11 січня 2017 року м. Київ К/800/36786/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті довідки для нарахування пенсії, виданої Білоцерківським міським відділом (з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району) ГУ МВС України в Київській області 27.05.2016 року за № 108 та зобов'язання Відповідача прийняти довідку №108 від 27.05.2016 року, видану ліквідаційною комісією Білоцерківського міського відділу (з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району) ГУ МВС України в Київській області про заробітну плату в зоні відчуження, яка видана згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року у справі № 810/4714/15 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 року у справі № 810/4714/15, та провести перерахунок і виплачувати пенсію з моменту звернення до ГУ МВС України в Київській області та в подальшому безстроково - довічно.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2016 року позов задоволено частково
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про звільнення від сплати судового збору та апеляційну скаргу залишено без руху.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області, в якій скаржник просить скасувати Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, та прийняти рішення, яким направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області не виконано вимоги частин третьої та шостої статті 187 КАС України, а саме не зазначено про бажання, або небажання особи взяти участь у судовому засіданні та не додано до апеляційної скарги квитанцію про сплату судового збору.
Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Відповідно до пункту 1 частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Положеннями частини першої зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною першою статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Зазначена позиція відповідає постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Враховуючи вищенаведене, заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору судом апеляційної інстанції залишено без задоволення та, відповідно, апеляційну скаргу залишено без руху.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та положенням частини третьої статті 189 КАС України, в якій передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого
адміністративного суду України М. І. Смокович
Суддя М.І. Смокович