12.01.2017 Справа № 920/1156/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Сугоняко Н.В., розглянувши матеріали справи № 920/1156/16:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Суми,
до відповідача: Управління соціального захисту населення Охтирської міської
ради Сумської області, м. Охтирка, Сумська область,
про стягнення 27 596 грн. 34 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Безрук О.О. (довіреність № 884 від 12.12.2016)
від відповідача: не з'явився
Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви № 59с000/12-17 від 25.11.2016, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25226,58 грн. заборгованості по витратах, понесених в наслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у грудні 2015 року, три проценти річних 506,60 грн., 1863,16 грн. збитків від впливу інфляційних процесів та 1378,00 грн. судового збору.
Відповідач надав відзив на позовну заяву № 7802 від 07.12.2016, в якому зазначив, що з позовною заявою ПАТ «Укртелеком» Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради не погоджується в повному обсязі, оскільки, відшкодування за надані пільги з послуг зв'язку здійснюється за рахунок та в межах субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. За загальним правилом органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності за зобов'язаннями держави. Додатково відповідач звертає увагу на те, що вимоги позивача сплатити йому збитки та неустойку є неправомірними.
10.01.2017 позивачем подано суду додаткові документи в обґрунтування позовних вимог, зокрема надано Довідку Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про зарахування судового збору до державного бюджету, розрахунок ціни позову, докази направлення відповідачу листа № 591200/293-41 від 29.01.2016, Витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
Вищезазначені документи судом оглянуті в судовому засідання та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.01.2017 представник позивача підтримував позицію, викладену в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач свого представника в судове засідання 12.01.2017 не направив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариство надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати та посилаючись на те, що всупереч вимог чинного законодавства відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території Охтирської міської ради, не відшкодовано за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 25226 грн. 58 коп. у грудні 2015 року.
Відповідно до приписів чинного законодавства України ПАТ «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги споживачам.
Згідно статті 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Закону України «Про охорону дитинства» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно приписів ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2015 року позивачем надано послуги відповідним категоріям населення на загальну суму 26 597 грн. 53 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем частина заборгованості за грудень 2015 року сплачена, в зв'язку з чим на день подачі позову існує заборгованість у відповідача перед позивачем у сумі 25226 грн. 58 коп., в підтвердження чого позивачем подано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та акт звіряння розрахунків станом на 01.01.2016 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Отже, всупереч вимог законодавства відповідачем зобов'язання виконувались не належним чином та не було погашено заборгованість перед позивачем.
Згідно приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок), згідно п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 25226 грн. 58 коп.
Відповідачем у відзиву на позовну заяву зазначається, що відшкодування за надані пільги з послуг зв'язку здійснюється за рахунок та в межах субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, проте додаткових коштів на погашення заборгованості в сумі 25226,58 грн. за грудень 2015 року до управління не надходило. Враховуючи відсутність коштів на оплату заборгованості за надані позивачем пільги відповідач просить відмовити в задоволені позову.
Враховуючи вищезазначене, суд не може прийняти за основу висновків у даному рішенні позицію відповідача, враховуючи наступне.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі № 31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 Міністерство фінансів України роз'яснило, що "...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Окрім цього, відповідач своїми конклюдентними діями, а саме сплатою частини заборгованості за грудень 2015 року підтвердив факт наявності заборгованості за послуги зв'язку за грудень 2015 року.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25226 грн. 58 коп. витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у грудні 2015 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
За прострочення грошового зобов'язання позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляції помісячно, відповідно до якого відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 506 грн. 60 коп. за загальний період з 01.03.2016 року по 01.11.2016 року та інфляційні збитки в сумі 1863 грн. 16 коп. за період з 01.03.2016 року по 01.11.2016 року.
Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Враховуючи факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати заборгованості по витратах понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляції передбачене діючим законодавством України, перевіривши обставини пов'язані з правильністю здійснених позивачем розрахунків, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 506 грн. 60 коп. та інфляційних збитків в сумі 1863 грн. 16 коп.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Перемоги, 1, код 23294808) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2, код 23825401) 25226 грн. 58 коп. заборгованості по витратах, понесених в наслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 506 грн. 60 коп. 3% річних, 1863 грн. 16 коп. інфляції та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.01.2017.
Суддя С.В. Заєць