"18" січня 2017 р.Справа № 915/754/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Головея В. М.,
Суддів: Ліпчанської Н.В., Савицького Я.Ф.,
(У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_1 у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №77 від 17.01.2017 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2017).
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю),
від відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В. - Євротранс»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016
у справі № 915/754/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 Русь»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В. - Євротранс»
про стягнення грошових коштів у сумі 625 110,71 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 18.01.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_4 Русь» (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.В. - Євротранс» (далі - ТОВ «С.В. - Євротранс», відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 625 110,71 грн., яка складається з: 367 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 28 615,91 грн. - заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом; 91 604, 78 грн. - пені по несплаченому кредиту; 3 095,36 грн. - пеня по несплаченим відсоткам; 108 737,66 грн. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 26 057,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції. Також, Банк просив стягнути з Товариства 9 376,66 грн. судового збору.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за його використання по договору кредитної лінії на відкриття відновлювальної кредитної лінії №54187-46.1 від 25.06.2013.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 позов Банку задоволено частково, стягнуто з ТОВ «С.В. - Євротранс» на користь позивача 367 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 28 615,91 грн. заборгованості по відсоткам, 70 000,00 грн. пені за порушення строків оплати кредиту та відсотків, 105 419,58 грн. 30 % річних за порушення строків оплати кредиту, 26 057,00 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивачем доведено належним чином виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та додаткових угод до нього, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції ТОВ «С.В. - Євротранс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити. Скаржник вважає, рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Крім цього, апелянт в скарзі просив суд призначити по даній справі судово-економічну експертизу.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду від Банку не надходив.
В судовому засіданні 18.01.2017 представник відповідача надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив суду, задовольнити останню. Також, представник ТОВ «С.В. - Євротранс» просив суд задовольнити клопотання про призначення по даній справі судово-економічної експертизи. Крім цього, представник позивача просив суд, залишити позовну заяву без розгляду.
18.01.2017 в судовому засіданні представник Банку, надав пояснення в яких заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З'ясувавши думку представника Банку щодо клопотання відповідача про призначення по даній справі судово-економічної експертизи та заяви відповідача про залишення позову без розгляду, судова колегія зазначає наступне.
Стосовно клопотання про призначення по даній справі судової-економічної експертизи.
Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про призначення у справі судової експертизи, оскільки для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування непотрібні спеціальні знання.
Стосовно заяви про залишення позовної заяви Банку без розгляду.
Так, в заяві про залишення позовної заяви Банку без розгляду, відповідач посилається на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 по справі № 826/22323/15 якою визнано протиправною та скасовано постанови Правління НБУ від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «ОСОБА_4 Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ОСОБА_4 Русь».
Посилаючись на вказану постанову відповідач вважає, що повноваження особи, яка подала позов до суду та осіб які брали участь у розгляді справи від імені Банку, посвідчені довіреностями, які видавались уповноваженою особою, є протиправними.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду була прийнята після ухвалення рішення по даній справі (01.11.2016) і вона не могла бути досліджена в судовому засіданні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 25 червня 2013 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллюр-Транс» (ТОВ «Аллюр-Транс», Позичальник) укладений Кредитний договір № 54187-46.1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (Кредитний договір), за умовами якого, ОСОБА_4 відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі (п. 1.1. договору) (т. 1, а.с. 8).
Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 220 000,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту - 24.06.2016 року; процентна ставка за користування кредитом - 23 % річних (п. п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.5. Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитним договором ОСОБА_4 відкриває Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь», МФО 319092.
Позичальник зобов'язався повертати кредит у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитної лінії (Додаток 1), що є невід'ємною частиною Договору, сплачувати проценти за користування Кредитом щомісячно, в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця та здійснити остаточне повернення Кредиту не пізніше 01 вересня 2016 року (п.п. 4.1, 4.5. Кредитного договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє по дату повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 10.1. Кредитного договору).
09.09.2013 року між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, згідно з умовами якого був збільшений ліміт кредитної лінії до 500 000,00 грн., змінений кінцевий термін повернення кредиту - до 01.09.2016 року (т. 1, а.с. 12).
29.05.2014 року між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору, згідно з умовами якого з 29.05.2014 року була збільшена процентна ставка за користування кредитом до 25 % річних (т. 1, а.с. 15).
13.02.2015 року між Банком, ТОВ «Аллюр-Транс» (Первісний боржник) та ТОВ «С.В.-Євротранс» (Новий боржник, відповідач) укладений Договір про переведення боргу, у відповідності до умов цього договору та за згодою Банку Первісний боржник передає Новому боржнику всі свої боргові зобов'язання за Кредитним договором, за яким Первісний боржник є позичальником, а ОСОБА_4 є кредитором (п. 1.1. Договору)(т. 1, а.с. 25).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору про переведення боргу від 13.02.2015 року на дату укладання цього договору розмір основного боргу за Кредитним договором становить 377 000,00 грн., розмір відсотків становить 26 278,29 грн., а всього 403 278,29 грн. Також, до Нового боржника перейшли зобов'язання сплачувати неустойки (пені, штрафи), передбачені Кредитним договором, зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом за період з 13.02.2015 року до дати фактичного повернення кредиту в повному обсязі, в розмірі і на умовах, передбачених Кредитним договором, а також зобов'язання у випадках, передбачених Кредитним договором та/або законодавством України достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених в Основному договорі), повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Кредитного договору.
