04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" січня 2017 р. Справа №910/17087/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Буравльова С.І.
Смірнової Л.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р.
у справі №910/17087/16 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Київський Молочний Завод"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс"
про стягнення 259 177,83 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Київський Молочний Завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 259 177,83 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі №910/17087/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Київський Молочний Завод» заборгованість в розмірі 259 177,83 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 887,67 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі №910/17087/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі № 910/17087/16 було залишено без розгляду та повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
13.01.2017р. до Київського апеляційного господарського суду апеляційна скарга відповідача надійшла повторно.
Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не може бути прийнята до розгляду, а відтак підлягає поверненню апелянту за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване стороною у справі рішення проголошено місцевим господарським судом 14.11.2016р., а повний текст рішення - складено 17.11.2016р.
Отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у даній справі, відповідно до вимог ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, є 28.11.2016р. (враховуючи вихідний день).
Апеляційна скарга стороною спору подана до суду першої інстанції 06.01.2017р., тобто, з пропуском строку на подання апеляційної скарги. Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Наводячи обставини, за яких стороною пропущено процесуальний строк на подання апеляційної скарги, відповідач зазначав таке.
ОСОБА_3 є одним із засновників ТОВ «Браво Сервіс» та обраний директором Товариства з 05.11.2016р.; про розгляд справи у суді першої інстанції ОСОБА_3 не був обізнаний і участі у судових засіданнях не приймав, а у період з 17.11.2016р. по 08.12.2016р. взагалі перебував у відрядженні та не мав фактичної можливості підписати апеляційну скаргу; копія рішення господарського суду у поштовому відділені була отримана представником Товариства за довіреністю, однак через реорганізацією останнього у штатному розкладі не передбачено посади юрисконсульта.
З доводами апелянта про наявність поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги погодитися не можна.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направляв копії ухвал та прийняте за наслідками розгляду спору рішення на юридичну адресу відповідача: 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 8 (згідно витягу ЄДРПОУ), у підтвердження чого в матеріалах справи наявні відмітки на рекомендованих повідомленнях.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено , що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи. Таким місцем знаходження ТОВ "Браво Сервіс" є адреса: 04060. м. Київ, Шевченківський район, вул. Максима Берлінського буд. 8.
Відповідно до абз. 2 п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Отже, апелянт був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю.
Перебування директора ОСОБА_3 в період з 17.11.2016р по 08.12.2016р. у відрядженні, в силу чого він не міг підписати апеляційну скаргу і подати її у встановлені процесуальним законом строки, не має юридичного значення, адже перебування виконавчого органу у відрядженні не означає припинення виконавчим органом функцій, покладених на нього законом та статутом, а також неможливості призначення особи, яка тимчасово виконувала би функції одноособового виконавчого органу товариства на час його тимчасової відсутності.
Скаржник копію рішення суду першої інстанції отримав 22.11.2016р. вчасно, про що зазначено у тексті апеляційної скарги через представника, який діяв відповідно до довіреності, а тому не був позбавлений можливості подати до 29.11.2016р. апеляційну скаргу безпосередньо до суду першої інстанції, або шляхом надіслання через органи поштового зв'язку.
Згідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Однією з основних засад судочинства, у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р., та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений з підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими".
Враховуючи викладене, наведені стороною у спорі у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не є об'єктивно непереборними і виникли внаслідок власної неналежної організаційної діяльності одноособового виконавчого органу апелянта, а тому відсутні поважні причині, які перешкоджали йому подати апеляційну скаргу у встановлений законодавством строк.
З урахуванням викладеного, клопотання ТОВ "Браво Сервіс" про поновлення строку на подання апеляційної скарги підлягає відхиленню.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відхилення судом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційна скарга не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" про поновлення строку на подання апеляційної скарги - відхилити.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. у справі №910/17087/16 повернути скаржнику.
3. Матеріали справи № 910/17087/16 повернути до господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді С.І. Буравльов
Л.Г. Смірнова