04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" січня 2017 р. Справа№ 910/11218/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
представники сторін не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016р. по справі № 910/11218/16 (суддя - Цюкало Ю.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»
до 1. Державної казначейської служби України
2. Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області
про стягнення грошових коштів
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2016р. в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Державної казначейської служби України, Березівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення 183,00грн. 3% річних, 2 297,49 грн. інфляційних втрат відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016р. у справі №910/11218/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Розпорядженням №09-52/6327/16 від 01.12.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 01.12.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016р. по справі № 910/11218/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.
Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.
ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» супровідним листом надіслало копії судових рішень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», Державна казначейська служба України та Березівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.09.2014 р. у справі №911/3341/14 стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Степана Олійника» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 5 373,51 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару). Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору, 250,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Степана Олійника» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору, 250,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
14.10.2014р. та 15.10.2014р. на виконання зазначеного рішення видано накази.
Постановами відділу державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області від 04.11.2014р. відкрито виконавчі провадження №45327049 та №45322828.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2015р. у справі №910/11218/16 скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, задоволено частково. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області вжити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2014 року за наказами по справі № 911/3341/14.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2016 р. у справі №911/3341/14 визнано дії відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області у виконавчому провадженні №45327049 та №45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014р. по справі, котрі виразились у винесенні постанов від 25.12.2015р. про зупинення виконавчого провадження № 45327049 та № 45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014р. по справі № 911/3341/14 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», протиправними, передчасними та незаконними. Визнано недійсними та скасовано постанови відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області від 25.12.2015р. про зупинення виконавчого провадження №45327049 та №45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014р. по справі № 911/3341/14 на підставі п. 4 ч.1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Визнано бездіяльність за період із 04 листопада 2014 року по 29 березня 2016 року відділу Державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції Одеської області у виконавчому провадженні №45327049 та №45322828 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 14.10.2014р. по справі № 911/3341/14, незаконною та протиправною. Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За приписом частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. від 17.05.2016р.) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.
Тягар доказування Законом покладено на позивача.
Позивачу слід довести наявність трьох перших елементів складу правопорушення належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, у разі завдання державним виконавцем збитків під час проведення виконавчого провадження має відшкодовуватись шкода, яка доводиться позивачем, а не стягнення в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016р. у справі № 910/11218/16.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016р. у справі № 910/11218/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 910/11218/16 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді М.Л. Яковлєв
Т.І. Разіна