ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.01.2017Справа №910/20914/16
За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА"
простягнення заборгованості
Суддя Дупляк О. М.
Представники сторін:
від позивача: Гаріна О.А. за довіреністю;
від відповідача: Пушкарь О.М. за довіреністю.
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" про стягнення заборгованості за векселем серії АА № 2609051 від 08.11.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.12.2016.
В судовому засіданні 05.12.2016 судом оголошувалася перерва до 13.12.2016.
Ухвалю Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 розгляд справи відкладено на 15.12.2016.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закритий розгляд справи, відкладено розгляд справи на 23.12.2016, зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назаровича надати суду належним чином засвідчену копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо простого векселя АА № 2609051, у разі винесення такої.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про закритий розгляд справи та відкладено розгляд справи на 11.01.2017.
Від позивача через відділ канцелярії господарського суду 10.01.2017 надійшли письмові пояснення у справі № 910/20914/16 щодо постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 3-132000/81 від 10.01.2017.
Від відповідача 10.01.2017 через відділ канцелярії господарського суду надійшов відзив на позовну заяву ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення 11 322 298, 23 грн заборгованості за вих. № 62 від 10.01.2017.
Також, через відділ діловодства суду 10.01.2017 надійшла зустрічна позовна заява (вих. № 61 від 10.01.2017) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання векселем таким, що не має вексельної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуті заявникові без розгляду.
В судове засідання 11.01.2017 представники сторін з'явилися. Відповідач в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у справі (вих. № 2366 від 05.12.2016). Позивач в судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову (вих. № 3-132000/11690 від 01.11.2016). Також сторони надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
В клопотанні про зупинення провадження у справі (вих. № 2366 від 05.12.2016) відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 910/20914/16 до вирішення пов'язаної з нею справи № 707/717/15-ц та набрання законної сили рішенням за позовом прокурора Черкаської області до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції про визнання рішення незаконним в частині та його скасування, визнання недійсним договору, визнання недійсними державних актів та свідоцтв, витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації ділянок та прав на них.
Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Як зазначено у п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі. Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи.
На думку відповідача, обставини справи, що встановлюються у справі № 707/717/15-ц можуть вплинути на оцінку доказів у справі № 910/20914/16, оскільки у разі задоволення позову по справі № 707/717/15-ц, право власності Пприватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" на земельну ділянку буде скасоване і Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" не матиме зобов'язань зі сплати коштів за договором купівлі - продажу земельної ділянки від 26.06.2013 у разі застосування судом наслідків недійсності правочину.
Предметом позову у справі № 910/20914/16 є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за векселем серія АА № 2609051 від 08.11.2013. Предметом же позову у справі № 707/717/15-ц є матеріально - правова вимога прокурора Черкаського району про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки площею 84 398, 0 м2, розташованої в межах с. Свидівок Черкаського району (кадастровий номер земельної ділянки 7124986000:04:007:0005), укладеного 17.08.2007 між Свидівоцькою сільською радою та ВАТ «Черкаське хімволокно», визнання недійсними державних актів, що засвідчують права власності на земельну ділянку за ПАТ «Банк Фінанси і Кредит» та Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА".
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 707/717/15-ц, враховуючи можливість суду самостійно встановити ті обставини справи, які є необхіднимим для правильного вирішення даного спору. Також судом було враховано, що 22.11.2016 у справі № 707/717/15-ц було винесено рішення, яким в позові прокурора Черкаського району було відмовлено.
В заяві про забезпечення позову (вих. № 3-132000/11690 від 01.11.2016) позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» в сумі 11 492 132, 70 грн, що знаходяться на банківських рахунках, у тому числі на розрахунковому рахунку № 265022492, відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805. Вказана заява мотивована ухиленням відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення позивачем вимоги про сплату боргу за векселем.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У заяві позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надано, отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає. Доказів на підтвердження того, що відповідачем вживаються будь-які заходи та що майно відповідача може зникнути, позивачем до матеріалів справи не додано, відтак у суду відсутні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням з боку відповідача його зобов'язань за простим векселем серії АА № 2609051 від 08.11.2013.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що вексель серії АА № 2609051 від 08.11.2013 не має вексельної форми через дефект форми.
У судовому засіданні 11.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як підтверджено матеріалами справи, 26.06.2013 між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки (далі за текстом - договір).
Згідно з умовами зазначеного договору позивач передав у власність відповідачу земельну ділянку площею 7, 0542 га, яка розташована в с. Свидівок, вул. Дахнівська, 6 Черкаської області, а відповідач зобов'язався сплатити за неї грошову суму відповідно з умовами договору (п. 1.1. договору).
