сумі 6 464 грн 46 коп.
Апеляційний суд констатує, що відповідно до статті 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно приписів статті 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до частин 1-2 статті 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі; розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них; відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статтей 24, 25 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до частин 1-2 статті 651 ЦК України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В силу дії частини 1 статті 32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Відповідача по орендній платі за земельну ділянку станом на 01 червня 2016 року за період з 2013 року по 2015 рік становить 87 642 грн 19 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Красилівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного територіального управління ДФС у Хмельницькій області Старосинявського відділення (а.с. 16).
Крім того, згідно інформації Старосинявського відділення Красилівської ОДПІ, Відповідач вносив частину орендної плати за землю у 2012 році в сумі 6 464 грн 46 коп. і з 12 грудня 2012 року по теперішній час Відповідач систематично не сплачує орендну плату за вищевказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходяться за межами населеного пункту на території Новосинявської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, що свідчить про порушення Відповідачем пункту 10 та 26 Договору.
Судом приймається до уваги, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі” основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно п.п.2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 „Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду землі”, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.
Також суд апеляційної інстанції констатує, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 27 вересня 2012 року порушено провадження у справі 4/5025/1097/12 про банкрутство Відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою від 23 грудня 2015 року Відповідача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, припинено з 23 грудня 2015 року повноваження органів управління Відповідача як банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном та припинити повноваження власника (власників) майна банкрута.
Суд констатує, що в силу дії статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Крім того, колегія Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідно до статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав:
* боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
* боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
* боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
* боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
* боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
* боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
В силу дії частини 8 статті 42 вищевказаного Закону, після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (що і було вчинено відносно Відповідача, постанова господарського суду Хмельницької області від 23 грудня 2015 року; том 1. а.с. 55-63). майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
Враховуючи усе вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Дане було вчинено і місцевим господарським судом, а відтак Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін оспорювань судове рішення.
Суд критично оцінює посилання на практику ВГСУ України в справі № 915/449/15 (постанова в томі 1 на а.с. 117-122 ), оскільки: по перше, дана практика не є практикою ВСУ, а в Україні відсутнє прецидентне право; по друге, дана справа не є аналогічною, адже в ній описано особу, яка перебуває в процедурі банкрутства в якій не визнано особу банкрутом та не розпочато ліквідаційну процедуру (яка розпочата по відношенню до Відповідача).
Також суд критично оцінює посилання апелянта на практику Рівненського апеляційного господарського суду в справі №924/599/16, адже: по перше, як вже вказувалось вище, в Україні не існує прецидентне право; по друге, дана справа розглядалася тим же судом (господарським судом Хмельницької області), яким розглядається банкрутська справа Відповідача; по третє, з огляду на те, що обидва вида справ розглядаються апріорі одним судом, таке формальне припинення, на переконання колегії суду, лише є перепоною в вільному доступі до правосуддя, що є сумнівним як з огляду на норми Конституції України, так і з огляду на практику Європейського суду з прав людини.
З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.
З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року у справі №924/598/16 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року у справі №924/598/16 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
5. Справу №924/598/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.