04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" січня 2017 р. Справа№ 910/14090/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Винник О.О. - прокурор прокуратури
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: Караговнік А.Ю. - представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 12.10.2016р.
у справі № 910/14090/16 ( суддя М.О. Лиськов)
за позовом Заступника прокурора Харківської області
до Харківської обласної державної адміністрації
ДП"Вовчанське лісове господарство"
ОК "Дачний кооператив"Вереск"
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору
Заступник прокурора Харківської області звернувся до Господарського суду м. Киева з позовом до Харківської обласної державної адміністрації, Державне підприємство "Вовчанське лісове господарство", Обслуговуючий кооператив "Дачний кооператив"Вереск" про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/14090/16 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду м. Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт звертає увагу суду на те, що підставою для звернення до суду став висновок господарського суду стосовно того, що передана Харківською обласною державною адміністрацією в тимчасове користування ДК «ДК «Вереск» лісова ділянка може використовуватись в рекреаційних цілях, а тому підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження відсутні.
Прокурор посилається на те, що відповідно до п.3.7. Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 на основі визначення рекреаційних навантажень приймається рішення щодо рекреаційної придатності конкретної території для використання корисних властивостей лісів. Рекреаційна придатність лісів враховується також при виборі місць розміщення рекреаційних об'єктів, прогнозування можливої деградації лісових екосистем, планування господарських і природоохоронних заходів, спрямованих на усунення або запобігання негативному впливу надмірних рекреаційних навантажень.
Прокурор вважає, що законгодавством встановлено, що ліси в межах поясів зон санітарної охорони водних об'єктів не є рекреаційно придатними.
Згідно із абзацом 2 п.3.6 Правил №502 рекреаційно непридатні ліси можуть використовуватись для освітньо-виховних цілей та проведення науково- дослідних робіт.
Відповідно до п.2.3. Правил №502 лісові ділянки для проведення освітньо- виховних цілей виділяються навчальним та освітньо-виховним закладам, що здійснюють освітньо-виховну діяльність, пов'язану з поширенням знань у галузі лісового господарства або екології.
Згідно із п.2.4. Правил №502 лісові ділянки для проведення науково- дослідних робіт виділяються науковим установам та іншим установам і закладам, які мають у своєму складі спеціалізований підрозділ, що здійснює наукову діяльність у сфері лісового господарства або екології.
Враховуючи викладене, прокурор важає, що лісові ділянки, які віднесені до рекреаційно непридатних лісів, а саме перебувають у межах поясів зон санітарної охорони водних об'єктів, можуть надаватись лише навчальним та освітньо-виховним закладам, науковим установам та іншим установам і закладам, які мають у своєму складі спеціалізований підрозділ, що здійснює наукову діяльність у сфері лісового господарства або екології та лише для проведення освітньо-виховних цілей та науково-дослідних робіт.
Скаржник зазначає, що у документах, на підставі яких ОК «ДК «Вереск» надано у користування спірні лісові ділянки, відсутні будь-які дані щодо проведення комплексу робіт для визначення рекреаційної придатності даних спірних лісових ділянок.
Проте судом, не досліджувалось дане питання, будь-які докази та письмові пояснення у Харківської обласної державної адміністрації щодо проведення відповідного комплексу робіт не витребовувались.
У зв'язку з цим, на думку прокурора, суд прийшов до необгрунтованого висновку щодо застосування до спірних правовідносин п.3.7 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502.
Скаржник звертає увагу суду на те, що безпідставним є висновок місцевого суду, що лісова ділянка, яка передана у користування ОК «ДК «Вереск» входить до складу багатофункціональних лісів та відноситься до лісопаркової частини лісів зеленої зони, а також застосування цих термінів до спірних правовідносин.
Зокрема, пунктом 3.4. Правил №502 визначено поняття рекреаційно придатних лісів, а відповідно до п.3.5. - багатофункціональних лісів (ліси різних категорій із високим рекреаційним потенціалом, у яких рекреаційна функція не є основною).
Також, судом у оскаржуваному рішенні зазначено, що прокурором помилково застосовано земельне законодавство (статті 59-61) до правовідносин, що врегульовані Лісовим кодексом України
Крім того, суд відмовляючи у задоволенні позову прийшов також до висновку, що Харківська обласна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та Земельним кодексом України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року апеляційна скарга була прийнята до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 13.12.2016 рік.
В судовому засіданні 13.12.2016 розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.
