провадження № 2-а/243/23/2017
справа № 243/9671/16-а
17 січня 2017 року місто Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Кузнецова Р.В.
при секретарі Малиновській І.Ю.
розглянувши у приміщенні суду міста Слов'янська у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності щодо невиплати їй пенсії протиправною та зобов'язання Слов'янського об'єднаного УПФУ поновити нарахування та виплату пенсії за віком, а також сплатити заборгованість з лютого 2015 року.
Позивачка ОСОБА_1 не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, подала разом із позовною заявою письмову заяву про підтримку своїх позовних вимог та просила провести розгляд справи у її відсутність.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено про те, що вона є пенсіонером за віком і перебуває на обліку у відповідача. Їй було нараховано суму заборгованості та поставлено пенсію на виплату на червень поточного року, але до теперішнього часу пенсію вона не отримує. Відповідач до теперішнього часу без зазначення причин припинив їй виплату пенсії та не виплатив наявну заборгованість. Вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує її конституційні права. Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» виплата пенсій особам, що переміщені на контрольовану територію та взяті на облік, здійснюється за заявами таких осіб протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Строк дії виданої позивачці довідки не зазначений, з чого виходить, що він не обмежений. Просила визнати бездіяльність Слов'янського об'єднаного УПФУ щодо невиплати їй пенсії та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість з лютого 2015 року, а також звернути постанову до негайного виконання у межах платежу за один місяць - 1248,00 грн.
Представник відповідача - Радчинська Т.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи № 41/12 від 03 січня 2016 року, надала суду письмові заперечення від 22 грудня 2016 року.
У запереченнях зазначено про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги відповідачем не визнаються. ОСОБА_1 27 вересня 2016 року звернулася із заявою про прийняття на облік у Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Розпорядженням Слов'янського об'єднаного УПФУ від 12.10.2016 р. № 73351 ОСОБА_1 взято на облік та одночасно нараховано суму заборгованості. Проведення всіх соціальних виплат здійснюється на контрольованій території виключно за фактичним місцем проживання (перебування). У матеріалах пенсійної справи міститься довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.12.2015 р., яка містить у собі визначений термін дії довідки до 29.06.2016 р. Управлінням було перевірено інформацію про реєстрацію пенсіонерів в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб, що є підставою для припинення пенсійних виплат. Вважає вимоги позивачки безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, враховуючи думку сторін по суті заявлених вимог, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1429043213 від 30.12.2015 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.12/.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як пенсіонер за віком, до якого вона звернулася у вересні 2016 року.
Згідно з довідкою Слов'янського об'єднаного УПФУ від 16.11.2016 р. ОСОБА_1 останнього разу отримала пенсію у січні 2015 року у сумі 1041,68 грн. З лютого 2015 року по листопад 2016 року включно їй нараховано пенсію в сумі 26011,76 грн., проте не виплачено /а.с.13/.
Під час судового розгляду на запит суду було надано відповідь Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якої виплата пенсій ОСОБА_1 не провадилася з лютого 2015 року, пенсія ОСОБА_1 розрахована за період з 01.02.2015 р. по 30.11.2016 р. та складає 26011,76 грн. /а.с.31/.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058).
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14.04.2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 - VIII (із змінами і доповненнями), період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (із змінами) від 15.04.2014 року, виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
За статтею 8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46 Конституції України).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6 статті 92 Конституції України).
У відповідності до частини 3 статті 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року визнаний незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року№ 595. Обгрунтовуючи прийняте рішення, Вищим адміністративним судом зазначено, що системний аналіз вказаних норм Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевірка законності постанови № 595 в частині затвердження пункту 2 Тимчасового порядку дає підстави для висновку про те, що, зупиняючи видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Кабінет Міністрів України порушив їхні приписи як щодо наявності повноважень на прийняття такого рішення, так і щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян перед законом, виплати пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3).
Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Описане свідчить про те, що пункт 2 Тимчасового порядку не сприяє виконанню державою позитивного зобов'язання щодо виплати належних позивачам відповідно пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а навпаки перешкоджає цьому.
Таким чином, позивачка має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, які проживають на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.
Отже, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки позивачка була взята на облік відповідачем, проте не отримала пенсійні виплати жодного разу попри нарахування належних до виплати грошових сум, тому бездіяльність Слов'янського об'єднаного УПФУ з невиплати пенсії позивачці слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії за віком з лютого 2015 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми за один місяць, тому зазначену постанову необхідно звернути до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 17, 18, 69, 71, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 визнати протиправною.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з лютого 2015 року у межах нарахованих сум відповідно до довідки Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.11.2016 р.
Постанова суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадку та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Р.В.Кузнецов