Справа № 2-248/09
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
13 липня 2009 року Острозький райсуд Рівненської області в складі :
головуючої - Поліщук Т.М.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача -ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу
встановив :
ОСОБА_3 звернувся з позовом в суд та просить стягнути з відповідача на його користь 38500 гривень боргу за позичені ним гроші , інфляційну суму в розмірі 22491,01 гривень , три відсотки за прострочення зобов'язання у розмірі 3809,92 гривень та 2500 гривень за надання йому правової допомоги , мотивуючи свою заяву тим ,що добровільно суму боргу йому відповідач не повертає. Просить при цьому стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 679 гривень.
При розгляді справи по суті позивач змінив підстави позову та просить стягнути з відповідача за не виконані ним умови договору купівлі - продажу легкового автомобіля грошові кошти в розмірі 38100 гривень , витрати за надання юридичних послуг в розмірі 2500 гривень та судові витрати.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав і заявив ,що його довіритель гроші у позивача не брав ,а також не брав перед ним на себе будь яких зобов'язань ,на які позивач посилається в своїй позовній заяві
Суд вивчивши матеріали справи , заслухавши сторони по справі, свідків рахує, що позов не обґрунтований та не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Позивач в позовній заяві зі слався на той факт ,що в листопаді місяці 2005 року він передав для відповідача 5000 доларів США , за умови придбання для нього у власне користування автомобіля марки «БМВ-735» в тижневий строк. Отже в своєму первинному позові позивач порахував ,що між ним та відповідачем було укладено договір позики , а тому він просив стягнути з відповідача суму боргу , суму збитку спричиненого інфляцією та 3 % річних пені за прострочення зобов'язання .
Однак під час слухання справи по суті позивач прийшов до висновку ,що гроші в борг не давав ,а тому змінив підставу позову зменшивши при цьому розмір суми позовних вимог.
Позивач та його представник рахують, що ОСОБА_4 було надано не позику , а аванс для придбання автомобіля. При цьому рахують ,що відповідач не виконав належним чином договір купівлі - продажу легкового автомобіля.
Суд не може рахувати , що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були договірні зобов'язання купівлі продажу легкового автомобіля.
Відповідно до ст..658 ЦК України - право продажу товару , крім випадків примусового продажу та інших випадків , встановлених законом , належить власникові товару . Якщо продавець товару не є його власником , покупець набуває право власності лише у випадку , якщо власник не має права вимагати його повернення .
В судовому засіданні не було доведено факту наявності на праві власності в ОСОБА_4 легкового автомобіля марки «БМВ-735» , або доручення від власника з дозволом від його імені продати такий автомобіль. Той факт ,що позивач в Інтернеті бачив автомобіль ,який не зрозуміло в кого та на яких правах знаходився десь за кордоном , не означає ,що ОСОБА_4 мав право якимись чином укласти договір купівлі продажу цього автомобіля. Договірні зобов'язання купівлі продажу регламентуються ст. ст. 655-711 ЦК України . На ці норми закону позивач ні в першому позові , ні при зміні підстав позову не посилався.
Якщо в позовній заяві від 17.04.09 року вказано , що позивач передав відповідачу 5000 доларів США, за умови придбання для нього автомобіля марки «БМВ - 735» в тижневий строк , то не зрозумілим є тоді посилання в подальшому позивача на ст.. 570 ЦК України де він просить ці гроші рахувати як аванс за майбутній придбаний автомобіль.
В підтвердження своїх позовних вимог позивач зі слався як на свідків події : свою дружину ОСОБА_5 та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд не може покази цих свідків прийняти як доказ позовних вимог позивача із наступних причин.
ОСОБА_5 є дружиною позивача ,а отже зацікавленою особою по справі . Разом з тим свідок розповіла суду історію про те ,як осінню 2005 року вона та її чоловік зустрічалися в м Рівному на незнайомій їм вулиці , відвідували незнайомий клуб Інтернет ,де пересвідчилися про наявність в продажу за кордоном автомобіля марки «БМВ» ,після чого в їх автомобілі вона особисто передала для ОСОБА_4 5000 доларів США . При цьому свідків не було , договір не укладався та навіть не бралася розписка від відповідача про отримання цих грошей.
Свідок ОСОБА_6 сам підтвердив той фат ,що присутнім при тому як дружина позивача буцім то передавала гроші для відповідача , не був . Однак про борг ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 знає зі слів самого відповідача, який йому про це говорив при зустрічі ще 2006 році.
Однак в судовому засіданні було встановлено , що свідок уже тривалий час має борг перед позивачем в сумі 20000доларів США , який не має змоги повернути . При таких обставинах суд не може сприймати його свідчення як об'єктивні.
Свідок ОСОБА_7 пояснив що на початку 2008 року відбирав пояснення в ОСОБА_4 з приводу його боргу перед ОСОБА_3 Однак суд не може взяти за основу його свідчення як правдиві так як сам свідок не зміг пояснити з яких причин не підшив у матеріали справи цих пояснень та де вони поділися . Опису матеріалів справи не зробив , та в матеріалах справи по факту перевірки заяви ОСОБА_3 пояснення ОСОБА_4 відсутні.
В своїй позовній заяві позивач вказав , що термін виконання зобов'язання по продажу автомобіля був визначений в тижневий строк з моменту передачі грошей . Цей факт позивач також підтвердив в судовому засіданні.
Так як позивач та його дружина стверджували ,що угода між ними щодо продажу автомобіля відбулася в м. Рівному в листопаді місяці 2005 року , суд приходить до висновку ,що при наявності будь яких договірних зобов'язань між сторонами , такі мали би бути виконанні в термін не пізніше кінця листопада ( або ж до 7 грудня ) 2005 року. Отже термін позовної давності сплив не пізніше 7 грудня 2008 року. Позивач же до суду звернувся лише 17.04. 2009 року після спливу терміну позовної давності . Поважних причин пропуску строку позовної давності суду не назвав та не просив цей строк поновити.
Враховуючи викладене та керуючись ст..ст.218,257, 261,267, 526, 570 ЦК України , 15,30,62,75, 209, 212-215 ЦПК України , суд
вирішив :
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовити
Сторони мають право протягом десяти днів з дня проголошення рішення подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький райсуд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк , встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано , але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя ___________________________
ОСОБА_8