79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.01.2017р. Справа№ 914/1017/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судового засідання Волошин О.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “Бізнес-центр “Підзамче”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_1 торгово-виробничого унітарного підприємства “ЄвроСепт”, м.Мінськ, Республіка Білорусь
про стягнення 25 000,00 доларів США, що станом на день подання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 638 750,00 грн.
За участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 акціонерним товариством “Бізнес-центр “Підзамче” подано позов до відповідача ОСОБА_1 торгово-виробничого унітарного підприємства “ЄвроСепт” про стягнення 25 000,00 доларів США, що станом на день подання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 638 750,00 грн.
Ухвалою суду від 18.04.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2016р. Враховуючи необхідність з'ясування фактичної адреси відповідача для його належного повідомлення про розгляд Господарським судом Львівської області справи №914/1017/16 ухвалами суду від 16.05.2016р. та 30.05.2016р. розгляд справи відкладався.
Ухвалою суду від 13.06.2016р. провадження у справі №914/1017/16 було зупинено у зв'язку із зверненням із судовим дорученням до компетентного органу Республіки Білорусь про вручення відповідачу документів. Цією ж ухвалою суду наступне судове засідання призначено на 12.12.2016р. на 10:00 год., а у випадку невиконання судового доручення до 12.12.2016р., наступне судове засідання призначено на 16.01.2017р. о 10:00 год.
02.09.2016р. на адресу суду надійшов супровідний лист Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 30.08.2016р. вих.№20201/0/1-16/10-07 адресований Мінському міському виконавчому комітету Головного управління юстиції Республіки Білорусь про надсилання документів, для вручення їх відповідачу, згідно ухвали суду від 13.06.2016р.
Враховуючи те, що судом було визначено дату наступного судового засідання 12.12.2016р., ухвалою суду від 08.12.2016р. провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 12.12.2016р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017р., у зв'язку з відсутністю станом на 12.12.2016р. доказів виконання судового доручення про вручення ОСОБА_1 торгово-виробничому унітарному підприємству “ЄвроСепт” документів, з врахуванням того, що судом було заздалегідь визначено дату наступного судового засідання на 16.01.2017р.
19.12.2016р. на адресу суду надійшов супровідний лист Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2016р. вих.№20201/0/1-16/10-07 (вх.№50796/16 від 19.12.2016р.), яким до матеріалів справи долучено наступні документи: підтвердження про вручення 08.11.2016р. представнику ОСОБА_1 торгово-виробничого унітарного підприємства “ЄвроСепт” судових документів Господарського суду Львівської області.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, проте 03.01.2017р. було подано клопотання за вих.б/н від 27.12.2016р. (вх.№25/17 від 03.01.2017р.) в якому він повідомив суд про те, що відповідачем 26.12.2016р. частково погашено заборгованість в сумі 3 000,00 доларів США, в підтвердження чого долучено виписку з валютного рахунку ПрАТ “Бізнес-центр “Підзамче” від 26.12.2016р.
Також, представником позивача 04.01.2017р. подано клопотання за вих.№157 від 30.12.2016р. (вх.№218/17 від 04.01.2017р.) в якому він повідомив суд про те, що відповідачем 30.12.2016р. частково погашено заборгованість в сумі 3 500,00 доларів США, в підтвердження чого долучено виписку з валютного рахунку ПрАТ “Бізнес-центр “Підзамче” від 30.12.2016р.
Слід зазначити, що позивач був належним чином повідомлений про відкладення розгляду спору на 16.01.2017р., що підтверджується підписом уповноваженого представника позивача - ОСОБА_2 у бланку про ознайомлення із датою відкладення справи.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, про що свідчить підтвердження про вручення документа від 08.11.2016р. складене судом Жовтневого району м.Мінська.
Слід зазначити, що станом на день розгляду спору (16.01.2017р.) від відповідача нормативно та документально обґрунтований відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
При оформленні судового доручення суд повідомив учасників процесу про дату проведення судового засідання 12.12.2016р. о 10:00 год. та про дату наступного судового засідання 16.01.2017р. о 10:00 год. Зважаючи на те, що документи, які підлягали врученню відповідачу згідно із судовим дорученням, було передано одним із способів, передбачених Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р., Протоколу до неї від 28.03.1997р. з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становив шість місяців з дати зупинення провадження у справі, суд приходить до висновку про можливість прийняття рішення у справі.
