79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" січня 2017 р. Справа № 926/2310/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л. Малех І.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона №76” № 203 від 10.11.16 року
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.10.16
у справі № 926/2310/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Енергобанк”, м. Київ
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона №76”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної ліній в сумі 4 119 595,01 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - представник;
від відповідача - ОСОБА_2. - представник;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/2310/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Малех І.Б. та Давид Л.Л.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.16 скаржнику поновлдено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 01.12.16.
Призначене на 01.12.16 судове засідання не відбулося у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Малех І.Б.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.16 розгляд справи призначено на 15.12.16.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.16 розгляд справи відкладено на 12.01.17.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.10.16 у справі №926/2310/16 (ОСОБА_3Д.) позов задоволено. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона № 76” на користь публічного акціонерного товариства “Енергобанк” заборгованість в сумі 4119595,01 грн., у тому числі: 3265721,58 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 493514,34 грн. - заборгованість за процентами, 32478,77 грн. - комісія за користування кредитом, 327880,32 грн. - пеня та 61793,93 грн. судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд покликався на те, що сторонами не заперечується укладення договору про надання кредитної лінії за яким відповідачем отримано горошові кошти. Проте, судом встановлено, що боржник своєчасно не сплатив та продовжує не сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за супроводження кредиту, а також не повернув кредитні кошти у встановлені договором терміни.
Таким чином, як зазначено місцевим господарським судом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4119595,01 грн., у тому числі: 3265721,58 грн., прострочена заборгованість за кредитом, 493514,34 грн., заборгованість за процентами, 32478,77 грн., комісія за користування кредитом, 327880,32 грн., пеня, що підтверджується обґрунтованим розрахунком позовних вимог та іншими матеріалами справи.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.10.16 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Обгрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків викладених у рішенні обставинам справи.
Зокрема, скаржника зазначає про те, що судом не встановлено, а позивачем не роз'яснено чому із облікованих на рахунках у ПАТ «Енергобанк» 1 015 235,89 грн. позивач зарахував в рахунок погашення однорідних вимог лише 523 969,90 грн. таким чином, на думку скаржника, позивач всупереч чинному законодавству не зарахував в рахунок погашення однорідних вимог кошти в сумі 491 265,99 грн. котрі обліковувалися на поточних рахунках, відкритих в ПАТ «Енергобанк».
Крім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги те, що позивач протиправно зарахував 521 551,55 грн. облікованих на рахунках апелянта в якості розрахунку пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості, оскільки такі вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст.601 ЦК україни.
Таким чином, зважаючи на те,що на рахунку відповідача обліковувалися кошти в сумі достатній для погашення заборгованості по сплаті кредиту, позивач своєчасно не здійснив списання коштів, у зв'язку з чим , на думку апелянта мало місце прострочення кредитора. Не зважаючи на це, банк безпідставно продовжував нараховувати штрафні санкції, що призвело до невірного розрахунку заборгованості та збільшення нарахування штрафних санкцій. З огляду на наведене, відповідач зробив свій розрахунок, проте, місцевим господарським судом такий розранок не був взятий до уваги.
Окрім іншого, апелянт також покликається на безпідставну відмову суду першої інстанції у клопотання про призначенні економічної експертизи, зважаючи на наявність розбіжностей у розрахунках наданих позивачем та не зарахування суми коштів, котрі зазначені у виписках по особовим рахункам.
15 січня 2016 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим позивач просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема, у поданому відзиві позивач наводить обставини на спростовування доводів апеляційної скарги, а саме:
Щодо посилання скаржника на невиконання банком вимог про зарахування коштів позивач вказує на те, що у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» на строк з 13.02.15 до 11.06.15 у позивача були відсутні правові підстави не в межах процедури ліквідації банку для виконання вимог ТДВ «ПМК-76» від 13.02.15 та від 30.04.15 на погашення заборгованості за кредитним договором шляхом перерахування грошових коштів, що містились на рахунках позичальника.
