"18" січня 2017 р. Справа № 922/1806/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.01.2017 року);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №130 від 29.02.2016 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№59Х/1-43) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15
за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "Кратос", м. Харків
до Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків
про стягнення 261949,70 грн.
09.12.2016 року Приватне підприємство "Охоронне агентство "Кратос" (стягувач) звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу (вх.42282).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15 (суддя Чистякова І.О.) задоволено заяву Приватного підприємства "Охоронне агентство "Кратос" про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу. Відновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 922/1806/15 від 15 вересня 2015 року.
Відповідач з оскаржуваною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального права. Просить зупинити виконання ухвали господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15 до розгляду апеляційної скарги. Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15 та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Охоронне агентство "Кратос".
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 18.01.2017 року.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "Охоронне агентство "Кратос" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Головного управління юстиції у Харківський області заборгованості за договором про охорону об'єкта з використанням охоронно - тривожної сигналізації та фізичної охорони серія ОТС-ОО №17/02-14 від 18.02.2014р., а саме: 491313,60 грн. - основного боргу, 44650,51 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 40563,06 грн. - інфляційних витрат та 3356,19 грн. - 3% річних від простроченої суми.
Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 11597,67 грн.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про охорону об'єкта з використанням охоронно - тривожної сигналізації та фізичної охорони серія ОТС-ОО №17/02-14 від 18.02.2014р. щодо оплати наданих послуг.
12 травня 2015р. представник позивача через канцелярію суду надав клопотання (вх.№18588) про долучення до матеріалів справи додаткових документів зазначених у додатку, серед яких надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 173379,94 грн. - основного боргу, 44650,51 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 40563,06 грн. - інфляційних витрат, 3356,19 грн. - 3% річних від простроченої суми та 5239,00 грн. судового збору. В обґрунтування підстав зменшення розміру позовних вимог позивач посилається на те, що позивач 06 квітня 2015 року сплатив частково борг на загальну суму 317933,06 грн.
Крім того, позивачем було надано клопотання про повернення судового збору в сумі 6358,67 грн., у зв'язку зі зменшенням суми позову.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08 червня 2015 року клопотання позивача про повернення з державного бюджету України судового збору у розмірі 6358,67 грн. задоволено. Повернуто Приватному підприємству "Охоронне агентство "Кратос" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 2, р/р 26006237433700 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36374931) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 6358,67 грн., перерахований згідно квитанції № 182 від 25.03.2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "Кратос" 173379,94 грн. - основного боргу, 44650,51 грн. - пені, 40563,06 грн. - інфляційних витрат, 3356,19 грн. - 3% річних від простроченої суми та 5239,00 грн. судового збору, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь Державного бюджету України - 6358,67 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року скасовано в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь Державного бюджету України - 6358,67 грн. судового збору, в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року залишено без змін.
15.09.2015 року господарським судом Харківської області було видано наказ по справі № 922/1806/15 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 08 червня 2015 року про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Петровського, буд. 16, р/р 35219001011604 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 34859512) на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "Кратос" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 2, р/р 26006237433700 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36374931) 173379,94 грн. - основного боргу, 44650,51 грн. - пені, 40563,06 грн. - інфляційних витрат, 3356,19 грн. - 3% річних від простроченої суми та 5239,00 грн. судового збору.
В даному наказі зазначено дату набрання рішенням законної сили - 02 вересня 2015 р. та строк пред'явлення до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейські обслуговування бюджетних коштів - до 03 вересня 2016 р.
Боржник 07.09.2015 частково виконав рішення суду, яке набрало законної сили 02 вересня 2015 року, перерахувавши грошові кошти стягувачу в сумі 63492,47 грн. в якості оплати послуг за договором про охорону об'єкта з використанням охоронно - тривожної сигналізації та фізичної охорони серія ОТС-ОО №17/02-14 від 18.02.2014р. згідно акту № 145 від 16.12.2014, що підтверджується випискою по рахунку за 07.09.2015 року.