13.02.2015 року між Банком та Позичальником був укладений Договір про внесення змін № 4 до Кредитного договору, згідно з умовами якого був зменшений ліміт кредитної лінії до 377 000,00 грн. та переведений борг на підставі Договору про переведення боргу від 13.02.2015 року на ТОВ «С.В.-Євротранс», яке набуває статус Позичальника за Кредитним договором (том 1, а.с. 20).
Положення ст.ст. 173, 193, 198-199 ГК України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до п.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
Крім цього, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем умови Кредитного договору належним чином не виконані, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Пунктом 9.2 Кредитного договору передбачено право Банку на відкликання кредиту. Так, у випадку порушення Позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором, ОСОБА_4 має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов договору. Позичальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі Банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди Банку, інші платежі за Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.
09.07.2015 року Банком на адресу відповідача була направлена вимога №922/46.3 від 08.07.2015 року про дострокове погашення заборгованості (т.1, а.с. 30), відповідно до якої ОСОБА_4 повідомив відповідача про відкликання кредиту у зв'язку з порушенням строків оплати відсотків та запропонував протягом 10 днів з дня отримання вимоги здійснити повне погашення заборгованості по Кредитному договору в сумі 418 526,44 грн. відповідно до наданого розрахунку.
Зазначена вимога отримана відповідачем 13.07.2015 року (т. 1, а.с. 51), проте протягом 10 днів, тобто до 23.07.2015 року заборгованість відповідачем не оплачена.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що протягом дії кредитного договору ОСОБА_4 повністю та належним чином виконував свої зобов'язання, що підтверджується випискою надання кредитних коштів та меморіальними ордерами, однак відповідачем допущено порушення виконання умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з цим, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 367 000,00 грн. (з врахуванням часткової сплати, відповідно до платіжних доручень № 363 від 06.03.2015 та № 366 від 11.03.2015, т. 2, а.с. 49-50) та заборгованості по несплаченим відсоткам в розмірі 28 615,91 грн. є обґрунтованими і місцевий суд підставно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків та штрафу, судова колегія зазначає наступне.
Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарським відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. п. 8.1., 8.2., 8.6. Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. У випадку порушення Позичальником строків (термінів) повернення Кредиту та/або процентів, Позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення. Позичальник зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за договором, починаючи з дня, наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що суму пені та штрафу необхідно розраховувати з 24.07.2015, оскільки Банком 08.07.2015 було направлено вимогу відповідачу про дострокове погашення заборгованості, у зв'язку із чим встановив новий строк виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема до 23.07.2015 року включно. Оскільки у вказаний строк вимога Банку відповідачем задоволена не була, позивач має право саме з 24.07.2015 здійснювати нарахування пені та штрафу.
Колегія суддів перевірила розрахунок розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 24.07.2015 року по 12.01.2016 року яка становить 84 968,62,00 грн. та розмір пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 24.07.2015 року по 12.01.2016 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі, яка склала 2 718,31 грн., судова колегія дійшла висновку, що їх було зроблено арифметично правильно. Загальний розмір пені, за розрахунком господарського суду, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 87 686,93 грн. (2 718,31 грн. + 84 968,62 грн.)
Щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
Судова колегія вважає, що господарський суд, цілком правомірно з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, підтверджене фінансовими звітами за 2015-2016 роки (т. 2 а.с. 90-91; 100-106), а також, що відповідачем невиконання зобов'язань за кредитним договором частково відбулось у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації до Банку, що зумовило не можливість контрагентів боржника, у яких відкриті рахунки в ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь», розрахуватись із ТОВ «С.В.-Євротранс» на суму 142 623,23 грн., зменшив розмір належної до стягнення пені до 70 000,00 грн.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції суми штрафу 105 419,58 грн. за період з 24.07.2015 по 07.07.2016, колегія суддів дійшла висновку, що їх було зроблено арифметично правильно.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату відсотків з урахуванням зменшення та штрафу.
В апеляційній скарзі ТОВ «С.В.-Євротранс» зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження доводів Банку щодо надання позичальнику (тобто перехід від Банку до позичальника) грошових коштів обумовлених у кредитному договорі.
Проте, судова колегія не приймає вищевказані доводи апеляційної скарги до уваги, оскільки відповідач без зауважень та заперечень 13.02.2015 року підписав Договір про переведення боргу, за умовами якого, крім іншого, відповідач від первісного боржника отримав всі боргові зобов'язання за Кредитним договором, в тому числі 377 000,00 грн. основного боргу, здійснив часткову сплату заборгованості за кредитним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 350 від 16.02.2015, №355 від 19.02.2015, № 357 від 26.02.2015, № 363 від 06.03.2015 та № 366 від 11.03.2015 (т. 2, а.с. 49-53).
Відповідач направляв на адресу Банку лист № 30/04-15 від 30.04.2015, в якому повідомив позивача, що згідно договору про відступлення права вимоги №240415 від 24.04.2015, відповідач придбав право грошової вимоги до Банку у сумі 142 623,23 грн., але в свою чергу ТОВ «С.В.- Євротранс» є боржником згідно договору про внесення змін №4 до кредитного договору №54187-46.1 від 25.06.2013 в сумі 367 000,00 грн. Виходячи з вищенаведеного ТОВ «С.В.- Євротранс» являється і кредитором і боржником у відношенні до Банку (т. 2, а.с. 54).
Тобто, відповідач вищевказаними діями визнав наявність боргу перед Банком.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись cm.cm. 99, 101- 103, 105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Головей В.М.
Суддя Ліпчанська Н.В.
Суддя Савицький Я.Ф.