донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.01.2017 справа №913/694/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1Л ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача від ВДВС розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 (довіреність від 15.01.16 б/н) не з'явився ОСОБА_6 (довіреність від 29.12.2016 №797/20.3-03) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
на ухвалу господарського суду Луганської області
від28.11.16р.
у справі за скаргою на дії№913/694/15 (суддя Василенко Т.А.) Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_7”, м. Київ Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
за позовом до про Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_7”, м. Київ Державного підприємства “Луганський авіаційний ремонтний завод”, м. Луганськ стягнення 502898,60 доларів США та 2492084 грн. 79 коп.
Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою від 20.10.2016 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України щодо повернення виконавчого документа стягувачу в порядку ст. 121-2 ГПК України з вимогами:
- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 за №50244870 по стягненню з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі наказу на примусове виконання рішення №913/694/15 від 06.01.2016, виданого господарським судом Луганської області, та скасувати постанову від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №50244870 по стягненню з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі письмової заяви ПАТ "ПУМБ" на примусове виконання рішення господарського суду №913/694/15 від 06.01.2016.
17.11.2016 р., від позивача у справі надійшли уточнення до скарги за якими позивач просив суд:
- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 за №50244870 по стягненню з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі наказу на примусове виконання рішення №913/694/15 від 06.01.2016, виданого господарським судом Луганської області, та скасувати постанову від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу;
- визнати незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 за №50244870 по стягненню з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі наказу на примусове виконання рішення №913/694/15 від 06.01.2016, виданого господарським судом Луганської області, та скасувати постанову від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №50244870 по стягненню з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн., на підставі письмової заяви ПАТ «ПУМБ» на примусове виконання рішення господарського суду №913/694/15 від 06.01.2016.
Представником Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України до суду надані заперечення на скаргу. В обґрунтування заперечень Департаментом зазначалось, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту виконавчою служби Мінюсту України (ВПВР ДВС МУЮ) з 19.02.2016 року перебувало виконавче провадження ВП № 50244870 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 06.01.2016 року у справі №913/694/15. За вказаним виконавчим провадженням, згідно постанови державного виконавця від 04.10.2016 виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону «Про виконавче провадження». За доводами Департаменту, державним виконавцем здійснені всі необхідні та передбачені законом заходи спрямовані на встановлення майна та коштів боржника. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, на момент винесення спірної постанови, здійснення перевірки майнового стану боржника за відомими адресами в м. Луганську та заходів примусового стягнення виявилося неможливим.
В обґрунтування поданої скарги, заявник посилався на наступне.
15.01.2016 року позивачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Луганської області від 06.01.2016 р. № 913/694/15 про стягнення з Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтній завод» заборгованості за кредитним договором № 36.13 від 23.10.2013 р. в сумі 502 898,60 дол. США. та 73 080.00 грн.
19.02.2016 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Іншою постановою державного виконавця від 19.02.2016 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
13.10.2016 року позивачем було отримано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської - ОСОБА_8 від 04.10.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9.ч.1. ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей та відповідно до Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 205 року № 254-УІІІ, інших нормативно правових актів здійснення перевірки майнового стану боржника за відомою адресою та здійснення заходів примусового виконання не є можливим. Будь-яке інше майно за боржником не зареєстроване.
В той же час, позивач зазначає, що згідно Витягу з реєстру речових прав, сформованого 18.10.2016 року, за боржником зареєстровано нерухоме майно вільне від будь - яких обтяжень та знаходиться на не окупованій частині України, а саме - земельна ділянка для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для розміщення бази відпочинку «Польот», площею 1.3948 га, з розташованими на ній нежилими будівлями, а також будинком для відпочинку з терасою (на території бази відпочинку «Польот») за адресою: Херсонська область Генічеський район, с. Стрелкове, вул. Берегова, 41є.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.11.2016 року у справі № 913/694/15 скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України задоволено.
Визнані незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови ВП №50244870 від 04.10.2016 про повернення стягувачу - Публічному акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк» виконавчого документу наказу господарського суду Луганської області № 913/694/15 від 06.01.2016 р. про стягнення з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898,60 доларів США та 73080,00 грн.
Визнана незаконною та скасована постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50244870 від 04.10.2016 р. щодо стягнення з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898, 60 доларів США та 73 080, 00 грн., на підставі наказу господарського суду Луганської області №913/694/15 від 06.01.2016р.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП №50244870 щодо стягнення з ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» заборгованості в загальній сумі 502 898, 60 доларів США та 73 080, 00 грн. за наказом господарського суду Луганської області №913/694/15 від 06.01.2016р.
Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подана апеляційна скарга на ухвалу суду, у якій апелянт, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області на прийняти постанову про відмову у задоволенні скарги.
В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що поза увагою господарського суду залишився факт того, що державним виконавцем були виконані всі заходи, які є обов'язковими згідно із Законом «Про виконавче провадження». Норм цього Закону порушено не було, у зв'язку з чим скарга позивача задоволена неправомірно.
