Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" січня 2017 р.Справа № 922/3839/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомед", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 894176,71 грн.
за участю представників :
позивача - Романченко О.М., дов. б/н від 02.11.2016 року,
відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомед", м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 894176,71 грн., з яких: 680292,72 грн. - основна заборгованість, 182168,99 грн. - інфляційні витрати, 31715,00 грн. - 3% річних, також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 13412,65 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 031704 від 17.03.2015 року в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08.12.2016 року о 10:45 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016 року відкладено розгляд справи на 18.01.2017 року об 12:30 год.
13 січня 2017 року від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх. № 1005 про відкладення розгляду справи, яке долучено судом до матеріалів справи.
В призначеному судовому засіданні був присутній представник позивача, який надав додаткові пояснення по справі. Надані пояснення долучені до матеріалів справи.
Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.
Як було вище зазначено, на адресу господарського суду 13.01.2017 року від відповідача надійшло клопотання за вх. № 1005, відповідно до якого відповідач просить відкласти розгляд справи. в обгрунтування поданого клопотання відповідач вказує на те, що не отримував позовної заяви з додатками та будь яких процесуальних документів, у зв'язку з чим існує необхідність в ознайомленні з матеріалами справи. Проте, відповідач вказує, що на даний час знаходиться на лікуванні та не має можливості прибути в судове засідання та ознайомитись з матеріалами справи.
Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.
Твердження відповідача, викладене у клопотанні про відкладення розгляду справи щодо неможливості відповідача бути присутнім у судовому засіданні та ознайомитись з матеріалами справи у зв'язку з хворобою, суд вважає необгрунтованим, оскільки відповідач не позбавлений права надати повноваження для представництва його інтересів іншій особі.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України, представниками у судовому засіданні можуть бути особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Окрім того слід звернути увагу, що ухвала господарського суду Харківської області від 14.11.2016 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в судовому засіданні була отримана відповідачем 22.11.2016 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Проте, 08.12.2016 року відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання також не направив, про причину неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.
Ухвала господарського суду Харківської області від 08.12.2016 року про відкладення розгляду справи на 18.01.2017 року повернулась до господарського суду Харківської області з позначкою пошти "За не запитом".
Окрім того, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 статті 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Дана позовна заява надійшла до суду 10.11.2016 року, а тому строк розгляду спору мав сплинути 10.01.2017 року. Проте, у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016 року за клопотанням позивача було продовжено розгляд справи на 15 днів до 25.01.2017 року.
В судове засідання 18.01.2017 року відповідач знов таки не з'явився та повноважного представника не направив.
Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронювальних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строку, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та інше.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розглянути справу за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
На підставі вказаного, суд не вважає поважними причини викладені у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи та відмовляє в його задоволенні.
Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в межах суми позову - 894176,71 грн., що обліковуються на розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023.
Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями), питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, дослідивши заяву позивача про забезпечення позовних вимог, суд приходить до висновку про її необгрунтованість, оскільки доводи позивача викладені в заяві не підтверджуються жодними належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення відповідної заяви.
Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позову.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.
17 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОМЕД" (позивачем, продавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем, покупцем) був укладений договір поставки № 031704.
Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві товари (надалі - товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, зазначеним у видаткових накладних та в кількості, що відповідає заявці покупця, та вказується в видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількість товару.
Згідно п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту узгодження замовлення в порядку передбаченому п.п. 1.2.-1.5. Договору. Адреса поставки вказується покупцем в заявці на партію товару. Мінімальна сума поставки, що здійснюється за рахунок продавця становить 1000,00 грн.
Відповідно до п. 3.3. Договору, при передачі товару, покупець надає відповідну довіреність на отримання товару по відповідній накладній, а продавець повинен передати покупцеві наступні документи:
- рахунок та видаткову накладну на товар, відписані вповноваженою особою продавця та скріплені печаткою продавця;
- - податкову накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію виробу медичного признаяення.
Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму у розмірі та в терміни визначені в відповідному рахунку та на видатковій накладній, але не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання накладної та рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору, позивач за заявками покупця поставив відповідачеві товар на загальну суму 680292,72 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- від 19.03.2015 № 150319-101 на суму 93852,59 грн.;
- від 19.03.2015 № 150319-095 на суму 93852,59 грн.;
- від 19.03.2015 № 150319-125 на суму 71072,82 грн.;
- від 07.04.2015 № 150407-158 на суму 73499,05 грн.;
- від 07.04.2015 № 150407-162 на суму 46620,76 грн.;
- від 07.04.2015 №150407- 165 на суму 55909,85 грн.;
- від 07.04.2015 № 150407-166 на суму 55909,85 грн.;
- від 07.04.2015 № 150407-168 на суму 73499,05 грн.;
- від 07.04.2015 № 150407-169 на суму 60416,69 грн.;
- від 07.04.2015 № 150407-171 на суму 55659,47 грн.
Вказані видаткові накладні підписані сторонами на підставі довіреностей та скріплені печатками.
Проте, відповідач в порушення умов договору вчасно та в повному обсязі не виконав своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, в зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 680292,72 грн.
На підставі вказаного позивач був змушений звернутись до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 894176,71 грн., з яких: 680292,72 грн. - основна заборгованість, 182168,99 грн. - інфляційні витрати, 31715,00 грн. - 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 680292,72 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими печатками.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 608292,72 грн.
Доказів повної оплати вартості товару до суду відповідачем надано не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у відповідача заборгованості за Договором поставки № 031704 від 17.03.2015 року у розмірі 608292,72 грн., яка до цього часу не сплачена.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого товару не надав, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 608292,72 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 31715,00 грн. за період з 03.04.2015 року по 02.11.2016 року та інфляційних втрат в розмірі 182168,99 грн., суд зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування надані позивачем 3% річних в розмірі 31715,00 грн. за період з 03.04.2015 року по 02.11.2016 року, а також інфляційних втрат у розмірі 182168,99 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, 6, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 66-67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61166, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕКОМЕД" (01021, м. Харків, вул. Грушевського, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 22922786, п/р 26009406827100 в ПАТ "УкрСиббанк", м. Київ, МФО 351005) заборгованість по Договору № 031704 від 17.03.2015 року у розмірі 680292,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 182168,99 грн., 3% річних у розмірі 31715,00 грн., судового збору у розмірі 13412,65 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.01.2017 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/3839/16