ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.01.2017Справа №910/19796/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі
відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції
Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг»
Третя особа, що не заявляє самосітйних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальнгістю «ДТЕК
Ровенькиантрацит»
Про стягнення 22 574,76 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача: Желінська Т.М. по довіреності № 881/22 від 18.12.2015р.
від відповідача: Ясиненко Д.В. - по дов. №15 від 28.01.2016р.
від третьої особи: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» про стягнення з останнього 22 574,76 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/19796/16. Розгляд справи призначено на 21.11.2016.
18.11.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
21.11.2016 позивач подав суду довідку про відсутність аналогічних спорів між сторонами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 розгляд справи відкладено на 05.12.2016.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальнгістю «ДТЕК Ровенькиантрацит», розгляд справи відкладено на 16.01.2017.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 16.01.2017 підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в наданому суду письмовому відзиві та представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Заперечення мотивовані відсутністю його вини та протиправних дій у нерівномірному завантаженні вагонів вантажем (вугіллям), оскільки він не є вантажовідправником, а тому не несе відповідальність за вказані порушення.
Представник третьої особи в судове засідання 16.01.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала направлялась на адресу, що зазначена в позовній заяві. Заяв, клопотань, письмових пояснень на адресу суду від третьої особи не надходило.
В судовому засіданні 16.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників позивача та відповідача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
26.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (надалі відповідач) було укладено договір № 111/4/1-1-2016/005 поставки (надалі - договір).
Відповідно до умов даного договору постачальник поставить (передасть) у власність покупця вугільну продукцію (далі - вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в цьому Договорі.
Згідно з п. 2.3 Договору вугілля постачається партіями, рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих піввагонах (далі - вагони) вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером.
Як встановлено судом на підставі наявних у справі документів на виконання умов договору в квітні 2016 року на адресу позивача за залізничними накладними № 53115572, 53115689, 53115630, 53101259, 5315598, 53187639 надійшли вагони з вугіллям № 54146840, 55007710, 56378896, 54178157, 61927331, 55638399, 57597874, 56138100, 61183604, 61871679, 67726356, що підтверджується матеріалами справи.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що на взаємовідносини Сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.
Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При зважуванні на тензометричних вагах вагонів № 54146840, 55007710, 56378896, 54178157, 61927331, 55638399, 57597874, 56138100, 61183604, 61871679, 67726356 на залізничних станціях Основа та Харків-Сортувальне було виявлено нерівномірне завантаження вагонів вантажем, чим порушено п. 3 Технічних умов, п. 4 і п. 20 Правил приймання вантажів до перевезення, про що складені відповідні акти.
Вказані вище документи містять всі необхідні реквізити та інформацію для встановлення факту здійснення працівниками станцій необхідних дій для усунення порушень завантаження вагонів.
Позивач також зазначає суду про те, що на усунення допущеного порушення, виявленого на залізничних станціях Основа та Харків - Сортувальне було надано послуги на суму 22 574,76 грн. Таким чином позивач поніс витрати на загальну суму 22 574,76 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме, накопичувальними картками.
Відповідно до п. 62 Статуту залізниць порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.
Згідно з п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 (далі - Правила) остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Відповідач зазначає суду про те, що він не несе відповідальності за нерівномірне завантаження вагонів, так як ПАТ "Укрзалізниця", яке надавало послуги з перевезення, прийняло до перевезення вагони з вугіллям, не виявивши при цьому жодних недоліків, а тому припускає, що вони могли виникнути під час перевезення вантажу залізницею.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до умов Договору, а саме, пунктів 3.1.2, 3.1.4, постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля рівномірно однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття тощо, вагони, без перевищення їх вантажопідйомності та у повній відповідності до вимог п. 6.4 ДСТУ 4083-2012. Крім того, постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля у вагони з дотриманням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів (наказ Мінтрансу України № 174 від 08.05.1998) без розладу навантаження (зсуву, перекосу вантажу, нерівномірного завантаження вантажу на візки, без порушення рівномірного розміщення однорідного вантажу у вагоні).
Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.
Пунктом 7.6. договору сторони погодили, що Постачальник повністю відшкодовує всі збитки Покупця, пов'язані з оплатою Залізниці коштів за нерівномірне завантаження Вантажовідправником вагону з Вугіллям (нерівномірне завантаження візків), завантаження Вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження ватажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів (наказ Мінтрансу України № 174 від 08.05.1998р.), а саме: штрафи, пеню; плату за перевантаження надлишку вугілля в окремий вагон; плату за перевезення надлишку вугілля в окремому вагоні; плату за користування вагонами; плату за зберігання вантажу; плату за маневрові роботи; плату за зважування; плату за надіслання телеграм; плату за роботу МЧ.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.
Відповідно до накопичувальних карток №№ 06040143, 10040150 за квітень 2016 року та переліку ТЕХ ПД №№ 20160406, 20160410 за квітень 2016 року за виправлення нерівномірного завантаження у вагонах №№ 54146840, 55007710, 56378896, 54178157, 61927331, 55638399, 57597874, 56138100, 61183604, 61871679, 67726356 з позивача стягнуто 22 574,76 грн.
21.04.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 10-1703 про відшкодування збитків у сумі 22 574,76 грн. Дану претензію відповідач залишив без задоволення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, у зв'язку з чим позивачу заподіяні збитки у сумі 22 574,76 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.
Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.
Згідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, всі доводи, викладені відповідачем у відзиві, спростовуються наявними у матеріалах справи документами та приписами чинного законодавства України.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати збитків, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення збитків у сумі 22 574,76 грн.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати, понесені позивачем по даній справі, відповідно до ст. 49 господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 57, 20 поверх, код ЄДРПОУ 36511938) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) 22 574 грн. 76 коп. збитків та 1378 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.01.2017р.
Суддя Трофименко Т.Ю.