Справа № 229/171/17
Провадження №2-о/229/18/2017
18 січня 2017 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Панової Т.Л.
за участю секретаря Костіної І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про встановлення факту смерті,
зацікавлена особа: Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
заявник ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду із заявою, в якій зазначає, що 06.10.2016 року у себе вдома померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У листопаді ОСОБА_2 звернулась до центрального районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з метою отримання свідоцтва про смерть, на що отримала письмову відмову.
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 85, яке видане у центрі первинної медико-санітарної допомоги у м.Ясинувата 06.10.2016 року, ОСОБА_3 померла 06.10.2016 року в м.Ясинувата Донецької області від хронічної судинно-мозкової недостатності.
Просить встановити факт смерті ОСОБА_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 06.10.2016 року в м.Ясинувата Донецької області, вказати в рішенні суду, що воно підлягає негайному виконанню.
В судове засідання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені. Надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. На заявлених вимогах наполягають.
Представник зацікавленої особи в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності заявника, ОСОБА_2 та представника зацікавленої особи.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України,суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 256 ЦПК України).
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Суд встановив, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 (а.с.10).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла 06 жовтня 2016 року в м.Ясинувата Донецької області, що підтверджується медичним свідоцтвом про смерть № 85 від 06.10.2016 року, довідкою про причину смерті від 06.10.2016 року, виданими центром первинної медико-санітарної допомоги м.Ясинувата, свідоцтвом про смерть № 037066, виданим 06.10.2016 року Ясинуватським міськрайонним віділом запису актів цивільного стану (а.с. 7-9).
Судом встановлено, що у реєстрації смерті ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, було відмовлено оскільки ним для підтвердження факту смерті ОСОБА_3 пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 (а.с. 11).
Даючи оцінку допустимості лікарському свідоцтву про смерть, довідці про причину смерті та свідоцтву про смерть ОСОБА_3, як документам, що видані установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті та свідоцтво про смерть ОСОБА_3 від 06.10.2016, видані в місті Ясинувата - на території тимчасово не підконтрольній Україні, не створюють правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті ОСОБА_3 для реалізації майнових та особистих немайнових прав ОСОБА_2 суд, як виняток, приймає до уваги надані лікарське свідоцтво про смерть, довідку про причину смерті та свідоцтво про смерть ОСОБА_3, та вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, встановивши факт смерті ОСОБА_3 06 жовтня 2016 року в м. Ясинувата Донецької області, Україна, що надасть можливість ОСОБА_2 отримати свідоцтво про смерть матері відповідно до законодавства України.
Керуючись ст.ст. 209,212,214,215,223,256, 257-1, 259,367 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4, квартал 103АДРЕСА_1, і яка померла 06 жовтня 2016 року в м. Ясинувата Донецької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги через Дружківський міський суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя: Т.Л.Панова