04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" січня 2017 р. Справа№ 910/17469/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Чорної Л.В.
Яковлєва М.Л.
За участю представників сторін:
- позивача: Усенко А.М., довіреність № 17/01 від 03.01.2017;
- відповідача (апелянта): Котова А.П., довіреність № 135-2016 від 16.09.2016;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі № 910/17469/16 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ
до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", м. Київ
про стягнення 51 000,00 грн.,
За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (надалі- позивач/ ПрАТ «СК «Провідна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до про приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (надалі-відповідач/ ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»/апелянт) про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 51 000,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0673814/1405/14 від 30.05.2014 страхове відшкодування в розмірі 51 000, 00 грн., він на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний його страхувальнику збиток, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки у розмірі виплаченого страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності та вартості послуг евакуатора.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що позивачем здійснено невірний розрахунок страхового відшкодування, оскільки не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу. За власним розрахунком відповідача, в даному випадку на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у сумі 28 988,74 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі № 910/17469/16 (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено частково; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.. 00 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 350 (одну тисячу триста п'ятдесят) грн.. 98 коп. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд, керуючись приписами ст.ст. 12, 22, 27, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 993, 1192 Цивільного кодексу України виходив з того, що сума грошових коштів, яка підлягає сплаті та не повинна перевищувати фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та відшкодованих витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, у межах ліміту відповідальності відповідача, визначеного умовами вказаного полісу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково: стягнути 28 988, 74 грн. страхового відшкодування та судові витрати пропорційно вимогам, а також стягнути з позивача на користь приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" судовий збір за подання апеляційної скарги.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, зокрема, положення ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі № 910/17469/16 та призначено до розгляду на 19.01.2017.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2014 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (страховик) уклало договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06/0673814/1405/14 із ОСОБА_5 (страхувальник), яким застрахувало майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме «FIAT DOBLO» р.н. НОМЕР_1 ( а.с. 3-7).
05.05.2015 в місті Львові на вулиці Липневій сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_2 та автомобіля "МОСКВИЧ 21412", д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6
Факт ДТП підтверджується довідкою про ДТП 63041735, засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.11).
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 08.06. 2015 у справі № 461/5348/15-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України водієм гр. ОСОБА_6; визнано ОСОБА_7 винною особою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с.12).
Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а тому 06.05.2015 ОСОБА_5, як страхувальник, звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що страховий акт від 23.07.2016 № 2300076356 та розрахунок розміру страхового відшкодування, складені позивачем на підставі рахунку № 1519 від 11.06.2015 фізичної особи-підприємця ОСОБА_8.
Крім того, відповідно вказаного акту було нараховано 1 000,00 грн. на евакуацію транспортного засобу (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).
Як вбачається з наданого позивачем акту, сума страхового відшкодування становить 71 909,00 грн., з яких 70 909,00 грн. - вартість відновлювального ремонту, а також 1 000,00 грн. розмір вартості за евакуацію транспортного засобу.
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06/0673814/1405/14 від 30.05.2014, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 71 909,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_9, що підтверджується копією платіжного дорученням № 0031230 від 29.07.2015 на суму - 70 909,00 грн. та копією платіжного доручення № 0033297 від 12.01.2015 на суму -1 000,00 (які наявні матеріалах справи, а.с. 24-25) з відмітками банку про проведення платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "МОСКВИЧ 21412", державний номерний знак НОМЕР_4, застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) №АІ/8026323 (а.с.29) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відтак, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 71 909,00 грн.
Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальність винної у вчиненні ДТП особи, з вимогою про відшкодування шкоди в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (лист № 03-17/11024 від 14.09.2015).
Однак, відповідач відповіді на лист позивачу не надав, страхове відшкодування на корись позивача не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 51 000,00 грн., з яких 50 000,00 грн. складає вартість відновлювального ремонту, а 1 000,00 грн. - вартість послуг евакуатора.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".
Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Статтею 28 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням транспортного засобу та його евакуацією з місця дорожньо-транспортної пригоди.
А тому колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та відшкодованих витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, у межах ліміту відповідальності відповідача, визначеного умовами вказаного полісу, а саме 50 000,00 грн.
Як вказував відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві, останній визнає позовні вимоги частково у розмірі 28 988, 74 грн., оскільки автомобіль, який застрахований у позивача, 2007 року випуску, у зв'язку з чим позивачу при розрахунку суми позовних вимог слід було застосувати коефіцієнт фізичного зносу.
Однак дане твердження спростовується висновком Верховного Суду України 15 квітня 2015 року № 3-50 гс15, згідно якого доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а силу ст. 111-18 ГПК України, такий висновок є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, колегією суддів не приймаються посилання скаржника на постанову Верховного Суду України у справі № 6-691цс15 від 02.12.2015, оскільки вказаною постановою регулюються інші правовідносини, які виникли між винною особою та страховиком щодо повного відшкодування завданої винною особою збитків у разі недостатності страхової виплати, тоді як у даній справі суд розглядає правовідносини між страховиком, який виплатив страхове відшкодування, та страховиком винної особи.
Також колегію суддів не приймається до уваги наданий відповідачем до відзиву розрахунок коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ («Ез»), оскільки вказаний розрахунок не відповідає вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зокрема, п. 7.2. та п. 7.40 вказаної методики.
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі №910/17469/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Л.В. Чорна
М.Л. Яковлєв