Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
про повернення скарги на діяльність виконавчої служби
"19" січня 2017 р. Справа № 927/1249/15
Суддя Кушнір І.В., розглянувши матеріали скарги вих. №4 від 13.01.2017
Скажника (Боржника) -Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссил»,
юридична адреса: пр-т Миру, 127/2, м. Чернігів, 14033
адреса для листування: вул. Шевченка, 11/22, м. Чернігів, 14000
на дії органу Державної виконавчої служби
Стягувач: Приватне підприємство «Тепло - Монтаж»,
вул. Сабурова, 14, м. Чернігів, 14021
Орган Державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються: Центральний відділ Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області,
вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030
Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссил» подано скаргу на дії органу Державної виконавчої служби - Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якій Скаржник просить визнати неправомірними та скасувати постанови головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1:
- від 22.11.2016 про відкриття виконавчого провадження №52935542 та стягнення виконавчого збору у розмірі у розмірі 9456,48 грн.;
- від 01.12.2016 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №52935542;
- від 01.12.2016 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №52935542.
При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссил» заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску оскарження постанов державного виконавця від 22.11.2016 про відкриття виконавчого провадження №52935542 та від 01.12.2016 про арешт коштів та про арешт майна ТОВ «Текссил» та відновлення пропущеного строку.
Згідно з ч.1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України:
«Скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.»
Відповідно до ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року в редакції, чинній на момент подання скарги:
«Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.»
Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 22.11.2016.
Оскаржувані постанови про арешт коштів та майна боржника винесені 01.12.2016.
Дану скаргу ТОВ «Текссил» направило до суду 13.01.2017, тобто майже через півтора місця після винесення останніх двох постанов 01.12.2016.
Таким чином, Скаржником порушений вищевказаний десятиденний термін оскарження.
Боржником в скарзі заявлене клопотання про визнання поважними причин пропуску строку та його відновлення.
Дане клопотання Боржник обґрунтовує наступним.
Про арешт рахунків він дізнався лише 08.12.2016 і одразу письмово звернувся до Центрального відділу ДВС м. Чернігова з заявою про зняття неправомірного арешту та надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідь на дану заяву з копією постанови про відкриття виконавчого провадження Боржник отримав лише 03.01.2017.
Копії постанов про арешт коштів та майна Боржника були отримані ним лише 11.01.2017 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
З приводу даного клопотання та його обґрунтування суд відмічає наступне.
Ні скарга, ні її додатки не містять жодних доказів, які підтверджують, що як про відкриття виконавчого провадження, так і про арешт рахунків, Боржник дізнався лише 08.12.2016 (і яким саме чином).
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV в редакції, чинній на 08.12.2016 (заявлена скаржником дата, коли він дізнався про арешт рахунків):
«Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.»
З письмового звернення Боржника до Центрального відділу ДВС м. Чернігова від 09.12.2016 вбачається, що Боржник просив надати йому можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.
У відповіді органу ДВС Боржника було повідомлено, що він має право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження у визначений для прийому громадян час в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Ні скарга, ні її додатки не містять жодних обґрунтувань та доказів, які підтверджують неможливість чи перешкоди Боржнику одразу після 08.12.2016 прийти безпосередньо до відділу ДВС чи телефоном з'ясувати можливість та дату ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, не чекаючи майже місяць на письмову відповідь, при тому, що Боржник з відділом ДВС знаходиться в одному й тому ж місті Чернігові.
Аналогічно скарга та її додатки не містять обґрунтувань та доказів, чому дізнавшись саме про арешт коштів, Боржник у письмову зверненні просив надати йому лише постанову про відкриття виконавчого провадження, а не і всі постанови про арешти.
При цьому, Боржник зазначає, що відповідь на вказану заяву він отримав лише 03.01.2017.
Проте, сама відповідь датована 28.12.2016.
Ні скарга, ні її додатки не містять жодних доказів, які підтверджують, що Боржник отримав відповідь саме 03.01.2017.
Крім того, навіть за умови, що Боржник отримав відповідь саме 03.01.2017, ні скарга, ні її додатки не містять жодних обґрунтувань та доказів, чому ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій постанов про арешт коштів та майна Боржник здійснив лише 11.01.2017, тобто, більше ніж через тиждень після отримання відповіді відділу ДВС.
Посилання Боржника на не пропущення ним строку оскарження неправомірної відмови у знятті арешту його коштів судом не може бути прийнято до уваги, оскільки резолютивна частина скарги не містить прохання визнати неправомірною саме відмову органу ДВС у знятті арешту його коштів.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України:
«За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.»
Відповідно до абз.1 п.п.9.7. п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»:
«Встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.»
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Боржником не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами поважності причин пропуску строку оскарження зазначених у скарзі постанов, а тому у клопотанні про відновлення даного строку має бути відмовлено, а скарга підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссил» про визнання поважними причини пропуску оскарження постанов державного виконавця від 22.11.2016 про відкриття виконавчого провадження №52935542 та від 01.12.2016 про арешт коштів та про арешт майна ТОВ «Текссил» та відновлення пропущеного строку на подання скарги на дії органу Державної виконавчої служби.
2. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссил» залишити без розгляду та повернути Скаржнику.
Додаток на 13 арк.
Суддя І.В. Кушнір