17 січня 2017 року м. Київ К/800/1903/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 16 липня 2009 року №1181 «Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону»,-
На адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, в якій скаржник ставить питання про скасування рішення судів попередніх інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Після дослідження змісту оскаржуваних судових рішень приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року позов було залишено без розгляду з мотивів повторної неявки позивача у судове засідання.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу - задоволено частково:
- ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року - скасовано;
- провадження по справі - закрито.
Закриваючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про перелік земель, які підлягають продажу шляхом аукціону та про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення (тобто ненормативних актів, які вичерпують свою дію після їх реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття приватним підприємцем чи юридичною особою спірних земельних ділянок мають вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 року, від 11.11.2014 року по справі №21-493а14.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З аналізу вказаної норми слідує, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень суд вбачає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми процесуального права.
Крім того, приходжу до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 16 липня 2009 року №1181 «Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кравцов О.В.