Дослідивши матеріали справи, пояснення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»..
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.11.2015 у справі №913/694/15 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 451 570, 13 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 51 328, 47 доларів США, витрати зі сплати судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп.
На виконання вказаного рішення позивачу видано наказ від 06.01.2016 № 913/694/15.
Постановою державного виконавця від 19.02.2016 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного документу відкрито виконавче провадження ВП № 50244870.
Постановою від 19.02.2016 накладено арешт на все майно боржника та кошти в рамках суми за відповідним наказом суду.
З метою розшуку майна, а також коштів, що належать боржнику, державним виконавцем було здійснено відповідні запити до компетентних органів та установ.
Згідно з розпорядження № 50244870/6 від 09.08.2016 з боржника в примусовому порядку на користь стягувача стягнуто 6 940,88 грн. (т.2, а.с.85).
04.10.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №50244870 про повернення виконавчого документу наказу господарського суду Луганської області № 913/694/15 від 06.01.2016 року стягувачеві (т.2, а.с.102-103).
Підставою для повернення вказане те , що «У зв'язку з проведенням на території Луганської та Донецької областей антитерористичної операції та відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року, Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснення перевірки майнового стану боржника - ДО «Луганський авіаційний ремонтний завод» за відомою адресою у м. Луганську є неможливим».
Будь-яке інше майно, згідно з оспорюваною постановою, за боржником не зареєстроване. «З рахунків боржника стягнуто та перераховано на користь стягувача 6107,22 грн., інші кошти на виявлених рахунках боржника у банках чи фінансових установах відсутні. Всі здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника або його майна виявилися безрезультатними».
Постанова винесена на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення спірної постанови 04.10.2016 р.) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
У спорі, що розглядається, державним виконавцем не вказано про те, що відносно боржника наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти. В постанові зазначено, що проведені державним виконавцем дії були без результативними. При цьому, надані позивачем докази свідчать про те, що за відповідачем фактично зареєстроване інше майно, ніж те, що розташоване в м. Луганську. Разом з цим, вказані державним виконавцем в постанові нормативні акти не регулюють порядок виконання рішення суду.
Заявник за скаргою стверджував, що його представником за клопотанням від 12.07.2016 за вих. № 61-05-324 до державної виконавчої служби направлялися документи, відповідно до яких стягувач просив провести виконавчі дії щодо арешту та опису майна боржника, яке знаходиться в Херсонській області та належить боржнику на праві приватної власності.
В той же час, заявник вказував на те, що після отримання спірної постанови повторно зробив запит та отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (копія долучена до скарги).
Згідно витягу з реєстру речових прав (сформованого 18.10.2016 року) за боржником зареєстровано нерухоме майно вільне від будь - яких обтяжень та не застосоване у виробничому процесі - земельна ділянка для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для розміщення бази відпочинку «Польот», площею 1.3948 га, з розташованими на ній нежилими будівлями а також будинком для відпочинку з терасою (на території бази відпочинку «Політ»), яка розташована за адресою: Херсонська область Генічеський район, с. Стрелкове, вул. Берегова, 41є.
Крім цього, аналогічна інформація міститься і в інформаційній довідці сформованої 07.06.2016 і доданої до заперечень ВПВР ДВС МУЮ.
При цьому, будь-яких пояснень щодо здійснення заходів примусового стягнення за рахунок вказаного майна департаментом надано не було.
Відповідно до частин 1, 2 ст.6 Закону «Про виконавче провадження, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушень прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний неупереджено вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. При цьому, законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження та гарантії їх захисту, що обумовлено проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об'єктивного провадження виконавчих дій, а також вжиття всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.
У спорі, що розглядається, на думку колегії суддів, органом примусового виконання рішень не були вжиті всі необхідні та можливі та дії, спрямовані на виконання зазначених норм чинного законодавства та відповідного рішення суду.
Крім цього, нормативні акти, перелік яких наведений в оскаржуваній постанов, жодним чином не регулюють питання примусового виконання рішень суду. Так, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції, не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зони проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду, не встановлено.
Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що державним виконавцем при винесені постанови ВП №50244870 від 04.10.2016 були припущені порушення норм чинного законодавства.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (« Іммобільярде проти Італії», заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).
Виходячи з наведеного, норм Закону «Про виконавче провадження», які були чинними як на дату виникнення спірних правовідносин, так і на дату прийняття ухвали суду, вимоги за скаргою щодо визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України при винесенні постанови ВП №50244870 від 04.10.2016 господарським судом правомірно визнані обґрунтованими.
Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду судова колегія не вбачає.
У зв'язку з викладеним, керуючись ст.33, 99, 102-103, 105-106, 121-2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-
Ухвалу господарського суду Луганської області від 28.11.2016 року у справі № 913/694/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.
Головуючий суддя: О.Л. Агапов
Судді: Н.В. Будко
ОСОБА_3