номер провадження справи 18/119/16
12.01.2017 справа № 908/3130/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/вул. Фортечна, 40/7, прим. 37)
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; фактична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36 (кафе «Шашличок»)
про стягнення 5828,17 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.01.2017 р.;
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Запорізької області 24.11.2016 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості неповернутого обладнання у розмірі 5828,17 грн. з урахуванням ПДВ.
Ухвалою суду від 25.11.2016 р. порушено провадження у справі № 908/3130/16, справі присвоєно номер провадження 18/119/16, судове засідання призначено на 21 грудня 2016 року. Розгляд справи, призначений на 21.12.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 12.01.2017 р. За наявними у справі документальними доказами розгляд справи закінчений в судовому засіданні 12.01.2017 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Позивач заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з посиланням на ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 611, 615 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (далі - позивач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - відповідач) 18.11.2015 р. уклали договір поставки продукції № ЗПК-2611. З метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляється/реалізується ПАТ «Оболонь» та його корпоративними підприємствами, та яка поставляється відповідачу за договором поставки продукції, 17.03.2016 р. позивач та відповідач уклали додаток до договору поставки продукції, на підставі якого позивач передав відповідачу у строкове користування, а відповідач прийняв торгове обладнання на загальну суму 4856,81 грн. без ПДВ, про що свідчить акт приймання-передачі майна № 18935-1026 від 17.03.2016 р., яке встановлено за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36, кафе «Шашличок». Згідно з п. 7 розділу 1 договору, користуючись правом на розірвання договору, позивач 28.09.2016 р. надіслав відповідачу лист № 434 від 27.09.2016 р. про розірвання договору поставки продукції від 18.11.2015 р. № ЗПК-2611. Проте, в порушення п. 4 розділу 8 договору, після його розірвання, відповідачем не повернуто обладнання, яке знаходиться в його користуванні. За доводами позивача, відповідно до п. 4.2 додатку до договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість майна, вказану в акті приймання-передачі обладнання, а саме 4856,81 грн., що з ПДВ становить 5828,17 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2016 р. у справі № 908/3130/16 позивач 19.12.2016 р. надав документи, витребувані судом. В судовому засіданні, призначеному на 21.12.2016 р., представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові і нормативних та документальних обґрунтуваннях позовних вимог, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзив не надав.
В судовому засіданні 12.01.2017 р. представник позивача підтвердив направлення позовної заяви з додатками на фактичну адресу відповідача. Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 25.11.2016 р. та від 21.12.2016 р. у справі № 908/3130/16 не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Направлена на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвала від 25.11.2016 р. про порушення провадження у справі № 908/3130/16, повернулась до господарського суду з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (відповідач у справі) 18.11.2015 р. уклали договір поставки продукції № ЗПК-2611, на підставі якого позивач зобов'язався поставити продукцію відповідачу, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти цю продукцію, оплатити її вартість на умовах даного договору поставки продукції та повернути зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором.
З метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляється/реалізується ПАТ «Оболонь» та його корпоративними підприємствами, та яка поставляється відповідачу за договором поставки продукції, 17.03.2016 р. позивач та відповідач уклали додаток до договору поставки продукції, на підставі якого позивач передав відповідачу у строкове користування, а відповідач прийняв торгове обладнання на загальну суму 4856,81 грн. без ПДВ, про що свідчить акт приймання-передачі обладнання № 18935-1026 від 17.03.2016 р., а саме холодильнику Medium ХШВ-400 «Оболонь» (інв. № 912047), який встановлено за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36, кафе «Шашличок».
Відповідно з п. 1.2 додатку до договору торгове обладнання передано в користування в діючому стані, технічно справне, комплектне, відповідало технічним нормам та придатне для користування у відповідності до мети, визначеної додатком. Вказане підтверджується актом прийому-передачі обладнання № 18935-1026 від 17.03.2016 р., згідно якого при передачі обладнання відповідач зауважень до якості, цілісності та комплектності отриманого обладнання не заявив.
Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.10, 2.3.13, 2.3.14 додатку до договору поставки продукції відповідач зобов'язався:
- з моменту прийняття обладнання у користування і до моменту повернення обладнання із користування здійснювати в своїх торгових точках продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що реалізується позивачем;
- не змінювати місцезнаходження обладнання без письмового погодження такого переміщення з позивачем;
- утримувати обладнання у належному технічному стані та дотримуватися належного режиму експлуатації та зберігання обладнання;
- самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження обладнання.
За умовами п. 7 розділу 1 договору поставки продукції цей договір може бути достроково розірваним за вимогою однієї із сторін, при умові виконання своїх зобов'язань за цим договором. Сторона, що вимагає розірвання цього договору, зобов'язана письмово попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за двадцять календарних днів до дати розірвання договору.
Сторони погодили в п. 6 розділу 1, що договір поставки продукції вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2015 р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.
Відповідно до п. 4 договору поставки продукції, в разі закінчення терміну дії цього договору або в разі припинення роботи зі сторони покупця, останній повинен повернути постачальнику в термін не більше 15 діб все рекламне та інше обладнання, яке знаходилось в користуванні покупця.
Пунктами 1.3, 2.3.12 додатку до договору поставки продукції передбачено, що обладнання повинно бути повернуто покупцем та прийнято постачальником протягом 10 робочих днів з дати закінчення дії договору поставки (в тому числі достроково).
Позивач 28.09.2016 р. надіслав відповідачу лист № 434 від 27.09.2016 р., в якому скористався правом на розірвання договору поставки продукції від 18.11.2015 р. № ЗПК-2611 та вказав, що вказаний договір слід вважати розірваним, починаючи з двадцять першого календарного дня з моменту отримання даного повідомлення. Також позивач вказаним листом, посилаючись на п.п. 1.3, 2.3.12 додатку до договору поставки продукції, просив протягом 10 робочих днів з моменту розірвання договору поставки повернути постачальнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія», отримане за актом приймання-передачі обладнання на загальну суму 4856,81 грн. без ПДВ, а в разі його неповернення в зазначений термін відшкодувати вартість вказаного обладнання з урахуванням ПДВ - 5828,17 грн. Про направлення такого листа на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 свідчить реєстр відправлених листів, список згрупованих поштових відправлень № 1404 від 28.09.2016 р. та фіскальний чек № 9588 від 28.09.2016 р. Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення, обладнання не повернуто та його вартість не відшкодована.
Відповідно до п. 4.2 додатку до договору поставки продукції у випадку втрати (повного знищення) або неповерненні в строк, передбачений п. 2.3.12 даного додатку покупцем обладнання (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні обладнання, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість обладнання, вказану в акті приймання-передачі обладнання, із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами.
Як вказує позивач, до теперішнього часу обладнання відповідачем не повернуто, його вартість не відшкодована.
Позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5828,17 грн., з врахуванням ПДВ, вартості неповернутого обладнання є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 ГК України.
Приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України де встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно зі ст. 615 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки продукції від 18.11.2015 р. № ЗПК-2611 та додатком до договору від 17.03.2016 р., не повернув обладнання позивачу, у зв'язку з чим у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 5828,17 грн.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 5828,17 грн. вартості неповернутого обладнання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69059, АДРЕСА_1; фактична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36 (кафе «Шашличок»), реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька пивна компанія» (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/ вул. Фортечна, 40/7, прим. 37, ідентифікаційний код 37407653) 5828,17 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять вісім грн. 17 коп.) вартості неповернутого обладнання та 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18 січня 2017 р.
Суддя В.В. Носівець