Стосовно покликаль апелянта на наявність на його рахунках достатньої кількості грошових коштів для погашення заборгованості, натомість зарахування банком лише частини коштів, позивач вказує на те, що банком було здійснено зарахування зустрічних вимог лише з рахунку №2600132944501, де обліковувалися 1 002 736,59 грн. При цьому, списання грошових коштів з рахунку №2604532944501 не було здійснено, оскільки відсутні законодавчі підстави для списання коштів із зазначеного рахунку, зважаючи на те, що вказаний рахунок є цільовим та відноситься до класу рахунків 2604 (для страхувальників - суб'єктів господарювання). При цьому, як зазначає позивач, страхові кошти не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Також, позивачем вказано на те, що після здійснення зустрічного зарахування зустрічних однорідних вимог, позичальнику було надано довідку з відповідним розрахунком щодо наявної заборгованості та відображенням погашення заборгованості на підставі такого зарахування. Натомість з боку позичальника булии відсутні будь - які запереченння щодо погашення заборгованості шляхом зустрічного зарахування. Враховуючи наведене, позивач вважає безпідставними твердження апелянта щодо незаконності заявлення суми боргу у зв'язку з неправомірністю зарахування банком однорідних вимог.
Щодо нарахування пені, то позивачем зазначено про те, що 11.01.16 на підставі заяви позичальника було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитом станом на 11.01.16, в тому числі 421 385,10 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів. При цьому, після здійснення вказаного погашення, зокрема пені в повному розмірі, як зазначає позивач, нарахування пені було поновлено з 11.01.16 з наступного дня коли позичальник продовжив несплату своїх зобов'язань по поверненню чергових платежів по тілу кредиту на несплачених в повному обсязі процентів. Таким чином, позивач вказує на те, що у зв'язку з нездійсненням відповідачем погашень своїх зобов'язань розрахунок заборгованості ТДВ «ПМК-76» є обгрунтованим і не спростований доказами у справі.
Крім цього, позивач вважає безпідставними доводи апелянта про протиправність висновків місцевого господарського суду щодо відмови в призначенні експертизи.
На виконання вимого ухвали суду апеляційної інстанції, 10.01.17 позивачем подано витребувані судом документи, а саме розрахунок заборгованості за кредитним договором з якого вбачається порядок зарахування коштів банком. Подані документи оцінені судом та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні представники сторін навели свої доводи міркування та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17 червня 2013 року між публічним акціонерним товариством “Енергобанк” (ОСОБА_4) та товариством з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона № 76” (Позичальник) було укладено договір № 02-13/КЮ про надання кредитної лінії, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 4 500 00 грн. та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.
Відповідно до п. 1.6 кредитного договору, кредит надається позичальнику для наступних цілей:
- Рефінансування діючої кредитної заборгованості відповідача в ПАТ “Енергобанк” в сумі 900000,00 грн. по кредитному договору № 33-08/КЮ від 28.07.2007.
- Рефінансування діючої кредитної заборгованості відповідача в ПАТ “Енергобанк” в сумі 1298998,99 грн. по кредитному договору № 43-07/КЮ від 25.12.2007.
- Рефінансування кредитної заборгованості відповідача в ПАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_3” в сумі 1199489,54 грн. по кредитному договору № 010/05-1/18/38 від 29.09.2008.
- Поповнення обігових коштів в сумі 1101511,47 грн.
Відповідно до п. 1.5 та додатку № 2 кредитного договору позичальник сплачує банку щомісячно, до 5-го числа місяця комісію за супроводження відновлювальної кредитної лінії, розмір якої становить 2% від залишку кредитної заборгованості на 1-е число місяця сплати.
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору видача кредиту на цілі, визначені пунктом 1.6. цього договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника шляхом перерахування на поточний або інший рахунок, вказаний у заяві позичальника.
Пунктом 3.3. кредитного договору передбачено, що днем надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника, з урахуванням вимог п.3.1 договору.
Погашення кредиту позичальник здійснює відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, який наведено в додатку 1 до цього договору.
При цьому датою погашення заборгованості вважається дата фактичного зарахування коштів на рахунок Банку (пункт 3.5. Кредитного договору).