Так, згідно п. 2.2. договору продаж земельної ділянки вчиняється за 11 400 000,00 грн, які відповідач сплачує наступним чином:
в термін до 10 липня 2013 року - 100 000,00 грн;
в термін до 10 листопада 2013 року - 11 300 000,00 грн.
Частина платежу у розмірі 100 000,00 грн були належним чином сплачені відповідачем, що підтверджується сторонами.
За згодою сторін, 07 листопада 2013 року було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору. Згідно внесених змін сплата 11 300 000,00 грн здійснюється до 10 листопада 2013 року шляхом передачі позивачу простого векселя, емітованого відповідачем, зі строком платежу 10 жовтня 2014 року, який передається відповідачем позивачу за актом прийому-передачі векселя, який є доказом належного розрахунку.
Так, 11 листопада 2013 року відповідач передав, а позивач прийняв за актом приймання-передачі: вексель - серія АА № 2609051, векселедавець - АСК «Омега» код ЄДРПОУ 21626809, номінальна вартість - 11 300 000,00 грн, дата складання - 08.11.2013, дата погашення - 10.10.2014.
В подальшому, 06 вересня 2014 року відповідач листом за вих. № 1985 звернувся до позивача з проханням перенести строк оплати по векселю № АА 2609051 з датою складання 08 листопада 2013 року на 10 жовтня 2015 року, з оплатою 0,1 % річних від суми номіналу векселя. Сплату коштів та зазначених відсотків по даному векселю відповідач зобов'язався здійснити в повному обсязі відповідно до нової дати погашення вищевказаного векселя.
Позивач погодився на зміну строку платежу за векселем, про що сторонами було укладено 09 жовтня 2014 року Протокол про зміну реквізитів векселя, згідно якого сторони погодилися внести зміни у реквізити простого векселя, який знаходиться у власності позивача (векселедержателя), шляхом зміни строку векселя та суми у частині нарахування відсотків: вексель - АА 2609051, строк платежу - за пред'явленням, не раніше 10.10.2015, номінал векселя - 11 300 000,00 грн з нарахуванням 0,1 % річних, починаючи з 11.10.2014 року.
При цьому, сторони домовилася за зазначеним Протоколом, що: позивач зобов'язаний надати оригінал векселя відповідачу для зміни реквізитів не пізніше 09 жовтня 2014 року; відповідач зобов'язаний змінити реквізити згідно з цим Протоколом та підписати ці зміни на лицевому боці векселя; позивач зобов'язаний на зворотному боці векселя підписати зміни шляхом нанесення надпису: «Згідно зі змінами від 09.10.2014». Зазначене було належним чином зроблено сторонами згідно з написами на бланку векселя, копія якого наявна в матеріалах справи.
Позивач 12 жовтня 2015 року повідомив відповідача про настання строку платежу за векселем та запропонував останньому повідомити про можливі строки оплати за даним векселем. Як стверджує позивач, відповіді ним від відповідача отримано не було.
На повторне звернення позивача від 08.12.2015 вих. № 3-201000/23706 останнім було отримано лист відповідача від 16.12.2015 вих. № 2279, яким відповідач визнав передачу позивачу векселя АА № 2609051 зі строком платежу за пред'явленням, не раніше 10.10.2015 на суму 11 300 000,00 грн та просив зарахувати залишок коштів 1 589 038,12 грн на рахунку в погашення заборгованості по векселю, з подальшими намірами сплати заборгованості за векселем в розмірі 9 710 961,88 грн та нарахованих відсотків у розмірі 0,1 % річних.
Як підтверджено матеріалами справи, 07 жовтня 2016 року відповідачу було вручено вимогу про сплату векселя (вих. №131000/11020), згідно якої позивач вимагав негайної сплати векселя та відсотків у повному обсязі. Доказів здійснення відповідачем платежу за векселем матеріали справи не містять.
Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по векселю АА № 2609051 в розмірі 11 300 000, 00 грн, та 0, 1 % річних в розмірі 22 298, 23 грн нарахованих за період з 11.10.2014 по 30.09.2016.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України (ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).
Згідно з ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами) зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем (ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою.
Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі (ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).
Як встановлено судом, в договорі про внесення змін та доповнень до договору купівлі - продажу земельної ділянки, укладеному 07.11.2013, сторони дійшли згоди, що 11 300 000, 00 грн сплачуються покупцем до 10.11.2013 шляхом передачі продавцю простого векселя, емітованого покупцем зі строком платежу 10.10.2014.
На виконання зазначених домовленостей сторін 08.11.2013 відповідачем, як покупцем був емітований (оформлений відповідно до вимог чинного законодавства) простий вексель серії АА № 2609051 на суму 11 300 000, 00 грн зі строком платежу 10.10.2014, який був переданий 11.11.2013 позивачу, як продавцю за актом прийому - передачі, копія якого міститься в матеріалах справи.
Статтею 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.
