"17" січня 2017 р.Справа № 923/60/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Разюк Г.П., Богатиря К.В.
секретар судового засідання Мельник Ю.М.
за участю:
від ПАТ «НАК Нафтогаз України» - ОСОБА_1, довіреність № 14-10 від 14.01.2015
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду Херсонської області від 11.04.2016
у справі № 923/60/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація»
про стягнення 475988, 59 грн.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» суму втрат від інфляції в розмірі 402274,09 грн., 3% річних в розмірі 33712,92 грн. та 40001,58 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПП «Херсонтеплогенерація» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму інфляційних втрат в розмірі 363359,28 грн., 3% річних в сумі 33712,92 грн., пеню в розмірі 12000,47 грн. та 6556,10грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 у справі № 923/60/16 в частині відмови у стягненні 28 001,11 грн. - пені. В оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПП «Херсонтеплогенерація» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 28 001,11 грн. - пені, у стягненні якої було відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 у справі № 923/60/16 залишити без змін.
Крім цього, не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду, з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПП «Херсонтеплогенерація». В якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 прийнятого по справі № 923/60/16 в частині стягнення пені та постановити нове, яким зменшити розмір неустойки - пені до мінімального можливого розміру (1 грн.)
Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Разюк Г.П., Богатир К.В.) від 10.05.2016 та 12.05.2016 апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.06.2016 о 10:30.
У зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Філінюка І.Г. з 21.06.2016 по 24.06.2016 розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у справі №923/60/16 відкладено на 06.07.2016 о 15:00.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 задоволено клопотання Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про продовження строку розгляду апеляційної скарги, продовжено строк апеляційного провадження до 25.07.2016 включно та відкладено на 21.07.2016 о 12:15.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2016, задоволено клопотання Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» про зупинення провадження у справі. Зупинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 у справі № 923/60/16 до розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/10472/16. Зобов'язано Приватне підприємство «Херсонтеплогенерація» повідомити Одеський апеляційний господарський суд про результати розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/10472/16.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 апеляційне провадження у справі № 923/60/16 поновлено, розгляд апеляційних скарг призначено на 17.01.2017 об 11:00.
У судове засідання 17.01.2017 з'явився представник ПАТ «НАК Нафтогаз України», який апеляційну скаргу підтримав.
Представник Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про припинення провадження у справі, яке судовою колегією відхилено, з підстав необґрунтованості.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПП «Херсонтеплогенерація» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 28.12.2012 укладено договір № 13/3158-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до розділу 1 Договору позивач зобов'язується передати відповідачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що позивач передає відповідачу в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ в обсязі до 2020 тис. куб. м.
На виконання п. 2.1. Договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2376945грн. 55 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 21.10.2013 на суму 541279,58 грн., від 21.10.2013 на суму 423761,85 грн., від 21.10.2013 на суму 444546,71 грн., від 21.10.2013 на суму 15955,22 грн., від 31.10.2013 на суму 126844,46 грн., від 24.01.2014 на суму 316866,98 грн. та від 24.01.2014 на суму 507690,75 грн.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вимоги Договору № 13/3158-ТЕ-33 виконував не належним чином, розрахунки за отриманий природний газ здійснив з порушенням термінів оплати.
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 530, 610 - 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних в розмірі 33712,92 грн. (за період з січня 2013 року по квітень 2013 року та з жовтня 2013 по грудень 2013, перевіривши арифметичний розрахунок позивача щодо вказаних нарахувань, судом встановлено, що останній є вірним, отже розмір 3% річних підлягають задоволенню в сумі 130 256,81 грн..
Позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат в сумі 402274,09 грн., без врахувань рекомендацій викладених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 з урахуванням змісту листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір втрат від інфляції які підлягають стягненню з відповідача становить 363359,28 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені в розмірі 40001,58 грн., судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Право нарахування пені сторони узгодили пунктом 9.3 договору, яким передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Відповідач просив на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені до 1 грн. у зв'язку з тим, що санкції нараховані позивачем є занадто великими та стягнення їх у повному обсязі приведе до погіршання фінансового стану товариства, яке і так є тяжким.
Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази, колегія суддів апеляційної інстанції незважаючи на незгоду Компанії та викладені ним у скарзі доводи щодо необґрунтованості зменшення розміру пені, погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені, з огляду на наступне.
Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Підпунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталася в зв'язку із тим що, природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, споживачами послуг з теплопостачання є населення, медичні та освітні заклади, бюджетні установи. Затверджений тариф на теплову енергію для населення у період дії Договору від 28.12.2012 №13/3158-ТЕ-ЗЗ не відшкодовував повністю витрат на виробництво теплової енергії. Сума коштів на відшкодування різниці в тарифах від державного бюджету надходила несвоєчасно. Також за період 2012-2014 років сформувалося заборгованість за послуги по теплозабезпеченню зі сторони населення м. Херсона розмірі 1 214 264,47 грн., цей борг спричинив неможливість вчасно, відповідно до договору від 28.12.2012 року №13/3158-ТЕ-ЗЗ вчасно розрахуватися за поставлений природний газ.
Вказані обставин, мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру пені у відповідності до приписів статті 551 ч.3 Цивільного кодексу України.
Крім того, судовою колегією враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме те, що сума основного боргу є погашеною.
Таким чином, колегія апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про зменшення розміру пені за порушення строків оплати природного газу на 70 % - до 12000,47 грн. та стягнути зазначену суму з відповідача на користь позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» про надання розстрочки виконання рішення суду, відповідно до наступного.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як зазначено в п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, виходячи із вищенаведеного, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають своєчасне виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
В даному випадку, як вірно зазначено судом першої інстанції, в обґрунтування наявності підстав для надання розстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на скрутний фінансовий стан. Проте, всупереч вимогам ст.ст. 32, 33 ГПК України ПП «Херсонтеплогенерація» не надано суду жодного документу, підтверджуючого виключність спірного випадку порушення зобов'язання. Крім того, відповідачем не надано доказів відсутності майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення по справі.
Посилання відповідача на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», як на підставу для припинення провадження у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказаний Закон був прийнятий 03.11.2016 та набрав чинності 30.11.2016, тобто через пів року після винесення оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Доводи ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки апеляційною інстанцією, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.
На підставі викладеного, рішення Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 по справі № 923/60/16 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суд апеляційної інстанції не вбачає.
Як свідчать матеріали справи, при поданні апеляційної скарги Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» не сплачено судовий збір у встановленому розмірі за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 по справі № 923/60/16, оскільки розрахункова сума судового збору за подання апеляційної скарги складає 7853,80 грн., а скаржником сплачено лише 1515,80 грн., судова колегія вважає за необхідне стягнути з Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» 6338,01 грн. в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99,
101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,
Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.04.2016 у справі № 923/60/16 - залишити без змін.
Апеляційні скарги Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - залишити без задоволення.
Стягнути з Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» - 6 338,01 грн. в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 18.01.2017.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя Г.П. Разюк
Суддя К.В. Богатир