На підставі додаткового договору до кредитного договору від 15.09.2014 сторонами були внесені зміни до кредитного договору зокрема було змінено ліміт наданої кредитної лінії, який встановлений був у розмірі 3876066 (три мільйони вісімсот сімдесят шість тисяч шістдесят шість) гривень 78 коп. та було змінено графік зменшення ліміту кредитування, який наведений в додатку 1 до кредитного договору.
Відповідно до пункту 3.4. кредитного договору банк нараховує проценти, виходячи із розрахунків процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а позичальник повинен сплачувати проценти щомісячно до 05 числа (включно) наступного за звітним місяця, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок Банку.
Погашення заборгованості здійснюється на рахунок № 37397911 в ПАТ "Енергобанк", код банку 300272 (п. 3.5 Кредитного договору).
Згідно з пунктом 3.6. кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступній черговості:
- витрати, пов'язані з одержанням виконання;
- неустойка (у разі виникнення), пені, штрафи;
- прострочені комісійні винагороди (якщо буде мати місце прострочення);
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце);
- прострочена заборгованість по поверненню кредиту (якщо прострочення буде мати місце);
- строкові комісії;
- строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; строкова заборгованість по поверненню кредиту;
- дострокове погашення заборгованості за кредитом.
Банк може змінити порядок погашення заборгованості на власний розсуд.
Відповідно до пункту 6.2.1 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані відсотки, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.
Пунктом 9.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості за кожнии деньпрострочення. Пеня нараховується за весь термін дії Кредитного договору та до повного виконання Позичальником зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, банк покладені на нього зобов'язання за кредитним договором виконав, відкрив відповідачеві ліміт відкличної відновлювальної кредитної лінії у сумі 4 500 000,00 грн.(чотири мільйони п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується випискою по особовим рахункам ТДВ «Чернівецька пересувна механізована колона №76».
При цьому, посилаючись на невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, банк зазначає про виникнення у нього станом на 01.07.16 заборгованості по укладеному договору в розмірі 4 119 595,01 грн.
Зважаючи на наведене, ПАТ «Енергобанк» звернувся до ТДВ «Чернівецька пересувана механізована колона №76» з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної ліній в сумі 4 119 595,01 грн. з яких: 3 265 721,58 грн. - заборгованість за кредитом, 493 514,34 грн. - заборгованість по процентам, 32 478,77 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом та 327 880,32 грн. - заборгованість за пенею (за прострочення сплати кредиту, процентам, комісії).
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України) (аналогічна позиція міститься у постанові ВСУ від 02.12.15 у справі №6-1349цс15).
Згідно з статею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частини 1 та 2 статі 612 ЦК України передбачено,що боржник вважається таким, щопрострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позичальник в терміни передбачені договором не сплатив проценти за користування кредитом, комісію за супроводження кредиту, а також не повернув у повному обсязі кредитні кошти, вказана обставина підтверджується розрахунком заборгованості, що міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п.5.2.4. кредитного договору, банк має право здійснити договірне списання коштів з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих в ПАТ «Енергобанк» для погашення заборгованості за нарахованими процентами, комісіями, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах , визначених договором, а також штрафних санкцій, передбачених цим договором.
Листами № 85 від 17.04.15 та №223 від 04.09.15 відповідач просив банк списати наявну заборгованість перед ПАТ «Енергобанк» з наявних у нього в ПАТ «Енергобанк» рахунків.
Відповідно до статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, відповідно до вимог законодавства та умов у кладеного договору договірне списання коштів та зарахування зустрічних однорідних витмог є правом банку, а не обов'язком.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.01.2016 зарахував на підставі заяви відповідача в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором шляхом зустрічного зарахування грошових коштів 1002736,59 грн., а саме на погашення кредиту в сумі 521551,55 грн., комісії за обслуговування кредитом в сумі 59799,94 грн., пені в сумі 421385,10 грн. які обліковувалися на рахунку №2600132944501.
Решта суми боргу, а саме кошти які обліковувалися на рахунку № 2604532944501 банком списані не були.
Щодо цього колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.06.15 за №115 розпочату процедуру ліквідації ПАТ «Енергобанк». Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.16 за №842 продовжено строк процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» по 11.06.18.
