Постанова
Іменем України
7 серпня 2006 року
Справа № 2-13/7966-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Гонтаря В.І.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, приватної фірми "Кансай";
відповідача: не з'явився, управління міського господарства Керченської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу приватної фірми "Кансай" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 03 травня 2006 року у справі № 2-13/7966-2006,
за позовом приватної фірми "Кансай" (вул. Корольова, 32-б, к. 2,Керч,98300)
до Управління міського господарства Керченської міської ради (вул. Кірова, 5,Керч,98300)
про стягнення 8449,17 грн.,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2006 року у справі №2-13/7966-2006 (суддя Жукова А.І.) відмовлено у задоволенні позову приватної фірми "Кансай" до Управління міського господарства Керченської міської Ради про стягнення 8449,17грн.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що відповідно до актів виконаних робіт, позивачем було виконано роботи на загальну суму 12409,68грн. Виконані роботи було сплачено відповідачем лише у розмірі 3960,51грн. Даний факт підтверджується банківськими документами позивача. Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані, але на сплачені роботи складає 8449,17грн.
За розрахунками за виконані роботи сторонами договорів станом на 01.07.1998 було проведено звірку, про що свідчить акт. Як свідчить акт звірки, відповідач суму заборгованості у розмірі 8449,17грн. підтверджує.
Таким чином, на думку позивача, відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим, строки дії договорів не сплинули.
В судове засідання призначене до розгляду на 07.08.2006 представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, не надали суду доказів поважних підстав своєї відсутності та не скористались своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Приватна фірма "Кансай" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з управління міського господарства Керченської міської Ради 8449,17грн. заборгованості за виконані роботи по прибиранню громадських туалетів (а. с. 2-3).
Позивач свої позовні вимоги мотивовував тим, що відповідач не виконав свої обов'язки по виконанню договорів № б/н від 01.04.1997 та №2 від 01.01.1998, а саме не оплатив роботи по прибиранню громадських туалетів.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що позивач не звертався до суду з заявою про поновлення строку позовної давності, таким чином, відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР трирічний строк позовної давності для стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи за договорами б/н від 01.04.1997 та №2 від 01.01.1998 сплинув відповідно 31.12.2000 та 31.01.2001.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, дійшла висновку про те, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, приймаючи до уваги наступні факти.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.1997 між приватною фірмою "Кансай" та управлінням міського господарства Керченської міської Ради було укладено договір з утримання громадських туалетів (а. с. 10-11). Згідно з пунктом 4.1. договору №б/н від 01.04.1997, строк дії цього договору з 01.04.1997 по 31.12.1997.
Також, 01.01.1998 між приватною фірмою "Кансай" та управлінням міського господарства Керченської міської Ради було укладено договір №2 з утримання громадських туалетів (а. с. 7-8).
Відповідно до пункту 1.1 вищевказаних договорів, замовник, (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) обов'язується виконати роботи з утримання міських туалетів.
Згідно з пунктом 2.5. цих договорів "замовник" (відповідач) зобов'язується провести розрахунок за виконані роботи з обслуговування міських туалетів та прилеглої території відповідно до форми № 2, звітності та розрахунків.
Як вбачається з актів виконаних робіт (а. с. 13-22), позивачем було виконано роботи на загальну суму 12409,68грн.
Платіжними дорученнями підтверджується, що виконані роботи було оплачено відповідачем лише у розмірі 3960,51грн. (а.с. 23-30).
Таким чином, 01.07.1998 сторонами було проведено звірку розрахунків та було підписано акт звірки розрахунків (а. с. 31), відповідно до цього акту відповідач підтверджує суму заборгованості у розмірі 8449,17грн.
На думку судової колегії, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов виснову про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з статтею 71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Крім того, статтею 80 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що сплив позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з наданих доказів в матеріалах справи, позивач не звертався до суду з заявою про поновлення строку позовної давності.
Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що на підставі статті 71 Цивільного кодексу УРСР, трирічний строк позовної давності для стягнення заборгованості за виконані позивачем роботи за договорами №б/н від 01.04.1997 та №2 від 01.01.1998 сплинув відповідно 31.12.2000 та 31.01.2001, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2006 року у справі № 2-13/7966-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу приватної фірми "Кансай" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.І. Гонтар
Г.К. Прокопанич