73000, м.Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 січня 2017 року Справа № 923/1299/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
до: Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області, вул. Леніна, 161, смт Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, ідентифікаційний код 26348568,
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 1192 від 20.12.2016;
від відповідача: не прибув
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт. Велика Олександрівка Херсонської області 01.12.2016 звернулася до господарського суду з позовною заявою до відповідача Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області, відповідно до якої, просить визнати угоду № 99а від 30.01.2014 року, укладену між позивачем і відповідачем, - недійсною, вважаючи, що за цією угодою відповідач надав їй у тимчасове платне користування земельну ділянку площею 337,9м.кв. за адресою: АДРЕСА_3, що на її думку є договором оренди землі, в той час як ця земельна ділянка є її власністю, що виключає можливість укладання такого договору.
Ухвалою господарського суду від 02.12.2016 позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи відкладався з 22.12.2016 на 19.01.2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов з підстав, зазначених у позовній заяві, вказавши, що оспорена угода є фактично договором оренди земельної ділянки, не відповідає Закону України "Про оренду землі", а тому з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України, просить визнати угоду № 99а від 30.01.2014 року недійсною.
Відповідач Великоолександрівська селищна рада Великоолександрівського району Херсонської області участь в судових засіданнях своїх представників не забезпечив, надіслав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказуючи, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Братська, 25 надана безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1015 га, у 2010 році. Відповідач вказує, що земельна ділянка є приватною власністю позивача. На частині даної земельної ділянки було збудовано магазин площа якого згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно становить 337,9 кв.м., що свідчить про зміну цільового використання частини земельної ділянки. Посилаючись на чинний класифікатор "Класифікація видів цільового призначення земель" затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1011/18306 код виду цільового призначення земель на дану земельну ділянку становить 02.01 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), в той час як код виду цільового призначення земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі становить 03.07., ставка плати за землю має бути збільшена.
Відповідач вказує, що відповідно до рішення Великоолександрівської селищної ради від 11.01.2007 №254 ставка орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки під розміщенням магазинів становить 10 %. У зв'язку з цим 30 січня 2014 року між Великоолександрівською селищною радою та позивачем укладено угоду про відшкодування збитків від неотримання коштів Великоолександрівською селищною радою за фактичне комерційне землекористування. З цією метою за заявою власника земельної ділянки 01.06.2011 року за № 171 прийнято рішення Великоолексадрівської селищної ради "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_5." щодо зміни цільового призначення частини присадибної земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, із земель житлової забудови в землі комерційного призначення.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а провадження у цій справі підлягає припиненню з наступних підстав.
Предметом спору є вимога позивачки про визнання недійсною угоди № 99а від 30.01.2014 року (а.с. 14), укладеної між нею як фізичною особою - власником земельної ділянки та як платником земельного податку (плати за землю), що здійснюється нею до місцевого бюджету відповідача за користування земельною ділянкою площею 337,9 м.кв., на якій розміщено нерухоме майно позивача - магазин. Ці відносини спрямовані на врегулювання відносин, які місцева рада здійснює на підставі повноважень управління у земельних відносинах. Зазначені відносини не є господарськими, а тому за предметом не можуть розглядатися в господарському суді.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. Відповідно до п. 5 оспореної угоди вона діє до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (купівлі-продажу, отримання правовстановлюючих документів). Зазначений пункт угоди стосується прав та інтересів ОСОБА_1 як фізичної особи - власника земельної ділянки, тому за суб'єктним складом цей спір також не може розглядатися господарським судом.
Згідно приписів ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Отже, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає не як суб'єкт господарювання, а як фізична особа, що у приватноправових відносинах власності володіє, користується та розпоряджається своєю земельною ділянкою відповідно до закону, та у податкових відносинах є суб'єктом сплати земельного податку (плати за землю), що є адміністративними відносинами.
Наявність у позивачки статусу суб'єкта підприємницької діяльності не змінює суті спору та не змінює підвідомчості цього спору судам загальної чи адміністративної юрисдикції на підвідомчість спору господарському суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 80, 86 ГПК України, суд -
1. Провадження у справі припинити.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.01.2017 року
Суддя П.Д. Пригуза