Справа № 234/17325/16-ц
Провадження № 2/234/680/17
03 січня 2017 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області в складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Харькової Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
16.11.2016 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.02.2001 року. Вищевказане свідоцтво було посвідчено Першою Краматорською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №1-972. В вищевказаному будинку зареєстрован відповідач ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Управління Реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади. Відповідач з 1993 року в вищевказаному будинку не проживає, особистих речей в домі не має, місце перебування його не відоме. Вона в повному обсязі не може користуватися своєю власністю, так як в ній зареєстрован відповідач. Просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про слухання справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Не заперечувала проти винесення заочного рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час слухання справи був належним чином повідомлен, судовими повістками. Про причини неявки у судове засідання, суд не повідомив.
За таких обставин суд на підставі ст.ст. 224-226 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкоди в здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.02.2001 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником будинку АДРЕСА_1. Вищевказане свідоцтво було посвідчено Першою Краматорської державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №1-972. (а.с.4).
Згідно довідки Управління Реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади від 14.11.2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрован відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.9).
Як вбачається з акту про не проживання від 01.11.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрован з 20.07.1988 року та не проживає з 1993 року та по теперішній час (а.с.17).
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.
З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
При таких обставинах суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що реєстрація відповідача перешкоджає їй користуватися власністю, відповідач не мешкає більше року і тому його необхідно визнати втратившим право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 391, 405 ЦК України, суд, -
Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 Донецької області.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає наконної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів від дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті й надруковано в одному екземплярі.
Суддя