Стаття 69 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, визначає, що у разі зміни тексту переказного векселя, особи, які поставили свої підписи після цієї зміни, зобов'язані згідно зі змістом зміненого тексту; особи, які поставили свої підписи до цієї зміни, зобов'язані згідно зі змістом первісного тексту. При цьому, положеннями ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо змін.
Таким чином, чинне законодавство не виключає можливості внесення до векселя змін.
Матеріалами справи підтверджено, що за згодою сторін, яка була оформлена протоколом про зміну реквізитів векселя від 09.10.2014, до простого векселя серії АА № 2609051 на суму 11 300 000, 00 грн зі строком платежу 10.10.2014 були внесені зміни щодо строку векселя та суми у частині нарахування відсотків. Так, векселедавцем на лицевому боці векселя було закреслено строк платежу « 10 жовтня 2014р.» та написано «за пред'явленням, не раніше 10.10.2015» «з нарахуванням 0, 1 % річних, починаючи з 11.10.2014». На зворотному боці векселя векселедержателем (позивачем) здійснено було напис «Згідно зі змінами від 09.10.2014».
Отже, зміни до простого векселя серії АА № 2609051 на суму 11 300 000, 00 грн зі строком платежу 10.10.2014 були внесені за згодою сторін та в порядку передбаченому ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні», відтак, позивач та відповідач, як особи, які поставили свої підписи після цієї зміни, зобов'язані діяти згідно зі змістом зміненого тексту.
До оплати простий вексель серії АА № 2609051 був пред'явлений позивачем відповідачу 07.10.2016 (не раніше 10.10.2015), що підтверджено матеріалами справи.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено обов'язок відповідача сплати позивачу за простим векселем серії АА № 2609051 згідно зі змінами від 09.10.2014 заборгованості в сумі 11 300 000, 00 грн та 0, 1 % річних починаючи з 11.10.2014, доказів зворотнього відповідач суду не подав.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 11 322 298, 23 грн (11 300 000, 00 грн основної заборгованості та 22 298, 23 грн 0, 1 % річних за період з 11.10.2014 по 30.09.2016) за простим векселем АА № 2609051 від 08.11.2013 із змінами внесеними 09.10.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Здійснений позивачем розрахунок 0, 1 % річних визнається судом арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду, здійсненим за допомогою правової системи «ЛІГА» 0, 1 % річних за період з 11.10.2014 по 30.09.2016 складає 22 321, 37 грн. Проте, оскільки за приписами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, відповідні вимоги задовольняються судом за розрахунком позивача, в розмірі 22 298, 23 грн.
Щодо твердження відповідача щодо того, що вексель, пред'явлений до платежу, є таким, що не має вексельної сили, через дефект форми, оскільки до його тексту внесено зміни, то таке твердження судом не береться до уваги, з огляду на приписи ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та ст. 69 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10). Статтею 5 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі внормовано, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.
Як встановлено судом простий вексель АА № 2609051 згідно зі змінами від 09.10.2014 містить реквізити встановлені ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а саме: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Простий вексель АА № 2609051 зі змінами від 09.10.2014 містить, зокрема, і такий реквізит, як «строк платежу», в якому вказано «за пред'явленням, не раніше 10.10.2015». І наведене формулювання, за переконанням суду не допускає подвійного трактування. Вказана, також, у простому векселі АА № 2609051 згідно зі змінами від 09.10.2014 відсоткова ставка та дата з якої нараховуються відсотки. При цьому, зміни до векселю були внесені за згодою сторін, в порядку визначеному чинним законодавством.
Вищенаведене повністю спростовує доводи відповідача, що простий вексель АА № 2609051 зі змінами від 09.10.2014 не має вексельної сили.
Щодо твердження відповідача щодо того, що сума заборгованості за векселем, є спірною, оскільки позивач проігнорував вимогу відповідача про припинення зобов'язання за векселем АА №2609051 у сумі 1 596 080, 03 грн шляхом зарахування, то відповідне твердження відповідача судом визнається необгрунтованим, з огляду на заборону зарахування зустрічних позовних вимог під час тимчасової адміністрації, встановлену п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як підтверджено матеріалами справи, тимчасова адміністрація у відповідача була введена з 18.09.2015, а з листом про здійснення зарахування 1 589 038, 12 грн відповідач звертався до позивача 16.12.2015, тобто по - перше, після введення тимчасової адміністрації; по - друге, до пред'явлення векселя до виконання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 17 літ. А; ідентифікаційний код 21626809) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців (Артема), буд. 60; ідентифікаційний код 09807856) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму заборгованості в розмірі 11 300 000 (одинадцять мільйонів триста тисяч) грн 00 коп., суму нарахованих відсотків річних в розмірі 22 298 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 169 834 (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 47 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.01.2017.
Суддя О. М. Дупляк