79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" січня 2017 р. Справа № 914/2218/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Данко Л.С.
ОСОБА_1
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест-Львів” (надалі ТзОВ “Гефест-Львів”), за вих. № 09/11-01 (вх. № ЛАГС 01-05/5390/16 від 17.11.2016р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2016р.
у справі № 914/2218/16
за позовом: Радехівської міської ради Львівської області, м. Радехів, Радехівський район, Львівська область
до відповідача: ТзОВ “Гефест-Львів”, м.Радехів Львівської області
про стягнення 18 130,81 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.10.2016р. у справі № 914/2218/16 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ “Гефест-Львів” на користь Радехівської міської ради Львівської області 7 214,58 грн. - 3% річних, 10 897,30 грн. - інфляційних втрат та 1 376,56 грн. - судового збору. В решті стягненні 3% річних в розмірі 18,93 грн. відмовлено за безпідставністю.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки, рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2016р. встановлено суму основної заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 230 386,75 грн., проте відповідачем вона оплачена лише 16.06.2016р., то позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з червня 2015р. по червень 2016р. згідно ч.2 ст. 625 ЦК України. Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснені позивачем, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають інфляційні втрати у розмірі 10 897,30 грн. та 3% річних в розмірі 7 214,58 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ “Гефест-Львів” подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Зокрема скаржник зазначає, що згідно довідки фінансового управління Радехівської РДА в якості надходжень від продажу земельних ділянок до місцевого бюджету 16.06.2016р. було зараховано 198 057,74 грн. (переплата 3 883,49 грн.) та 233 841,56 грн. (переплата 3 454,81 грн.) відповідно. Оскільки загальна сума переплати за спірну земельну ділянку становить 7 338,30 грн., то відповідно додаткові вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних є безпідставними.
Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 17.11.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_2, склад колегії сформований з суддів: Кузь В.Л. - головуючий суддя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.12.2016р.
В зв'язку із звільненням судді Кузя В.Л. з посади, 09.12.2016р. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи № 914/2218/16 між суддями, дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М.- головуючий суддя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.01.2016р.
Позивач участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. У запереченнях на апеляційну скаргу з доводами скаржника не погоджується, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просить справу розглянути без його участі (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/8695/16 від 05.12.2016р.).
Відповідач участі уповноваженого представника в судові засідання жодного не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
27.03.2012р. між Радехівською міською радою Львівської області (продавець) та ТзОВ “Гефест-Львів” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,6990 га, що розташована за адресою: Львівська область, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, кадастровий номер 4623910100:01:003:0258, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва об'єктів молокопереробного виробництва (а.с. 9).
Згідно умов вказаного договору, продаж зазначеного об'єкту вчинявся за ціною 640 884,00 грн., з яких суму у розмірі 53 407,00 грн. без ПДВ продавець отримав від покупця до підписання даного договору, а суму у розмірі 267 035,00 грн. продавець перерахував до 27.04.2012р., що разом складало 50% від загальної ціни договору. На решту суми 320 442,00 грн. покупець отримав розстрочку на вісім місяців та був зобов'язаний сплачувати 40 055,25 грн. щомісяця в термін до 27.12.2012р.
Однак, в зв'язку з неналежним виконанням ТзОВ “Гефест-Львів” своїх зобов'язань щодо оплати, Радехівська міська рада Львівської області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ “Гефест-Львів” про стягнення заборгованості в розмірі 230 386,75 грн. за придбану земельну ділянку. Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2016р. по справі №914/979/16 позовні вимоги були задоволені повністю (а.с. 26-30).
Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі № 914/1909/15 за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.02.2012р. стягнуто з ТзОВ “Гефест-Львів” на користь Радехівської міської ради 174 747,54 грн. інфляційних втрат та 19 426,71 грн. - 3 % річних за період з 27.06.2012р. по 31.05.2015р. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. дане рішення залишено без змін (а.с. 15-25).
На виконання вищевказаних рішень суду було видано відповідні накази та відкрито виконавчі провадження по їх виконанню.
Як вбачається зі змісту постанов про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2016р. №51368813 та №51368605 ТзОВ “Гефест-Львів” згідно платіжних доручень № 1005 від 16.06.2016р. оплатив борг в розмірі 233 842,56 грн. на виконання наказу по справі № 914/979/16 та № 1004 від 16.06.2016р. оплачено борг в розмірі 198 057,74 грн. на виконання наказу по справі № 914/1909/15 (а.с. 12, 31-32).
Зважаючи на те, що з моменту набрання рішенням законної сили (23.05.2016р.), стягнення зазначених сум відбулося в примусовому порядку Державною виконавчою службою ГТУЮ у Львівській області лише 16.06.2016р., Радехівська міська рада Львівської області звернулось до суду із позовною заявою про стягнення зі ТзОВ “Гефест-Львів” 7 233,51 грн. - 3% річних та 10 897,30 грн. - інфляційних нарахувань, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з червня 2015р. по червень 2016р.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Відповідно до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 3 ст. 35 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що рішення суду щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 230 386,75 грн. було виконано останнім лише 16.06.2016р.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто, порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.п.3.1, 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Оскільки, як зазначалося вище, встановлену рішенням господарського суду основну заборгованість в сумі 230 386,75 грн. відповідачем оплачено лише 16.06.2016р., то позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 10 897,30 грн. та 3% річних в розмірі 7 233,51 грн. за період з червня 2015р. по червень 2016р. (а.с. 7).
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснені позивачем, та розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 897,30 грн. та 3% річних у розмірі 7 214,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В решті стягненні 3% річних в розмірі 18,93 грн. правомірно відмовлено місцевим господарським судом за безпідставністю.
Щодо твердження скаржника про те, що згідно довідки фінансового управління Радехівської РДА в якості надходжень від продажу земельних ділянок до місцевого бюджету 16.06.2016р. було зараховано 198 057,74 грн. (переплата 3 883,49 грн.) та 233 842,56 грн. (переплата 3 455,81 грн.) відповідно, що свідчить про переплату за спірну земельну ділянку на 7 339,30 грн., то колегія суддів вважає таке твердження помилковим та зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, дана сума 7 339,30 грн. є сумою судового збору за подання Радехівською міською радою позовних заяв до господарського суду у справах № 914/979/16 та № 914/1909/15, в процесі виконання виконавчого провадження з виконання рішень суду по вказаних справах з ТзОВ «Гефес-Львів» на користь Радехівської міської ради було стягнуто по справі № 914/979/16 суму судового збору в розмірі 3 455,81 грн. та по справі № 914/1909/15 суму судового збору в розмірі 3 883,49 грн., що в підсумку складає 7 339,30 грн. (а.с. 12-32).
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 43 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б cпростували факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2016р. у справі № 914/2218/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Данко Л.С.
ОСОБА_1