28.01.2016 року стягувач пред'явив вищезазначений наказ до виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було винесено постанову від 03.02.2016 року по ВП №50287971 про відмову у відкритті виконавчого провадження, на тій підставі, що даний виконавчий документ пред'явлений не за місцем та не за підвідомчістю виконання рішення.
Стягувач 09.09.2016 року звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області з заявою про виконання наказу господарського суду Харківської області від 15.09.2015 року по справі №922/1806/15.
19.09.2016 року стягувачем було отримано лист від Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області за вих. №12-18/700-6808 від 15.09.2016 року, яким було повернуто даний наказ, зокрема, у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та ненаданням до заяви засвідченої належним чином копії довіреності на представника.
28.09.2016 року до господарського суду Харківської області від Приватного підприємства "Охоронне агентство "Кратос" надійшла скарга на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вх.№287), в якій стягувач просить суд визнати неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо повернення наказу на примусове виконання рішення по справі №922/1806/15, виданого господарським судом Харківської області 15.09.2015 року та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області прийняти до виконання наказ на примусове виконання рішення по справі №922/1806/15, виданого господарським судом Харківської області 15.09.2015 року, здійснити примусове виконання наказу та сплатити стягувачу 140203,76 грн.
За результатом розгляду вищенаведеної скарги на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2016 року відмовлено в задоволенні скарги Приватного підприємства "Охоронне агентство "Кратос" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вх. № 287 від 28.09.2016).
09.12.2016 року до господарського суду Харківської області Приватним підприємством "Охоронне агентство "Кратос" (стягувач) подано заяву про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу (вх.42282).
Крім того, стягувач повідомив, що ним пропущено строк пред'явлення наказу до виконання з поважних причин, оскільки боржник здійснював заходи на погашення заборгованості стягнутої за рішенням суду по цій справі, а також стягувачем вживалися заходи щодо своєчасного пред'явлення наказу до виконання.
Задовольняючи вказану заяву стягувача та поновлюючи пропущений строк для пред'явлення наказу від 15.09.2015 року у справі №922/1806/15, місцевий господарський суд виходив з принципу обов'язковості виконання судових рішень, визнав поважними причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.
Колегія суддів вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.
Положеннями ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що боржник, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, є органом державної влади.
Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (який був чинний на момент видачі наказу) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі №5-рп/2013 (за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження") виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 проти України" №40450/04 від 15.10.2009 також зазначено, що у судових справах державний орган, який було належним чином поінформовано про судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Також, Європейський суд з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" №20988/02 від 09.12.2010 дійшов висновку, що невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Тривале невиконання рішення без вагомих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому, таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не було пропущено строк пред'явлення наказу господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15 для виконання, оскільки цей строк перервався пред'явленням 28.01.2016 року наказу для виконання до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Харківській області. Вважає, що з моменту винесення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Харківській області постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.02.2016 року, відповідно до приписів статті 23 ЗУ «Про виконавче провадження», перебіг строку для пред'явлення наказу до виконання почався заново та триває на теперішній час (до 03.02.2017 року).
На думку апелянта, поновлюючи пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу, місцевий суд зробив висновки, що суперечать чинному законодавству.
Колегія суддів вважає такі твердження апелянта безпідставними, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Згідно п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку.
Отже, враховуючи те, що даний наказ було пред'явлено стягувачем до виконання не в установленому порядку, а саме до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, в той час як рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, колегія суддів звертає увагу, що строк пред'явлення наказу до виконання не переривався його пред'явленням до виконання до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.
Разом з тим, дана обставина вже досліджувалась судом в ухвалі від 11.10.2016 року.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить суд зупинити виконання ухвали господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15 до розгляду апеляційної скарги. Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо зупинення виконання ухвал суду першої інстанції до розгляду апеляційних скарг.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали додержані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15 відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.12.2016 року у справі №922/1806/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 19.01.2017 року.
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Слободін М.М.