18 січня 2017 року Справа № 915/1266/16
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви
кредитора: Миколаївської обласної ради (5400, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, ідентифікаційний код 25696652)
до банкрута: Комунального підприємства “Кафе “Лілея” Миколаївської обласної ради (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54009; ідентифікаційний код 13860000),
ліквідатор: ОСОБА_1 (54034, АДРЕСА_1),
про визнання грошових вимог у сумі 205 738,18 грн.,
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 Комунального підприємства “Кафе “Лілея” Миколаївської обласної ради (далі - КП “Кафе “Лілея”) було визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_1, який виконував обов'язки голови комісії з припинення у досудовій процедурі ліквідації юридичної особи.
Відповідно до вимог Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 16, повідомлення про визнання КП “Кафе “Лілея” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 23.12.2016 за № 38684.
Частиною 3 статті 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Частиною 4 вказаної статті встановлено, що повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури мають містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство; дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).
Згідно з приписами ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
Згідно абз. 6 п. 29, абз. 5 пп. 36.7 п. 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 “Про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)” (із змінами) розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.
13.01.2017 до суду надійшла заява Миколаївської обласної ради № 1023-09/05-16 від 27.12.2016 про визнання грошових вимог до банкрута в сумі 205 738,18 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Згідно зі ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону про банкрутство, до заяви [кредитора] в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.
Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.
У якості доказів сплати судового збору заявником надано платіжне доручення № 1069 від 27.12.2016 на суму 2 756,00 грн.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 вищевказаної статті, розмір ставки судового збору за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1 600 гривень.
Таким чином, заявником сплачено судовий збір не в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Однак заявником до заяви додано копії документів, які всупереч ч. 2 ст. 36 ГПК України не засвідчені належним чином, а тому не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.
Крім того, заявником не визначено розміру вимог із окремим зазначенням точних сум за окремими платежами.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство у разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне повідомити заявника про недоліки заяви, які підлягають усуненню.
Керуючись ст. ст. 1, 23, 24, 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Зобов'язати заявника надати суду в строк до 01 лютого 2017 року:
- докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі;
- письмові пояснення щодо розміру вимог кредитора з окремим зазначенням точних сум за окремими платежами;
- належним чином засвідчені копії документів, доданих до заяви про визнання грошових вимог разом із доказами на підтвердження повноважень особи, яка засвідчила такі документи;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно заявника станом на дату подання до господарського суду заяви про визнання грошових вимог;
- письмові пояснення щодо черговості включення заявлених вимог до реєстру вимог кредиторів.
Суддя Т.М. Давченко