33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" січня 2017 р. Справа № 902/136/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Тимошенко О.М.
суддів Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Величко К.Я.
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.16 р.
у справі № 902/136/16 (суддя Маслій І.В. )
позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Укртрансгаз"
відповідач ОСОБА_1 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут"
про стягнення 8 932 236,17 грн. заборгованості
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 (довіреність №2-319 від 26.12.2016р.);
відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №Др-34-1216 від 15.12.2016р.);
третьої особи - ОСОБА_3 (довіреність №007Др-4-1216 від 15.12.2016р.).
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.12.2016 року по 16.01.2017 року.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.11.2016 року в позові Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", про стягнення 2 895 079,52 грн. заборгованості, з яких 127441,21 грн. - 3 відсотки річних, 1926903,40 грн. - пені, 323396,18 грн. - інфляційних втрат, 517338,73 грн. - 7% штрафу, - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 895 079,52 грн. задоволити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 вересня 2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ОСОБА_1 акціонерне товариство "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство/позивач) та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (замовник/відповідач) був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011033/Н01 (а.с. 47-60, далі - договір), відповідно до п.1.1 якого газотранспортне підприємство зобов'язувалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов'язувався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.
Відповідно до 1.2 договору, річний плановий обсяг транспортування природного газу, замовника складає 680900 тис. куб.м. Газ замовника транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання, газоспоживаюче обладнання яких підключено до газорозподільних мереж, що знаходяться у власності чи в користуванні замовника.
Згідно п.2.1. договору підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України, відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу за наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.
Послуги по транспортуванню природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (п.2.11.1. договору).
Розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про діючі тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Тарифи, визначені в п.4.1 цього договору, є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами цього договору (п.п. 4.1,4.2. договору).
Згідно п. 4.3. договору, розрахунковий період за цим договором становить один місяць, з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість протраспортованого природного газу, визначеного на умовах розділу 3 цього договору, та податку на додану вартість.
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться заявником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.п. 4.4, 4.5. договору).
За період дії договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими встановлювались додаткові обсяги транспортованого газу (а.с. 54-65).
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було надано послуг з транспортування природного газу на загальну суму 31935399,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг (а.с. 66-71).
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги здійснив частково, а саме, на суму 6 037 156,65 грн.
Враховуючи викладене, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "Вінницягаз" про стягнення основного боргу в розмірі 6 037 156,65 грн., 127441,21 грн. - відсотків річних, 1926903,40 грн. - пені, 323396,18 грн. - інфляційних та 517338,73 грн. - 7% штрафу.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року припинено провадження у справі №902/136/16 в частині вимог про стягнення з відповідача 6037156,51 грн. основного боргу, в зв'язку з тим, що відповідачем на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №1618/у від 23.05.2016 року погашено заборгованість перед позивачем у вказаній сумі після звернення останнього до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 27.05.2016р. на суму 6037156,51 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 127441,21 грн. - відсотків річних, 1926903,40 грн. - пені, 323396,18 грн. - інфляційних та 517338,73 грн. - 7% штрафу, за неналежне виконання умов договору, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту договору, його предметом є надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Отже, ПАТ "Вінницягаз" має одночасно виконувати не тільки вимоги договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011033/Н01 від 27.09.2011 року, а й вимоги спеціальних законодавчих актів, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню пільг, субсидій та компенсацій.
З метою об'єктивного та повного вирішення спору, судом враховуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою передбачений порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Порядку, взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.
Згідно п.п. 2.1 - 2.3 Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки згідно з Порядком, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів) визначають договірну величину споживання ресурсів, про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів та надаються, зокрема, відповідним головним фінансовим управлінням, які узагальнюють отримані дані і подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України областей (далі - головні управління ДКСУ). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.