Згідно зі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників позивача та відповідача, за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-
встановив:
05.10.2015р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством “Бізнес-центр “Підзамче” (надалі - продавець) та ОСОБА_1 торгово-виробничим унітарним підприємством “ЄвроСепт” (надалі - покупець) було укладено контракт №05/10 (далі по тексту - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар - шрот соняшниковий в кількості, по цінах та на умовах згідно Генеральної специфікації, яка є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно п.1.2. контракту країна походження товару - Україна.
Згідно п.2.2. контракту кількість та ціна товару погоджуються сторонами в специфікаціях на кожну поставку, що є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно п.2.2. контракту загальна ціна контракту приблизно становить 480000 (чотириста вісімдесят тисяч доларів США, 00 центів) доларів США.
Згідно п.3.1. контракту продавець поставляє товар залізничним транспортом із завантаженням насипом в зерновози на умовах DAP залізнична станція призначення (згідно Інкотермс 2010).
Згідно п.4.1. контракту товар вважається переданим продавцем і отриманим покупцем (вантажоодержувачем) по кількості - згідно ваги, вказаній в залізничній накладній , по якості - згідно якості, вказаній у сертифікаті якості виданому продавцем. Датою поставки товару вважається дата вказана на штампі митниці Республіки Білорусь про надходження вантажу.
Згідно п.6.1. контракту валюта платежу по даному контракту - долари США.
Згідно п.6.2. контракту оплата за товар, поставлений по даному контракту, здійснюється покупцем безготівково, шляхом перерахунку валютних коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно п.6.3. контракту термін оплати за поставлений товар, погоджується сторонами на кожну поставку окремо та вказується в специфікаціях.
06.10.2015р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством “Бізнес-центр “Підзамче” та ОСОБА_1 торгово-виробничим унітарним підприємством “ЄвроСепт” було укладено додаткову угоду №1 до контракту №05/10 від 05.10.2015р. (надалі - додаткова угода №1).
Відповідно до п.1. додаткової угоди №1 сторони погодили п.7.6. розділу 7 «Відповідальність сторін» контракту №05/10 від 05.10.2015р. викласти у наступній редакції: « 7.6. У разі виникнення судових проваджень, всі судові спори, пов'язані із контрактом, розглядаються господарським судом України, за місцезнаходженням продавця».
Відповідно до п.2. додаткової угоди №1 сторони погодили розділ 7 «Відповідальність сторін» контракту №05/10 від 05.10.2015р. доповнити пунктом 7.7. в наступній редакції: « 7.7. Усі права, обов'язки та відповідальність сторін по даному контракту регулюються законодавством України».
На виконання умов контракту №05/10 від 05.10.2015р., позивачем 21.01.2016р. здійснено поставку товару на загальну суму 37 500,00 доларів США відповідно до міжнародних залізничних накладних: №43888437, №43888429, №43888445 (СМГС).
В матеріалах справи також наявна електронна декларація форми МД-2 за номером 901030000/НОМЕР_1.
Товар прибув на пункт пропуску кордону «Щорс-Терехівка» 24.01.2016р., про що свідчить штамп митного органу Республіки Білорусь на залізничних накладних.
Відповідач 10.02.2016р. отримав товар та надіслав позивачу декларацію про відповідність якості та кількості товару.
Відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №1 від 18.01.2016р. (інвойс) на оплату товару на загальну суму 37 500,00 доларів США.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, станом на дату подання вказаного позову оплату за отриманий товар здійснив частково у розмірі 12 500,00 доларів США.
Станом на момент подання позовної заяви (13.04.2016р.) заборгованість відповідача перед позивачем становила 25 000,00 доларів США.
Отже, позивач при поданні позову просив стягнути з відповідача 25 000,00 доларів США, що станом на день подання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 638 750,00 грн.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 39 Закону, будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Відповідно до п.1. додаткової угоди №1 сторони погодили п.7.6. розділу 7 «Відповідальність сторін» контракту №05/10 від 05.10.2015р. викласти у наступній редакції: « 7.6. У разі виникнення судових проваджень, всі судові спори, пов'язані із контрактом, розглядаються господарським судом України, за місцезнаходженням продавця».
Продавцем по контракту №05/10 від 05.10.2015р. є Приватне акціонерне товариство “Бізнес-центр “Підзамче” (код ЄДРПОУ 32408191), місцезнаходженням якого є: 79024, Львівська область, м.Львів, Личаківський район, вул.Б.Хмельницького, буд. 176.
Зважаючи на вищевикладене позивач правомірно подав позов до Господарського суду Львівської області.
