Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" січня 2017 р.Справа № 922/3770/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів
до Луганського національного аграрного університету, м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 874674,60 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність від 31.12.2015 року;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність 13.12.2016 року;
третя особа - не з'явилась;
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Луганського національного аграрного університету, в якому просить стягнути заборгованість за Договором поставки № 47-Л на умовах відстрочення кінцевого розрахунку від 27.03.2014 року у розмірі 874674,60 грн., з яких: 240829,14 грн. основного боргу, 233740,26 грн. пені, 167443,86 грн. 28 річних, 52165,83 грн. штрафу та 180495,51 грн. індексу інфляції.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2016 року об 12:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2016 року розгляд справи відкладено на 26.12.2016 року о 10:30 год.
В призначеному судовому засіданні 26.12.2016 року були присутні представники позивача та відповідача.
Представник позивача наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача заперечує проти позову та надав із супровідним листом за вх. № 1150 додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила. До суду надійшли письмові пояснення за вх. № 1093, відповідно до яких третя особа просить розглядати справу без її участі та вказує, що відповідач в органах казначейства Луганської області не обліковується.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
27 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр Агро" (позивачем, постачальником) та Луганським національним аграрним університетом (відповідачем, покупцем) був укладений договір поставки № 47-Л на умовах відстрочення кінцевого розрахунку.
Відповідно до п. 1.1. Договору, в строки визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму або здійснити розрахунок за товар авансовим векселем на умовах та в порядку, передбаченому п. 2.7. договору та додатками до договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, інші умови, визначені в Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною. Строк оплати відстроченого платежу не може перевищувати 30 календарних днів з дати поставки товару, зазначеної в Додатку до Договору. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату товару, який реалізовано в першу чергу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 323625,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3685 від 09.04.2014 року на суму 287625,60 грн. та видатковою накладною № 6592 від 05.05.2014 року на суму 36000,00 грн., які представниками сторін за довіреностями.
Відповідно до п. 2.6 Договору, покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п. п. 2.2.-2.5. , у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах вказаних в додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валю на банківський рахунок постачальника.
Проте, в порушення умов договору, відповідач лише частково оплатив поставлений товар на суму 82796,46 грн. Заборгованість за поставлений товар у розмірі 240829,14 грн. відповідачем так сплачена і не була.
На підставі вказаного, позивач звернувся до суду за захистом свого права та законного інтересу з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором поставки № 47-Л на умовах відстрочення кінцевого розрахунку від 27.03.2014 року у розмірі 874674,60 грн., з яких: 240829,14 грн. основного боргу, 233740,26 грн. пені, 167443,86 грн. 28 річних, 52165,83 грн. штрафу та 180495,51 грн. індексу інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №47-Л від 27.03.2014 року виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар на загальну суму 323625,60 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними № 3685 від 09.04.2014 року на суму 287625,60 грн. та № 6592 від 05.05.2014 року на суму 36000,00 грн., що знаходяться в матеріалах справи.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару не виконав, сплативши лише суму у розмірі 82796,46 грн. Доказів повної оплати вартості товару до суду надано не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у відповідача заборгованості за Договором поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку №47-Л від 27.03.2014 року у розмірі 240829,14 грн., яка до цього часу не сплачена.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого товару не надав, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 240829,14 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 28% річних в розмірі 167443,86 грн. та інфляційних втрат в розмірі 180495,51 грн., суд зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Окрім того, пунктом 7.2 (В) Договору сторони погодили, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару, відсотків за користування товарним кредитом та/або за несвоєчасну передачу векселя. За порушення даних умов договору покупець сплачує на користь постачальника 28 % відсотків річних від простроченої суми та/або суми непереданого векселя та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Перевіривши нарахування надані позивачем, 28% річних в розмірі 167443,86 грн. за період з 09.05.2014 року по 31.10.2016року, а також інфляційних втрат у розмірі 180495,51 грн. за період травень 2014 року - вересень 2016 року, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивачем до стягнення було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 233740,26 грн. за період прострочення з 09.05.2014 року по 31.10.2016 року та штраф у розмірі 52165,83 грн.
Розглядаючи вказану вимогу суд виходить з наступного.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару, відсотків за користування товарним кредитом та/або за несвоєчасну передачу векселя. За порушення даних умов договору покупець:
А) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;
Б) сплачує штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання та/або штраф в розмірі 20% від суми непереданого векселя.
В пункті 7.3. Договору зазначено, що керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється без застосування ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України.
Враховуючи вищевказані законодавчі норми та умови договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 233740,26 грн. за період прострочення з 09.05.2014 року по 31.10.2016 року та штраф у розмірі 52165,83 грн.
Разом з цим, суд звертає увагу, що 14.04.2014 року Президентом України внесено Указ "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження цілісності України".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на виконання тимчасово переміщеними вищими навчальними закладами, тимчасово переміщеними науковими установами кредитних та інших договірних зобов'язань (крім договорів про надання освітніх послуг), які виникли до переміщення на підконтрольну українській владі територію у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, запроваджується мораторій на період проведення антитерористичної операції. На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ із зобов'язань за кредитними та іншими договорами (крім договорів про надання освітніх послуг), що не припинилися, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Тимчасово переміщений вищий навчальний заклад, тимчасово переміщена наукова установа не несуть відповідальності за зобов'язаннями, укладеними від їх імені на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Наказом № 408 Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про організацію освітнього процесу у Луганському національному аграрному університеті" встановлено, що до завершення збройного конфлікту конфлікту на території Луганської області Луганський національний аграрний університет, за винятком відокремлених структурних підрозділів університету, проводить свою освітню діяльність (згідно з наявною ліцензією на освітню діяльність та сертифікатами про акредитацію) на базі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені ОСОБА_3. Наказано взяти до відома, що Луганський національний аграрний університет розміщується за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 44.
Таким чином, враховуючи те, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" введено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 233740,26 та штрафу у розмірі 52165,83 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 230, 233 Господарського кодексу України, 6, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Луганського національного аграрного університету (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Артема, буд. 44, код ЄДРПОУ 00493669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550, р/р 26006010246402 в Обухівському відділенні ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 240829,14 грн. основного боргу, 167443, 86 грн. 28 % річних, 180495,51 грн. інфляційних втрат, 8831,53 грн. судового збору.
Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у розмірі 233740,26 та штрафу у розмірі 52165,83 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 19.01.2017 р.
Суддя ОСОБА_4
справа № 922/3770/16