Пунктами 2.6, 2.7 Порядку встановлено, що не пізніше ніж за 2 дні до проведення розрахунків усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, надають до Державної казначейської служби України та його територіальних органів, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання і електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Отже, враховуючи положення Порядку, взаєморозрахунки між постачальниками та транспортувальниками ресурсів і розпорядниками коштів, виділених з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню, відбуваються або у спосіб складання актів звірки у разі проведення розрахунків, які здійснюються у рахунок погашення заборгованості за природний газ, або шляхом укладення договору у разі проведення розрахунків з попередньої оплати ресурсів (оплата вартості планових обсягів постачання природного газу у поточному місяці).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2015 року "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, ТОВ "Вінницягаз Збут", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтобаз України", підписано 7 (сім) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, зокрема: № 428/у від 20.02.2015 року; № 678/у від 19.03.2015 року; № 910/у від 20.04.2015 року; № 1181/у від 20.05.2015 року; № 1442/у від 19.06.2015 року; № 1637/у від 20.07.2015 року; №1618/у від 23.05.2016 року (а.с. 94-110). Загальна сума за вказаними спільними протокольними рішеннями складає 12030396,38 грн.
Згідно з п.1.1 предметом вищевказаних спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (із змінами).
За умовами розділу 3 сторони зобов'язувалися з метою реалізації цих спільних протокольних рішень:
- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком, проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55\57\43, (із змінами і доповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 342\16358 (далі Порядок проведення розрахунків);
- перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;
- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення;
- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
На виконання зазначених спільних протокольних рішень здійснювалось погашення заборгованості за надані в 2015 році послуги по транспортуванню природного газу відповідно до договору № 1109011033/Н01 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 96,99,102,105,108,111).
Проаналізувавши зміст цих документів, колегія суддів зазначає, що кожне спільне протокольне рішення і платіжні доручення про перерахування відповідачем позивачу отриманих по ланцюгу коштів, як вартість пільг та субсидій населенню вказують, що такі розрахунки між сторонами, по - перше, здійснюються в межах договору № 1109011033/Н01 від 27.09.2016 року, укладеного між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Вінницягаз" і, по - друге, є одночасно процедурою погашення зобов'язань ПАТ "Вінницягаз" з остаточної оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг і субсидій населенню.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що день проведення взаєморозрахунків між сторонами, які здійснювались на підставі укладених між ними спільних протокольних рішень для можливості отримання населенням пільг, був одночасно днем погашення заборгованості за надані позивачем послуги по транспортуванню природного газу у відповідному місяці по договору № 1109011033/Н01 від 27.09.2011 року.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підписання сторонами у 2015 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також постанови КМ України №20 і Порядку, затвердженого наказом № 55/57/43, враховуючи зміст спільних протокольних рішень і первинних документів, складених на їх виконання, а також на виконання умов договору, свідчить про те, що сторони фактично погодились, що залишок оплати наданих послуг по транспортуванню природного газу по договору, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.
Отже, дії сторін з питань остаточних розрахунків за договором за їх взаємною згодою і домовленістю з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати теплової енергії, були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно - правових актів.
Відповідно до п.п. 7.1.,7.3. договору, газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством. У разі порушення замовником строків оплати із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до положень статей 230, 232 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як вже зазначалося вище, підписанням спільних протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за договором №1109011033/Н01 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року, а відтак для стягнення пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат необхідно, щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом в постановах від 15.12.2015р. у справі №908/2215/15-г, від 15.10.2015р. у справі №922/364/15, від 17.08.2016р. у справі №924/111/16.
При цьому, як у вказаних справах, так і в даній справі нарахування інфляційних втрат та річних передувало укладенню спільних протокольних рішень, однак це не вплинуло на констатацію факту відсутності підстав для їх стягнення з огляду на зміну порядку та строку проведення розрахунків за надані послуги.
Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016року у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 року у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 року у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012).
Як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем чітко виконувались положення вищезазначених спільних протокольних рішень, тому відсутні будь - які правові підстави вважати, що відповідачем порушені терміни оплати вартості послуг з транспортування природного газу, з огляду на що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 1926903,40 грн., штрафу в розмірі 517338,73 грн. та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (у вигляді нарахованих позивачем 127441,21 грн. відсотків річних та 323396,18 грн. збитків внаслідок інфляції) та відповідно задоволення позовних вимог.
Крім того, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами ПЕК та законодавчо-обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що проводять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що ТОВ "Вінницягаз" було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлений природний газ, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у простроченні платежів, а відтак в силу ст.218 Господарського кодексу України, ст.614 Цивільного кодексу України, виключає застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року у справі №902/136/16 - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.