16 січня 2017 року м. Київ К/800/1164/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на вказане судове рішення, в якій, крім іншого, зазначала, що звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 та пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Проте, це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини 4 статті 105 КАС України (стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як предметом спору у даній справі також є визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови.
Крім того, у касаційній скарзі позивач заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору в зв'язку із скрутним матеріальним становищем, в підтвердження якого подала довідку управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 січня 2017 року за №08, в якій зазначено, зокрема, про розмір отримуваної ОСОБА_1 компенсаційної виплати за період з січня по грудень 2016 року, в зв'язку із здійсненням догляду за інвалідом I групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку.
Згідно з частиною 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Аналогічне правило закріплене й в ст.8 Закону України "Про судовий збір".
Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.
Разом з тим, названі правові норми Закону України "Про судовий збір" і КАС України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.
Проте, подана позивачем довідка Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації свідчить лише про розмір отримуваної нею компенсаційної виплати (25,00грн. - 4,80грн. з урахуванням індексації) у зв'язку із здійсненням догляду за інвалідом I групи або особою похилого віку, яка досягла 80-річного віку, що, виходячи із сутності такої виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян", яка призначається, зокрема, за поданою особою, яка доглядає, заявою, при цьому, лише працездатній особі й виключно за тієї умови, що вона не працює (не є самозайнятою особою тощо), і таке призначення не залежить від доходу її сім'ї, сама по собі не свідчить ані про її майновий стан, як такий, ані про неможливість сплатити судовий збір, а отже не може бути підставою звільнення від такої сплати на підставі ст.8 Закону України "Про судовий збір" та ст.88 КАС України.
Водночас, враховуючи приписи наведених законодавчих норм, з метою перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права (в контексті наведених ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводів), приходжу до висновку про необхідність відстрочення позивачу сплати судового збору до закінчення касаційного провадження у даній справі.
В решті касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України й перешкоди для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись ст.ст.88, 212-216 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування постанови, стягнення моральної шкоди.
До закінчення касаційного провадження у справі відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору.
Надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження, копію касаційної скарги та інформацію про права та обов'язки, передбачені статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, особам, які беруть участь у справі, та встановити строк на подачу заперечень на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.