16.01.2017 Справа № 920/1149/16
за позовом Публічного акціонерного товариства “Науково - виробниче акціонерне товариство “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ”, м. Суми,
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “75-Maxsus Boshqarmasi”, м. Ташкент, Республіка Узбекистан,
про стягнення 36 205, 40 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 926 425 грн. 40 коп.,
Суддя Жерьобкіна Є.А.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 002/2017 від 03.01.2017);
Від відповідача - не з'явився;
При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 36 205, 40 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 937 548 грн. 50 коп. за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами контракту поставки № 144/2016 від 15 липня 2016 року, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Позовна заява подана до суду 25.11.2016 (вх. № 3181), ціна позову 36 205, 40 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 25.11.2016 становить 926 425 грн. 40 коп.
Позивач підтримує позовні вимоги повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.
Підсудність даної справи Господарському суду Сумської області визначена ч. 3 ст. 4, ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Україною та Республікою Узбекистан, ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» та п. 7.2. контракту № 144/2016 від 15 липня 2016 року яким передбачено, якщо суперечки та розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню за вибором позивача у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) або в Господарському суді Сумської області (м. Суми, Україна), рішення якого є остаточним і обов'язковим для обох сторін; при розгляді спорів сторони керуються матеріальним правом України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
Стаття 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлює, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
З матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2016 року між сторонами укладено контракт поставки № 144/2016, згідно з умовами якого, позивач зобов'язується протягом строку дії контракту поставляти та передавати у власність відповідача, а останній зобов'язується приймати та оплачувати обладнання перелік та кількість якого визначаються специфікаціями, що є невід'ємною частиною контракту.
Загальна сума контракту визначається сумарною вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій та складає орієнтовно 250 000 доларів США (п. 2.1 контракту).
Поставка товару здійснюється протягом 120 календарних днів з дня підписання контракту, якщо інше не передбачено конкретною специфікацією.
Умови поставки товару - СРТ, м. Ташкент, Республіка Узбекистан, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Пункт поставки: м. Ташкент, Республіка Узбекистан, митний пост «Аркбулак», код № 26003 (п. 3.2. контракту).
Відповідно до пункту 2.2. контракту, розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту митного оформлення товару у пункті поставки в режимі ИМ-40, але не пізніше 60 днів з дати відвантаження, якщо інше не вказано в конкретній специфікації.
Згідно з підписаною сторонами специфікацією № 1, що є додатком № 1 до договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар загальною вартістю 67 205, 40 доларів США. Розрахунки за специфікацією здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту митного оформлення товару у пункті поставки в режимі ИМ-40, але не пізніше 60 днів з дати відвантаження. Поставка товару здійснюється протягом 120 календарних днів з дня підписання специфікації. Пункт поставки: м. Ташкент, Республіка Узбекистан, митний пост «Аркбулак», код № 26003, вантажоодержувач: ТОВ “75-Maxsus Boshqarmasi”; виробник та вантажовідправник: ПАТ “Науково - виробниче акціонерне товариство “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ”.
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме митною декларацією № ЕК 10 АА 805130000/2016/009962, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 00036, рахунком-фактурою № 1 від 25.07.2016, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу відповідно до умов контракту та отримання останнім 03.08.2016 товару на загальну суму 67205,40 дол. США.
Згідно з банківською випискою по рахунку позивача, відповідачем частково оплачений отриманий товар в загальній сумі 31000 дол. США, в тому числі в сумі 22500 дол. США 31.08.2016, в сумі 8500 дол. США - 24.10.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами контракту не оплатив поставлений позивачем товар у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 36205,40 дол. США.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положення ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 67205,40 дол. США. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідачем не подано доказів сплати боргу у повному обсязі чи аргументованих заперечень проти вимог позивача, у зв'язку з чим, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 36205,40 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 25.11.2016 становить 926 425 грн. 40 коп.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на дату звернення позивача з позовом до суду), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», за змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) - в іноземній валюті, для інших платників - у гривнях. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац третій частини першої статті 6 Закону).
Станом на 24.11.2016 (дата сплати позивачем судового збору) ціна позову 36 205, 40 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становила 926 409 грн. 98 коп., відповідно судовий збір за подання позовної заяви належний до сплати - 13896 грн. 15 коп.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 13896 грн. 15 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “75-Maxsus Boshqarmasi” (ОКПО 01379390; 100104, Республіка Узбекистан, м. Ташкент, Бектемирський район, вул. Биллур, 53) на користь Публічного акціонерного товариства “Науково - виробниче акціонерне товариство “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” (код ЄДРПОУ 00220434; 40020, України, м. Суми, Курський проспект, 6) 36205,40 дол. США заборгованості за поставлений товар, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 926 425 грн. 40 коп., 13 896 грн. 15 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.01.2017
Суддя Є.А. Жерьобкіна