16.01.2017 року Справа № 904/9303/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),
суддів: Джихур О.В., Вечірко І.О.,
секретар судового засідання Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 22/17 від 03.01.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №2077 від 25.10.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 року у справі №904/9303/16
за позовом Публічного акціонерного товариства “Бізон-Тех Добрива”, м. Запоріжжя
До: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ
Про: стягнення 7 149,23 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.16 року у справі №904/9303/16 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь приватного підприємства “Бізон-Тех Добрива” 7 149,23 грн. - вартості виявленої нестачі товару; 1 378, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити, стягнувши на користь позивача 6678,90грн.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, у усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу нетто і природної втрати вантажу під час перевезення.
Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі, згідно комерційного акту, маса вантажу, якого не вистачає, становить 750гкг, тобто маса вантажу, за який повинна відповідати залізниця, складає 738кг.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що різниця між ціною позову та сумою вартості втраченого вантажу з урахуванням його залишку у біг-бегу становить 452,50грн., таким чином суд апеляційної інстанції повинен частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши вимоги позивача в розмірі 6696,73грн.
У судовому засіданні 16.01.17р., яке проходило в режимі відеоконференції, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження та юридичну оцінку, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.16р. між ТОВ “Ітаб Трейд” ( продавець ) та ПП “Бізон-Тех Добрива” ( покупець ) укладено договір поставки № 27/07/16, відповідно до умов якого та додаткової угоди до нього на адресу позивача за залізничною накладною №43966464 зі станції “Основа” Південної залізниці на станцію “Гайчур” Придніпровської залізниці 29.02.16р. надійшов вагон №62707559 з вантажем “ОСОБА_1 азотно-фосфорне марки 20:20” в кількості 84 місця (біг-бега) , загальною масою 67 336 кг, спосіб визначення маси - по стандарту (брутто 8092 кг, нетто 800 кг) .
Під час комісійної видачі товару позивачу з підрахунком кількості місць та звіркою із залізничною накладною в присутності представників відповідача та позивача було виявлено недостачу товару в кількості 750 кг, а тому на підставі ст. 52 Статуту залізниць України відповідачем було складено комерційний акт РА № 013192/10 від 30.08.16р.
Вказане було підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 7149,23грн. збитків, завданих нестачею товару (мінеральних добрив).
Як встановлено у ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем є накладна. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) щодо перевезення мінеральних добрив становить 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу
Як правомірно встановлено господарським судом, згідно видаткової накладної №РН -00000072 від 20.08.16 р. ціна товару становить 7541,67 грн. без ПДВ за 1 тонну. Аналогічна ціна за товар вказана і у довідці вантажовідправника (ДП “Агроцентр ЄвроХім-Україна” ) від 05.09.16р. Рахунки на оплату сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, вартість 1 т. вантажу за ціною постачальника товару становить 9050,00 грн. з ПДВ.
Задовольняючи позовні вимоги в сумі 7149,23грн., господарський суд виходив з того, що, оскільки об'єктом перевезення є мінеральні добрива, то під час видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах ; з врахуванням норми природної втрати, маса недостачі складає: 802,00 кг - (802,00 кг х1,5%) = 789,97 кг.
Але, як зазначено в комерційному акті, товар перевозився в кіпах (мішках), тобто в упаковці, а тому норма його недостачі повинна розраховуватись саме від його маси брутто.
Тобто, в даному випадку розмір природньої втрати вантажу належить розрахувати від маси брутто відповідно до кількості відсутніх місць вантажу.
З врахуванням норми недостачі маси вантажу та маси залишку вантажу у пошкодженому біг-бегу, маса недостачі складає: 802,00 (маса брутто втраченого товару) -12,03кг (норма природної втрати та граничного розходження маси товару)- 50кг (маса залишку вантажу у пошкодженому біг-бегу) = 739,97кг (0,73997т).
Вартість однієї тони товару становить 9050,00грн.
Таким чином, розмір вартості втраченого товару становить: 9050,00грн. х 0,73997т = 6696,73грн.
З урахуванням вищенаведеного вартість недостачі в сумі 6696,73грн. підлягає стягненню з відповідача.
За викладених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 року у справі №904/9303/16 змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь приватного підприємства “Бізон-Тех Добрива” 6696,73грн. - вартості виявленої нестачі товару; 1290,77 грн. - витрат на сплату судового збору.
В решті позову відмовити.
Стягнути з приватного підприємства “Бізон-Тех Добрива” на користь публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” 95,95грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя О.В. Джихур
Суддя І.О. Вечірко
Постанова виготовлена в повному обсязі 19.01.2017 року.