Відповідно до ст.46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дня початку процедури ліквідації банку зокрема, забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:
за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Проте, рахунок №2604532944501 з якого відповідач просив списати кошти є цільовим та відносить до класу рахунків 2604 «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання» згідно Постанови НБУ від 17.06.2004 №280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України».
Страхові кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, зокрема 2604 - для страхувальників.
Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Зазначене викладено також в листі НБУ від 14.12.10 за №25-111/2972-22535.
Таким чином, банком підставно не проведено списання коштів з рахунку №2604532944501 у зв'язку із законодавчо встановленим обмеженням щодо можливості списання коштів із відповідно цільового рахунку.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.36 ЗУ « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги, що непроведення банком негайного зарахування зустрічних однорідних вимог після отримання листа позичальника про списання коштів погашення заборгованості.
Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок, що міститься в матеріалах справи та поданий на вимогу суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що позивачем обгрунтовано нараховано до стягнення з відповідача 3265721,58 грн., прострочена заборгованість за кредитом, 493514,34 грн., заборгованість за процентами, 32478,77 грн., комісія за користування кредитом яка утворилася станом на 01.07.16.
Щодо твердження апелянта про невідображення у поданому позивачем розрахунку проведеного банком в січня 2016 року зарахування на суму 491 265,99 грн., то суд апеляційної інстанцї зазначає, що з поданого позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунку вбачається, що кошти списані позивачем з рахунку відповідача 11.01.16 були спрямовані на погашення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості, пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту та погашення простроченої комісії.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та матеріалів справи щодо підставності нарахування та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.1 кредитного договору встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості за кожнии деньпрострочення. Пеня нараховується за весь термін дії кредитного договору та до повного виконання позичальником зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.
В матеріалах справи відсутні докази повного погашення відповідачем заборгованості за договором, а тому позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрунтованим нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 55 152,06 грн. та пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості в розмірі 269 917,74 грн.
Разом з цим, щодо нарахованої пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту, то колегія суддів зазначає про те, що суми пені вказані у розрахунку поданому до суду апеляційної інстанції та розрахунку, що міститься в матеріалах справи різняться між собою.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що при складанні розрахуку, що міститься в матеріалах справи не правильно визначено початок виникнення прострочки, тобто момент коли комісія, за несплату якої нараховано пеню, мала бути сплачена. Дослідивши наведені обставини та подані розрахунку, колегія суддів зазначає, що відповідно до додатку № 2 до договору про надання кредитної лінії комісія за супроводження відновлювальної кредитної лінії сплачується щомісяця, до 5- го числа місяця наступного за звітним.
Таким чином, до 5 числа місяця у відповідача не виникало простроченої заборгованості по сплаті комісії, а тому і нарахування пені з 1 по 5 число місяця є безпідставним.
Відтак, перевіривши нарахування пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість такого нарахування на суму 2 479,53 грн., а не на 2 810,52 грн. як задоволено місцевим господарським судом.
Тому рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту на суму 330 ,99 грн. підлягає скасуванню.
Частиною 1 та 2 ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірної позиції суду першої інстанції щодо задоволення позову, разом з цим зважаючи на неправильно проведені арифметичні розрахунки щодо нарахування пені, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона №76” задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.10.16 у справі №926/2310/16 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона № 76” (58023, м. Чернівці, вул. Лесина, 4; ідентифікаційний код 01037595) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергобанк” (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 66; ідентифікаційний код 19357762) 330,99 грн. пені та 4,94 грн. судового збору скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення. В стягненні з Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона № 76” (58023, м. Чернівці, вул. Лесина, 4; ідентифікаційний код 01037595) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергобанк” (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 66; ідентифікаційний код 19357762) 330,99 грн. пені та 4,94 грн. судового збору - відмовити.
3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Енергобанк” (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 66; ідентифікаційний код 19357762) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецька пересувна механізована колона № 76” (58023, м. Чернівці, вул. Лесина, 4; ідентифікаційний код 01037595) 5,44 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.01.17
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Малех І.Б.