номер провадження справи 4/122/16
16.01.2017 Справа № 908/2936/16
м. Запоріжжя
За позовом Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тіма 2006”, (юридична адреса: 69067, АДРЕСА_1; фактична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-А)
про стягнення 23 030,01 грн вартості спожитої теплової енергії
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, дов. № 243/20-19 від 11.07.2016р.;
від відповідача - не з'явився;
03.11.2016 до Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тіма 2006”, м. Запоріжжя про стягнення 23 030, 01 грн. вартості спожитої теплової енергії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 03.11.2016 р. справу № 908/2936/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2936/16, справі присвоєно номер провадження 4/122/16, судове засідання призначено на 12.12.2016 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвалою від 12.12.2016 за заявою представника позивача строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів - до 18.01.2017, судове засідання відкладено на 16.01.2017.
В судовому засіданні 16.01.2017 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовими клопотаннями представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в жодне судове засідання не з'явився без повідомлення суд про поважність причин неявки. Ухвали суду по даній справі направлялися за належною адресою відповідача та повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення «організація за зазначеною адресою не зареєстрована».
Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1001/16.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що 18.01.2017 є останнім днем процесуального строку, встановленого ст. 69 ГПК України для вирішення спору у справі № 908/2936/16, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 322, 509, 510, 525, 692, ч. 2 ст. 714 ЦК України, ч. 2 ст. 179, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 275 ГК України, Законі України «Про теплопостачання», Постанові Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 і полягають в тому, що основним предметом діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут. Відповідно до вимог чинного законодавства користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору. Між сторонами по справі такий договір укладений не був, однак відповідачу на праві оренди у період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року належало нежитлове приміщення № LI першого поверху літ. А-9 по вул. Кремлівська, 65А та він отримував від позивача безпідставно теплову енергію. Обмежити постачання теплової енергії на спірний об'єкт позивач не мав можливості, так як зазначені приміщення є вбудованими та не відокремлюються від загальної системи теплопостачання багатоповерхових будинків. Отже, за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року відповідачем отримано від позивача теплову енергію на загальну суму 23030,01 грн.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд -
Рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 р. “Про створення комунальних підприємств теплових мереж” створено Концерн “Міські теплові мережі”.
Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну “Міські теплові мережі” в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 1101050064000104, основною метою діяльності Концерну “МТМ” (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну “МТМ” предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
На виконання своєї мети Концерн “МТМ” здійснював постачання теплової енергії в приміщення № LI першого поверху літ. А-9 по вул. Кремлівська, 65А в м. Запоріжжі.
Зазначені нежитлові приміщення є вбудованими, система опалення приміщень є централізованою та не відокремлюється від загальної системи теплопостачання будинків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач займав нежитлове приміщення № LI першого поверху літ. А-9 по вул. Кремлівська, 65А у період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення № 863/9 від 17.07.2004 року, з урахуванням Додаткової угоди до договору від 01.10.2010, та актом прийому-передачі від 20 листопада 2015 року.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення вартості безпідставно набутого майна у вигляді використаної теплової енергії.
Спірні правовідносини у даному випадку регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, Законом України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 р. № 1875-ІV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 (далі за текстом - Правила).
Пунктом 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Цим же Законом встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п. 4 ст. 19 Закону).
Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, що закріплено в ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”.
Стаття 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.
Приписами ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України унормовано, що постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу без оформлення відповідних договорів не допускається.
Відповідно до п. 4 Правил № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Абзацом 5 пункту 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.
До обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз. 6 п. 40 Правил).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою та такою, що встановлена Законом.
Відповідно до пункту 5.13 Договору оренди нежитлового приміщення № 863/9 від 17.07.2004 на протязі 30-ти календарних днів після укладення договору оренди нежитлового приміщення Орендарю необхідно укласти, зокрема, договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них).
01.10.2010 укладено Додаткову угоду до Договору, пунктом 1 якої визначено, що у зв'язку з створенням та державною реєстрацією ТОВ «Тіма 2006» та набуттям права оренди нежитлового приміщення по вул. Кремлівській, 65а загальною площею 77,6 кв.м. ТОВ «Тіма 2006» Сторони дійшли згоди замінити сторону - Орендаря в договорі оренди № 863/9 від 17.07.2004 р. з ПП ОСОБА_3 на ТОВ «Тіма 2006».
