16 січня 2017 року Справа № 915/28/17
м.Миколаїв
Суддя Василяка К.Л. розглянувши матеріали
за заявою: Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, (54030, м.Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЭкспоНиколаев», (54017, м.Миколаїв, площа Суднобудівників, 3-Б)
про: банкрутство.
встановив:
12.12.2016р. ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області звернулась до господарського суду із заявою №4520/9/14-03-10-009 від 05.12.2016р. про порушення провадження про банкрутство відносно ТОВ «ЭкспоНиколаев» в порядку ст.11 ОСОБА_1 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою суду від 16.12.2016р. вказану заяву було повернуто без розгляду, оскільки кредитором не було надано суду: належні докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме: виконавчих листів, виданих на виконання постанов суду у справах №814/1062/14, №814/337/14; відомостей щодо непогашення заборгованості у виконавчих провадженнях; а також відомостей щодо стягнення майна, яке знаходиться у податковій заставі згідно з актом опису майна платника податків №118/15-027.
27.12.2016р. кредитор вдруге звернувся до суду із заявою №4520/9/14-03-10-009 про порушення справи про банкрутство ТОВ «ЭкспоНиколаев».
Ухвалою від 29.12.2016р. вказану заяву було вдруге повернуто без розгляду, у зв'язку з тим, що кредитор не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 16.12.2016р.
11.01.2017р. кредитор втретє звернувся до господарського суду із заявою №4520/9/14-03-10-009 про порушення справи про банкрутство ТОВ «ЭкспоНиколаев».
Розглянувши матеріали заяви, суд встановив, що кредитор, по-перше, так і не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16.12.2016р. та не надав суду: відомостей щодо стягнення (часткового стягнення) податкового боргу органами державної виконавчої служби; відомостей щодо звернення стягнення на предмет податкової застави та виконавчих листів, а по-друге, не надав суду доказів сплати судового збору у встановленому ОСОБА_1 України «Про судовий збір» порядку та розмірі.
Натомість кредитор надав суду клопотання про зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання даної заяви. Вказане клопотання мотивоване відсутністю у заявника коштів на сплату судового збору, оскільки вказані витрати не передбачені кошторисом та заявник є неприбутковою організацією.
Згідно з приписами статті 8 ОСОБА_1 України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Водночас, ОСОБА_1 не визначено обставини, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку відстрочити сплату судового збору або звільнити від сплати судового збору.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Пунктом 3.7 вказаної постанови Пленуму визначено, що у зв'язку з тим, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким статтю 5 ОСОБА_1 України "Про судовий збір" ("Пільги щодо сплати судового збору") викладено у новій редакції, набув чинності з 01.09.2015, судам слід врахувати таке.
Згаданим ОСОБА_1 позбавлено пільг щодо сплати судового збору, зокрема, державні органи та органи місцевого самоврядування, відтак у випадку подання ними позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 01.09.2015 та в подальшому, такі органи зобов'язані сплачувати відповідний судовий збір.
Аналіз правового змісту зазначених норм свідчить про те, що звільнення позивача від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позовної заяви у зв'язку з важким майновим станом позивача.
Всупереч зазначеним вимогам, позивачем не подано суду належних доказів які б підтверджували, що майновий стан позивача робить неможливим сплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство у належному розмірі на момент її подання.
При цьому, судом враховано належну сплату заявником судового збору у 2016 році незважаючи на те, що він є неприбутковою організацією та у нього відсутні кошти на сплату судового збору.
З огляду на наведене, подане ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області клопотання про зменшення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Також, у заяві кредитор зазначив, що відповідно до чинного законодавства Державна податкова служба має першочергове право на стягнення (реалізацію майна) боржника, тому заявник не має права реалізовувати майно боржника (у зв'язку із наявністю на виконанні у державної виконавчої служби відкритих виконавчих проваджень).
При цьому, жодних посилань на нормативно-правові документи заявник не зазначив. ОСОБА_1 України «Про виконавче провадження» не містять приписів щодо першочергового права органів державної виконавчої служби на стягнення (реалізацію майна) боржника. Наявні відкриті виконавчі провадження згідно з наданими заявником документами, відкриті також щодо стягнення податкового боргу. Однак жодних відомостей щодо погашення податкового боргу (в т.ч. за рахунок заставного майна) органами державної виконавчої служби або податковим органом самостійно кредитор до суду не надав.
Відповідно до приписів п. 6 листа Верховного Суду України від 01.01.2016р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, за I півріччя 2015 р.", Згідно зі ст. 95 ПК, ч. 3 ст. 10 і ч. 7 ст. 11 ОСОБА_1 N 2343-XII доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною ПК (постанова Верховного Суду України від 29 квітня 2015 р. у справі N 3-67гс15).
Додані до матеріалів заяви копії інкасових доручень свідчать про вжиття заявником заходів по стягненню податкового боргу за рахунок коштів боржника у 2013, 2014 та 2015 роках.
Жодних доказів вжиття таких заходів у 2016 році, в тому числі відомості щодо часткового погашення податкового боргу заявник суду не надав.
Заявник не надав суду доказів вжиття всіх відповідних заходів з погашення податкового боргу за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.
Також, додані до заяви копії документів знову не засвідчені належним чином (про що зазначалось в ухвалах суду від 16.12.2016р. та від 29.12.2016р.).
Відповідно до приписів ч.2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно з нормами пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Додані до матеріалів заяви копії постанов суду, виконавчих листів, постанов ДВС та акту опису та арешту майна боржника не засвідчені належним чином, тому не може вважатись доказом в розумінні ст. 36 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 15 ОСОБА_1 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо: заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому ОСОБА_1; не подано доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього ОСОБА_1, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження; доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів, а також з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
З огляду на вищенаведене, керуючись пунктом 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 10, 11, ч.1 ст. 15 ОСОБА_1 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя, -
Повернути заяву №4520/9/14-03-10-009 від 05.12.2016р. і додані до неї документи ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області без розгляду.
Суддя К.Л. Василяка