18.01.2017 Справа № 920/1120/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк», м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка, Сумська область,
про стягнення 63476 грн. 60 коп.
Суддя Джепа Ю.А.
За участю представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_1
При секретарі судового засідання Осокіній А.М.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 63 476 грн. 60 коп., з яких заборгованість за сумою кредиту - 30 549 грн. 75 коп.; сума пені - 32 926 грн. 85 коп.; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1378 грн.
Відповідач 20.12.2016 подав до суду відзив на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу та застосувати позовну давність до вимог щодо стягнення пені.
Ухвалою суду від 11.01.2017 у даній справі провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 30549,45 грн. було припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Представник позивача заявою № 197/1106 від 17.01.2017 уточнив позовні вимоги та з урахуванням заперечень відповідача щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення пені просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11688 грн. 50 коп. пені за період з 01.11.2015 по 31.10.2016.
Також від представника позивача до суду надійшла заява № 198/1106 від 17.01.2017 про розгляд справи без його участі, у поданій заяві представник наполягає на задоволенні уточнених ним позовних вимог у повному обсязі.
Неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті у даному судовому засіданні, тому судом відповідно до ст. 75 ГПК України зазначено, що справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд
27.10.2010 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» (позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) був укладений кредитний договір № 3491-001/10, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу (позичальнику) кредит у розмірі 77 000,00 грн., а відповідач (позичальник) зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його банку в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання передбачені цим договором.
Згідно з пунктами 1.2 та 1.3. Кредитного договору, кредит надається відповідачу на поповнення обігових коштів строком з 27.10.2010 до 27.10.2012 зі сплатою 20 % річних.
Відповідно до пункту 3.1. Кредитного договору, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом у строк по останній операційний день місяця, шляхом внесення сум коштів відповідно до наступного графіку погашення заборгованості.
Договором про внесення змін та доповнень від 01.06.2012 до Кредитного договору, пункт 3.2. викладено в наступній редакції: проценти за користування кредитом підлягають сплаті відповідачем щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом відсоткового періоду, яким вважається період з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число поточного календарного місяця) протягом 5 календарних днів, починаючи з 27-го числа поточного місяця, а також на момент припинення строку користування кредитом, зазначеного у пункті 1.3. даного договору.
За порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом Банк має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 9.1. Кредитного договору).
Договором про внесення змін та доповнень від 01.06.2012 до Кредитного договору, пункт 9.1. доповнено підпунктом 9.1.1. наступного змісту: « 9.1.1. Пеня розраховується з дати, що слідує за датою, на яку відповідач мав здійснити платіж за кредитом та/або процентами на користь Банку, відповідно до цього договору, по дату повного погашення відповідачем заборгованості за кредитом та процентами».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 30549,75 грн. основного боргу (простроченої заборгованості станом на 23.07.2013), 5093,08 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 57,47 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.09.2013 у справі № 920/1440/13 вказаний позов ПАТ «Правекс-Банк» було задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь банку 30549 грн. 75 коп. заборгованості по кредиту, 5093 грн. 08 коп. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 57 грн. 47 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду у вказаній справі було частково скасоване рішення господарського суду Сумської області від 25.09.2013 та прийнято нове. Так, вказаною постановою суду апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача було стягнуто 30549,75 грн. заборгованості по кредиту, а також 57, 47 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 01.12.2011 по 09.05.2012 та 5 053,68 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 01.12.2011 по 12.07.2013.
При цьому, суд апеляційної інстанції при стягненні сум пені застосував положення статті 232 Господарського кодексу України та пункту 9.1 кредитного договору (у редакції договору про внесення змін та доповнень від 01.06.2015).
У даній справі позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення суму пені за неповернення кредиту у встановлені строки, розраховану за період з 23.07.2013 по 31.10.2016, у розмірі 32926,85 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, позивачем були уточнені позовні вимоги в цій частині та заявлено до стягнення пені за період з 01.11.2015 по 31.10.2016 (дату підготовки позовної заяви) у розмірі 11688,50 грн.
Суд вважає уточнені вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до умов п. 9.1 кредитного договору № 3491-001/10 за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом банк (позивач) має право нарахувати позичальнику (відповідачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
А згідно з положеннями пп. 9.1.1.вказаного договору пеня розраховується з дати, що слідує за датою, на яку відповідач мав здійснити платіж за кредитом та/або процентами на користь Банку, відповідно до цього договору, по дату повного погашення відповідачем заборгованості за кредитом та процентами
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього ж Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Виходячи з аналізу умов кредитного договору, суд зазначає, що кредит мав бути повернутий банку відповідачем 27.10.2012, відтак, прострочення відповідача виникло після цієї дати, а тому пеню слід розраховувати, виходячи із зазначеного.
При цьому, у межах справи № 920/1440/13 Харківський апеляційний господарський суд постановив стягнути з відповідача на користь банку пеню за період з 27.10.2012 по 12.07.2013, тобто, за період, що перевищує встановлений частиною 6 статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (тобто у даному випадку пеню обраховано з урахуванням положень вказаної статті та умов договору).
У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, яким передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
У той же час, суд зауважує, що пунктом 9.1.1 кредитного договору сформульований інший спосіб визначення періоду нарахування пені, відмінний від порядку, за яким пеня нараховується за кожний день прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи положення вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ та обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013, винесеній у справі 920/1140/13 (до прийняття постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013), яка набрала законної сили і якою визначено можливість застосування умов договору при визначенні періодів нарахування пені на несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, має преюдиційне значення в силу положень ст. 35 ГПК України, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо нарахування відповідачу пені за період з 23.07.2013 по 31.10.2016.
У той же час, суд зазначає, що статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(п. 1 ст. 261 ЦК України).
Враховуючи, що станом на момент вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем, стягнута з нього судовим рішенням, залишається не сплаченою, суд зазначає про те, що порушення прав позивача є триваючим.
Разом з тим, положеннями п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
За таких обставин, суд вважає, що у позивача збереглося право на стягнення пені лише протягом одного року до подання позову, тобто в даному випадку з 11.11.2015 - по 11.11.2016 (встановлену судом та підтверджену матеріалами справи дату звернення із позовом у даній справі). При цьому, суд бере до уваги, що згідно розрахунку позивача кінцевим періодом нарахування пені є 31.10.2016.
Судом був здійснений перерахунок нарахованої позивачем суми пені за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016, на підставі якого суд робить висновок, що задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 11 323,04 грн. пені за період з 11.11.2015 по 31.10.2016.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем та сплачені ним у мінімальному розмірі, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2; код ЄДРПОУ 14360920) 11 323 грн. 04 коп. пені за період з 11.11.2015 по 31.10.2016, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.01.2017.
Суддя Ю.А.Джепа