263/16068/16-а
2-а/263/128/2017
18 січня 2017 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Шатілова Л.Г., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - ОСОБА_3 у м. Донецьку, у зв'язку з чим у квітні 2013 року звернулася з заявою до УСЗН Ленінського району м. Донецька про отримання допомоги при народженні дитини, яку потім вона отримувала до листопада 2014 року. У листопаді 2014 року їй було припинено виплату допомоги при народженні дитини. 20.10.2014 року, у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, вона була змушена переїхати до м. Маріуполя Донецької області, де 27.03.2015 року стала на облік в УСЗН Центрального району як внутрішньо переміщена особа. 01.03.2015 року вона звернулася з заявою до УСЗН Центрального району про поновлення виплати допомоги при народженні дитини, однак протоколом № 5920 від 28.03.2016 року їй було відмовлено у призначенні вищевказаної допомоги на підставі Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року, оскільки допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж 12 календарних місяців після припинення виплати. Вважає таке рішення відповідача неправомірним, оскільки підстави для припинення виплати їй допомоги, передбачені абз. 18 п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ № 1751 від 07.12.2001 року, відсутні. Просила суд визнати неправомірною відмову УСЗН Центрального району у поновленні їй виплати допомоги при народженні дитини; зобов'язати відповідача поновити виплату допомоги при народженні дитини з моменту її припинення, а саме з 01.11.2014 року.
Ухвалою суду від 19.12.2016 року при відкритті провадження у справі було залишено без розгляду позовні вимоги позивачки за період з 01.11.2014 року по 15.06.2016 року на підставі вимог ст.99 КАС України.
20.12.2016 року позивачка надала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд поновити їй строк звернення за виплатою допомоги при народженні дитини; визнати неправомірною відмову УСЗН Центрального району у поновленні їй виплати допомоги при народженні дитини; зобов'язати відповідача провести перерахунок невиплаченої суми допомоги та здійснити їй виплату зазначеної допомоги.
Представник відповідача УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради позовні вимоги не визнав повністю та надіслав свої заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що 01.03.2016 року позивачка звернулася до УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради з заявою про призначення/поновлення виплат на дитину. У своєму позові позивачка зазначила, що виплати їй допомоги при народженні дитини припинилися з листопада 2014 року. Відповідно до абз. 33 п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Позивачка звернулася до них майже через 16 місяців після припинення виплати, прострочивши таким чином строки звернення. Діючим законодавством України жодним чином не передбачено відновлення пропущених строків для звернення за призначенням/відновленням виплати допомоги при народженні дитини. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.04.2013 року, позивачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку народила дитину - сина ОСОБА_3.
Відповідно до довідки № 1411024169 від 27.03.2015 року, виданої УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради, ОСОБА_2, разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, були взятті на облік як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме постійно проживали за адресою: АДРЕСА_2, та перемістилися з тимчасово окупованої території: АДРЕСА_1.
З копії протоколу № 5920 від 28.03.2016 року УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні їй допомоги при народженні дитини, причиною відмови зазначено: «немає права на допомогу з 21.03.2016 року згідно Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року, «Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після припинення виплати.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон) відповідно до цього Закону призначається державна допомога при народженні дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до ст. 6 Закону, документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.
Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Згідно з п. 12 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Відповідно до абз. 33 п. 13 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751, виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.
Таким чином, було встановлено, що виплати допомоги при народженні дитини були припинені позивачці у листопаді 2014 року, даний факт не заперечувався сторонами, станом на 01.03.2016 року, на час звернення позивачки ОСОБА_2 з заявою про призначення/поновлення допомоги при народженні дитини, та на час прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні/поновленні виплати допомоги від 28.03.2016 року сплинув строк для звернення позивачки з відповідною заявою, встановлений абз. 33 п. 13 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751, при цьому вищезазначеним Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми не передбачено можливості поновлення зазначеного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 у призначенні/поновленні виплати допомоги при народженні дитини, діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений відповідним законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 6, 71, 94, 97, 98, 158-163, 167, 256 КАС України, ст.ст. 3, 10, 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Постановою КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року № 1751, суддя -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 10 днів від дня отримання її копії.
Суддя Л.Г. Шатілова