В судове засідання 12.01.2017 рік представники відповідача-1 та 2 не з'явилися про причини неявки суд не повідомлено.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Вислухавши думку представника прокуратури та відповідача-3, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача 1 та 2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представників позивача та відповідача-3, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила наступне.
Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації "Про надання лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування лісами " №636 від 06.11.2012 ОК "Дачний кооператив"Вереск" надано строком на 49 років для використання в рекреаційних цілях в довгострокове тимчасове користування лісові ділянки, загальною площею 2,85 га.
Пунктом 2 вищезазначеного розпорядження 17.01.2013 між ДК "Вереск" та ДП "Вовчанське лісове господарство" укладено договір №85 довгострокового тимчасового користування вищевказаними лісовими ділянками та відповідно до акту прийому-передачі ДП "Вовчанський лісове господарство" (постійний користувач) передав, а ДК "Вереск" (тимчасовий користувач) прийняв лісові ділянки, загальною площею 2,85 га, в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться у кварталах 103 та 105 Старосалтівського лісництва, для рекреаційних цілей терміном на 49 років.
Згідно із п. 18 спірного договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 17.01.2013 №;85 нормативно-грошова оцінка 1 га лісу складає 21691,20 грн.
Таким чином нормативно-грошова оцінка 2,85 га лісу становить 61 819,92 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку прокурора, прийняте розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації №636 від 06.11.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
Як свідчать матеріали справи, при прийнятті оспорюваного розпорядження головою облдержадміністрації були враховані всі необхідні погодження, що позивачем не заперечується.
Статтею 17 Лісового кодексу України також передбачено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно з положеннями ст. 31 Лісового кодексу України, саме Харківській обласній держадміністрації надані повноваження приймати рішення про надання в тимчасове користування лісових ділянок, які знаходяться в державній власності. Передана в користування ОК "ДК "Вереск" лісова ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, які передані в постійне користування лісгоспу. Згідно п.7 ст. 37 Лісового кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть надаватися для використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства та проведення науково-дослідних робіт. Саме для використання у рекреаційних цілях і була надана лісова ділянка ОК "ДК "Вереск".
Заступник прокурора Харківської області посилається на положення п.3.6 "Правил використання корисних властивосей лісів", затвердженого наказом №502 від 14.08.2012 року Міністерства аграної політики та продовольства України, згідно з яким до непридатних для використання в рекреаційних цілях віднесені ліси, розташовані у межах поясів зон санітарної охорони водних об'єктів. Але при цьому не враховує положення п. 3.7. вказаних Правил, який говорить: "На основі визначення рекреаційних навантажень приймається рішення щодо рекреаційної придатності конкретної території для використання корисних властивостей лісів. Рекреаційна придатність лісів враховується також при виборі місць розміщення рекреаційних об'єктів, прогнозування можливої деградації лісових екосистем, планування господарських і природоохоронних заходів, спрямованих на усунення або запобігання негативному впливу надмірних рекреаційних навантажень". Тому при визначенні придатності або непридатності конкретної ділянки для використання в рекреаційних цілях необхідне проведення ландшафної таксації і функціонального зонування території. При ландшафній таксації визначаються: тип ландшафту; ступінь стійкості до рекреаційних навантажень; стадія рекреаційної дегресії; клас рекреаційної оцінки; клас естетичної оцінки; клас пішоходної доступності та додаткова оцінка. Лісова ділянка, яка передана в тимчасове користування ОК "ДК "Вереск" входить до складу багатофункціональних лісів (у відповідності з класифікацією Правил Наказу № 502 від 14.08.2012 року). Вона також відноситься до лісопаркової частини лісів зеленої зони. Режим ведення лісового господарства не забороняє використання корисних властивостей лісів, в тому числі і рекреаційного призначення. В договорі № 85 передбачено, що тимчасовий користувач всі заходи щодо благоустрою лісової ділянки повинен спрямовувати на збереження лісового середовища в умовах рекреаційних навантажень, створення необхідного комфорту та зручностей для відпочиваючих; при використанні ділянки не допускається пошкоджень дерев , кущів, рослинного покрову та ґрунтів, засмічення виділеної ділянки та прилеглої території.
Таким чином, слід зазначити, що передана в тимчасове користування лісова ділянка може використовуватися в рекреаційних цілях.
