11-кп/775/74/2017(м)
263/15164/15-к
17 січня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м. Маріуполі кримінальне провадження №12015050770004529 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2016 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, не працюючого, судимого: 1) 27 січня 2006 року Приморським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.1 ст.187, ст.ст.75,76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з випробуванням (іспитовим строком 2 роки); 2) 30 вересня 2009 року Приморським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 21 жовтня 2011 року на підставі п. «а» ст.3 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року; 3) 05 грудня 2012 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ч.1 ст.296, ст.ст.75,76 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з випробуванням (іспитовим строком 2 роки), який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 18 листопада 2015 року, приблизно о 19 годині, будучи раніше судимим за грабіж та розбій, у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Три ведмеді», розташованого в Центральному (Жовтневому) районі м. Маріуполя, після конфлікту з потерпілим ОСОБА_8 , який раптово виник на ґрунті неприязних стосунків, побачивши мобільний телефон «Самсунг S 7230», який належить потерпілому ОСОБА_8 , та достовірно знаючи, що телефон належить ОСОБА_8 , у присутності останнього відкрито викрав належний потерпілому мобільний телефон «Самсунг S 7230», вартістю 400 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 грн.. На законні вимоги потерпілого повернути вкрадений телефон, ОСОБА_6 не реагував, та втік з місця злочину разом з викраденим майном, заподіявши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму. Викраденим майном в подальшому розпорядився на свій розсуд.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 за змістом просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на крадіжку. Вказує, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам, через що прийшов до хибного висновку про кваліфікацію його дій як грабіж. Посилається на те, що потерпілий надавав різні пояснення щодо місця самого викрадення телефону, у судовому засіданні не пред'явив речовий доказ, з'явився у судове засідання у нетверезому вигляді. Також зазначає, що він був позбавлений можливості ставити питання потерпілому під час допиту останнього.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення, а вирок суду без змін. Вказує, що в ході провадження не встановлено розбіжностей у показаннях потерпілого, даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві. Також зазначає, що допитані свідки підтвердили вилучення телефону, що узгоджується розпискою про видачу та отримання телефону. Також вказує, що в ході судового розгляду обвинуваченому та його захиснику було надано право ставити запитання потерпілому, та вони цим правом скористалися, сам потерпілий надавав послідовні свідчення про викрадення у нього телефону обвинуваченим саме у відкритий спосіб.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставинах, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.
Свій висновок про відкрите викрадення майна, зокрема, суд обґрунтував показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_6 під час слідчого експерименту, в яких він підтвердив факт того, що заволодів телефоном потерпілого саме шляхом відкритого викрадення та нехтував вимогами останнього віддати телефон, показаннями понятих-свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які суду підтвердили об'єктивність даних, отриманих під час зазначеної слідчої дії; показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який суду пояснив, що у зазначені у вироку місці та час після сумісного вживання спиртних напоїв ОСОБА_6 вдарив його рукою в обличчя, взяв належний йому телефон, поклав у кишеню своїх брюк та пішов. На крики потерпілого з вимогою повернути телефон ОСОБА_6 обернувся, але телефон не повернув і пішов далі. Потерпілий зачекав 5-10 хвилин, але ОСОБА_6 не повернувся, тому наступного дня він звернувся до поліції.
Дані свідчення потерпілого є послідовними на всіх стадіях провадження, підстави для обмовлення обвинуваченого з боку потерпілого також не встановлені з огляду на те, що сторони конфлікту раніше не були знайомі, а тому судом обґрунтовано визнано такими, які відповідають матеріалам кримінального провадження та проведеному слідчому експерименту, тому доводи апеляційної скарги щодо суперечності між показаннями потерпілого на стадії досудового розслідування та в суді не є слушними.
Відповідно до журналу судового засідання від 25 квітня 2016 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 був ретельно допитаний у судовому засіданні, а обвинувачений та його захисник скористались правом задавати питання потерпілому, тому посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі щодо обмежень його в цьому не є слушними.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він таємно викрав майно ОСОБА_8 , коли той цього не бачив, ретельно перевірялися під час судового розгляду та обґрунтовано визнані безпідставними і недостовірними, такими, що спростовуються зазначеними вище та іншими доказами, зумовленими позицією його захисту, із зазначенням відповідних мотивів їх неприйняття. А тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неправильну кваліфікацію його дій є необгрунтованими.
За встановленими судом фактичними обставинами провадження, виходячи із сукупності зазначених та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано і правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрито викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, відповідають вимогам ст.ст.84-86 КПК України, а висновки суду щодо їх оцінки не містять протиріч та сумнівів.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено в межах санкції Закону України про кримінальну відповідальність, відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, відповідає вимогам ст.ст.370,374 КПК України.
Порушень кримінального процесуального закону та підстав для скасування або зміни вироку, передбачених ст.409 КПК України, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів Апеляційного суду
Донецької області