Номер провадження 1-кп/754/260/16
Справа № 754/4052/16-к
Іменем України
13 червня 2016 року місто Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду клопотання захисника ОСОБА_3 про скасування арешту на майно,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_3 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні №42015100000001409 від 25.12.2015 стосовно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 189 ч.2 КК України.
13.06.2016, під час судового розгляду, захисник ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зняття арешту з майна, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 автомобіля, марки «MAZDA», д.р.н. НОМЕР_2 ;
- ключ з брелоком до автомобіля, марки «MAZDA» реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- автомобіль, марки «MAZDA», д.р.н. НОМЕР_2 , модель 6, седан-В, номер шассі (кузова, рами) № НОМЕР_3 , сірого кольору, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В разі, якщо суд прийде до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зняття арешту просив передати вказане майно на відповідальне зберігання його власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання посилався на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.12.2015 на вказаний в клопотанні автомобіль накладено арешт.
Згодом постановою слідчого прокуратури від 04.01.2016 арештований автомобіль, марки «MAZDA» визнаний речовим доказом.
Захисник зазначає, що автомобіль, марки «MAZDA», д.р.н. НОМЕР_2 , не є знаряддям кримінального правопорушення, який інкримінують ОСОБА_6 , не містить на собі ніяких слідів, які можуть бути використані при доказуванні його провини, не є об'єктом кримінально - протиправних дій, набутий законним шляхом, а тому, вважає, що визнання слідчим зазначеного автомобіля речовим доказом є безпідставним.
Також, в обґрунтування клопотання посилався на норми ст.ст. 98, 100, 174 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника зазначивши, що у нього є всі необхідні умови для належного зберігання автомобіля.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання захисника з посиланням на наступне:
-не викладені обставини того, що відпала необхідність накладення арешту на майно;
-майно з якого просять зняти арешт визнано речовими доказами, а тому їх доля буде вирішена судовим рішенням за результатами розгляду кримінального провадження;
-згідно ст. 100 ч.9 п.1 КПК України засоби чи знаряддя злочину можуть бути конфісковані;
-передача на відповідальне зберігання речових доказів може призвести до зникнення предмету арешту.
Потерпілий ОСОБА_5 , при вирішені даного клопотання покладається на розсуд суду.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду дослідивши клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного висновку.
Так, під час досудового розслідування стосовно обвинуваченого ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.12.2015 був застосований, відповідно до ст.ст. 131, 170, 172, 173 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2016 було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про скасуванні арешту на майно.
Не зважаючи на відмову слідчим суддею у задоволенні клопотання захисник звертається вже до суду з клопотанням про скасування арешту на майно, при цьому не вказує про причини відмови у задоволенні його клопотання слідчим суддею, тим самим позбавляє суд можливості проаналізувати причини відмовити та зробити висновок про усунення причин відмови у задоволенні клопотання.
Положенням ст.173 ч. 1 КПК України передбачено, що арешт на майно може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В даному випадку до суду звернувся захисник в інтернах обвинуваченого з клопотанням про скасування арешту на майно.
Однак, суд проаналізувавши клопотання приходить до висновку про відсутність у клопотанні обґрунтування того, що подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, зі змісту реєсту матеріалів досудового розслідування вбачається, що на вказані у клопотанні предмети накладено арешт, про що вказано у п.23 розділу ІІ про прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення.
Відповідно до ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішуються судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Також, перед судом не доведено, з посиланням на норми ст. 100 п.6 п.п. 1, п.9 КПК України, можливість належного відповідального зберігання арештованого майно.
Таким чином, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про скасування арешту суд відмовляє.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторони захисту на недопустимість аналізу письмових доказів під час вирішення клопотання про скасування арешту, оскільки суду не відомо обсяг письмових доказів на які сторони кримінального провадження будуть посилатися в обґрунтування своїх правових позицій під час судового розгляду кримінального провадження №42015100000001409 від 25.12.2015 стосовно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 189 ч.2 КК України.
Керуючись ст. ст. 100, 170, 174, 350 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про скасування арешту на майно відмовити.
Роз'яснити стороні захисту, що вони мають право перевірити відповідальність зберігання речових доказів в кримінальному провадженні №42015100000001409 від 25.12.2015, яке доручено працівнику УСБ України в м. Києві та Києвської області старшому оперуповноваженому ГВБКОЗ ГУ СБУ ОСОБА_8 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1