Визначення довгострокового тимчасового користування лісами міститься в ч. 3 ст. 18 Лісового кодексу України, згідно до якого довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Так, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Спірним розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації передано у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку, земельна ділянка, цим розпорядженням з користування не вилучалася та у користування не надавалася.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
В п. 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Слід зазначити, що приймаючи оспорюване розпорядження, Харківська обласна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеві державні адміністрації" та Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 152 ЦК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Слід звернути увагу на те, що поняття незаконності акту полягає у суперечливості/невідповідності його нормам чинного законодавства, що також включає в себе і поняття "протиправність", а відтак - вимоги про визнання протиправним (незаконним, неправомірним) актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
За таких обставин, підстави для визнання розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації "Про надання лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування лісами " №636 від 06.11.2012, яким обслуговуючому кооперативу "Дачний кооператив"Вереск" надано, строком на 49 років, для використання в рекреаційних цілях в довгострокове тимчасове користування лісові ділянки, загальною площею 2,85 га, які знаходяться у кварталах № 103 та 105 Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанське лісове господарство" протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у суду відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної лісової ділянки.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи, що оспорюваний договір було укладено на підставі розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації "Про надання лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування лісами " №636 від 06.11.2012, яке в судовому порядку не скасовано (не визнано недійсним), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору з підстав, зазначених прокурором.
Крім того, у зв'язку з відсутністю підстав для визнання розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації "Про надання лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування лісами " №636 від 06.11.2012 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, вимога про повернення земельної лісової ділянки, не підлягає до задоволення.
Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне, що відповідно до п. 3.7. Правил використання корисних властивостей лісів», затвердженого наказом №502 від 14.08.2012 року Міністерства аграрної політики та продовольства України, на основі визначення рекреаційних навантажень приймається рішення щодо рекреаційної придатності конкретної території для використання корисних властивостей лісів. Рекреаційна придатність лісів враховується також при виборі місць розміщення рекреаційних об'єктів, прогнозування можливої деградації лісових екосистем, планування господарських і природоохоронних заходів, спрямованих на усунення або запобігання негативному впливу надмірних рекреаційних навантажень». Тому при визначенні придатності або непридатності конкретної ділянки для використання в рекреаційних цілях необхідне проведення ландшафтної таксації і функціонального зонування території. При ландшафтній таксації визначаються: тип ландшафту; ступінь стійкості до рекреаційних навантажень; стадія рекреаційної дегресії; клас рекреаційної оцінки; клас естетичної оцінки; клас пішохідної доступності та додаткова оцінка.
Лісова ділянка, яка передана в тимчасове користування ОК «ДК «Вереск» входить до складу багатофункціональних лісів (у відповідності з класифікацією Правил Наказу № 502 від 14.08.2012 року). Вона також відноситься до лісопаркової частини лісів зеленої зони. Режим ведення лісового господарства не забороняє використання корисних властивостей лісів, в тому числі і рекреаційного призначення. В договорі № 85 передбачено, що тимчасовий користувач всі заходи щодо благоустрою лісової ділянки повинен спрямовувати на збереження лісового середовища в умовах рекреаційних навантажень, створення необхідного комфорту та зручностей для відпочиваючих; при використанні ділянки не допускається пошкоджень дерев, кущів, рослинного покрову та ґрунтів, засмічення виділеної ділянки та прилеглої території.
Посилання позивача на те, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах прибережної захисної смуги та не можу бути надана обслуговуючому кооперативу "Дачний кооператив "Вереск" для використання в рекреаційних цілях, колегія не приймає до уваги, оскільки прокурором не надано відповідних доказів, що підтверджують розташування зазначених земельних ділянок саме у межах прибережної смуги.
Апелянт також не згодний із висновком суду про те, що Прокурором помилково застосовано земельне законодавство (статті 59 - 61) до правовідносин, що врегульовані Лісовим кодексом України.
Однак слід зазначити, що передана в користування ОК «ДК «Вереск» лісова ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення.
ДП «Вовчанське лісове господарство», відповідно до статуту підприємства, створене на підставі Наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 року № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Згідно з п. 3.1 Статуту, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Враховуючи наведене в даному випадку підлягає застосуванню до спірних правовідносин спеціальне законодавство - Лісовий кодекс України, а не земельне законодавство.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасуванню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2016р. у справі № 910/14090/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2016р. у справі № 910/14090/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/14090/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Б.В. Отрюх