Відповідно до п.2. додаткової угоди №1 сторони погодили розділ 7 «Відповідальність сторін» контракту №05/10 від 05.10.2015р. доповнити пунктом 7.7. в наступній редакції: « 7.7. Усі права, обов'язки та відповідальність сторін по даному контракту регулюються законодавством України».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону “Про міжнародне приватне право”, при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Згідно ст. 7 Закону України “Про міжнародне приватне право”, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Згідноч.1 ст.382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Укладений між сторонами контракт №05/10 від 05.10.2015р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ГПК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У п. 3.1 контракту сторони визначили, що продавець поставляє товар залізничним транспортом із завантаженням насипом в зерновози на умовах DAP залізнична станція призначення (згідно Інкотермс 2010).
Згідно з “Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати” в редакції 2010 року поставка на умовах CPT - Carriage Paid to - “перевезення оплачено до” характеризується наступним. Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.
Відповідно до п. А.1 Інкотермс продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.
Відповідно до наведених положень, факт виконання позивачем зобов'язань по контракту №05/10 від 05.10.2015р. підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародними залізничними накладними: №43888437, №43888429, №43888445 (СМГС) та електронною декларацією форми МД-2 за номером 901030000/НОМЕР_1.
З матеріалів справи вбачається, що товар прибув на пункт пропуску кордону «Щорс-Терехівка» 24.01.2016р., про що свідчить штамп митного органу Республіки Білорусь на залізничних накладних.
Відповідач 10.02.2016р. отримав товар та надіслав позивачу декларацію про відповідність якості та кількості товару.
Відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №1 від 18.01.2016р. (інвойс) на оплату товару на загальну суму 37 500,00 доларів США.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар здійснив частково у розмірі 12 500,00 доларів США.
Станом на момент подання позовної заяви (13.04.2016р.) заборгованість відповідача перед позивачем становила 25 000,00 доларів США.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.6.3. контракту термін оплати за поставлений товар, погоджується сторонами на кожну поставку окремо та вказується в специфікаціях.
Відповідно до специфікації №1 (додаток №3 до контракту №05/10 від 05.10.2015р.) покупець оплачує за отриманий товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів, від дати отримання декларації відповідності на цей товар, виданої відповідним органом, акредитованою в Республіці Білорусь.
Після порушення провадження у справі, відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості на загальну суму 11 000,00 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з валютного рахунку ПрАТ “Бізнес-центр “Підзамче”, а саме:
- від 29.09.2016р. на суму 2 000,00 доларів США;
- від 28.11.2016р. на суму 2 500,00 доларів США;
- від 26.12.2016р. на суму 3 000,00 доларів США;
- від 30.12.2016р. на суму 3 500,00 доларів США.
Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 11 000,00 доларів США основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.
Отже, основний борг станом на дату прийняття рішення (16.01.2017р.) становить 14 000,00 доларів США.
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Положенням ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно вимог п.4 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача до стягнення підлягає заборгованість в сумі 14 000,00 доларів США, що станом на день подання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 357 700,00 грн. При цьому судом взято офіційний курс долара США встановлений НБУ станом на 13.04.2016р. (дату подання позову), який складає 25,55.
Відповідач станом на 16.01.2017р. не реалізував, надані йому законом права та не надав суду докази на обґрунтування своїх заперечень на позов, позовні вимоги належним чином не спростував.
Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як роз»яснено у п.п.5.2 п.5 постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 ГПК), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід вважати тотожними.
Враховуючи, що сплачена сума судового збору відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» повертається за клопотанням сторони, відтак, позивач має право на подання вказаного клопотання, на підставі якого суд повинен повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір пропорційний до суми часткового припинення провадження у справі.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1627 від 13.04.2016р. на суму 9 581,25 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.11, 192, 525, 526, 530, 533, 611, 612, 629, 655 ЦК України, ст.ст.193, 198, 382 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 55, 75, п.1-1 ст.80, 82-85, 87, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 торгово-виробничого унітарного підприємства “ЄвроСепт” (юридична адреса: 220099, Республіка Білорусь, м.Мінськ, вул.Брестська, 18/47; поштова адреса: 220056, Республіка Білорусь, м.Мінськ, абонентська скринька №7; код суб"єкта підприємницької діяльності 377493075000) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства “Бізнес-центр “Підзамче” (79024, Львівська область, м.Львів, Личаківський район, вул.Б.Хмельницького, буд.176; код ЄДРПОУ 32408191) заборгованість в сумі 14 000,00 доларів США (що станом на день подання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 357 700,00 грн.) та 5 365,50 грн. судового збору.
3. В частині позовних вимог на суму 11 000,00 доларів США провадження у справі припинити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 20.01.2017р.
Суддя Сухович Ю.О.