Згідно з п. 5 Додаткової угоди від 01.10.2010 до Договору права, зобов'язання та відповідальність сторони по Договору оренди переходять до Орендаря (відповідач, ТОВ «Тіма 2006») в тому обсязі, в якому вони належали Вибувшому Орендарю до набуття чинності до набуття чинності цією Додатковою угодою.
Відповідно до п. 7 Додаткової угоди від 01.10.2010 до Договору ця Додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами.
Таким чином, з моменту підписання Додаткової угоди від 01.10.2010 до Договору у ТОВ «Тіма 2006» виник обов'язок укласти договори з постачальниками комунальних послуг, зокрема, з Концерном «Міські теплові мережі» щодо здійснення теплопостачання у приміщення № LI першого поверху літ. А-9 по вул. Кремлівська, 65А в м. Запоріжжі. Свій обов'язок відповідач не виконав, договір на теплопостачання до зазначеного приміщення укладений сторонами не був. Таким чином, протягом спірного періоду договірні відносини між сторонами відсутні.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а згідно ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” плата за надані послуги вноситься щомісячно.
При цьому, ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” та ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що розмір плати за надані житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (відповідно до договорів та стандартів).
Частиною 1 пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
З матеріалів справи судом встановлено, що за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року позивачем було відпущено відповідачу в приміщення № LI першого поверху літ. А-9 по вул. Кремлівська, 65А в м. Запоріжжі загальною площею 77,6 кв. м. теплову енергію на загальну суму 23030,01 грн.
Оскільки відповідач не виконував свої обов'язки по оплаті за спожиту теплову енергію, за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року у відповідача утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 23030,01 грн.
Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 23030,01 грн вартості безпідставно спожитої теплової енергії є обґрунтованою і підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати свої майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За приписом ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:
- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.
Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається у момент розгляду судом справи про повернення майна.
Наказом Мінбуду України № 4 от 22.11.2005 р. “Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води” зі змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу за № 169 від 06 жовтня 2007 року, визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП.
Внесені Наказом № 169 від 06 жовтня 2007 року зміни унеможливлюють відключення від теплопостачання окремих приміщень багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку (гуртожитку).
Відключення окремих приміщень від мереж централізованого теплопостачання неодмінно вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування житлового будинку (гуртожитку) в цілому й на санітарно-гігієнічні умови інших квартир (кімнат) та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режими. Важливою й непереборною властивістю вже наявного централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожного елемента системи теплопостачання кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого теплопостачання) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимо відповідно до Цивільного кодексу України та Конституції України. Відключення теплопостачання в окремому приміщенні значною мірою порушить вимоги СНиПу (Строительных норм и правил), а саме вплине на якість теплопостачання до інших житлових та нежитлових приміщень будинку (гуртожитку).
В цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом і забезпечення збереження їх здоров'я, позивач змушений був постачати відповідачу теплову енергію і в приміщення № LI першого поверху літ. А-9 по вул. Кремлівська, 65А в м. Запоріжжі загальною площею 77,6 кв. м.
Про подачу теплоносія до приміщення № LI першого поверху літ. А-9 по вул. Кремлівська, 65А в м. Запоріжжі загальною площею 77,6 кв. м. протягом спірного періоду свідчать:
· Рішення Запорізької міської ради № 389 від 21.10.2014;
· Рішення Запорізької міської ради № 154 р від 10.04.2015;
· Розпорядження Запорізького міського голови № 335р від 08.10.2015.
На підставі вище зазначеного, приймаючи до уваги положення Закону України “Про теплопостачання” та Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, якими унормовано, що теплова енергія може споживатися лише на підставі договору, а матеріалами справи доведено, що теплова енергія у спірний період була отримана відповідачем без відповідного договору, тобто безпідставно, і в силу властивостей теплової енергії повернення її в натурі не є можливим, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тіма 2006”, відповідно до приписів ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, повинно відшкодувати позивачу вартість цієї теплової енергії.
Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Тіма 2006» на користь Концерну “МТМ” 23030,01 грн вартості безпідставно спожитої теплової енергії є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тіма 2006”, м. Запоріжжя про стягнення 23030,01 грн вартості спожитої теплової енергії задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тіма 2006”, (юридична адреса: 69067, АДРЕСА_1; фактична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-А, код ЄДРПОУ 37167612) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) вартість спожитої теплової енергії за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по 19 листопада 2015 року в сумі 23030 (двадцять три тисячі тридцять) грн 01 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тіма 2006”, (юридична адреса: 69067, АДРЕСА_1; фактична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-А, код ЄДРПОУ 37167612) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "18" січня 2017 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.