79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.2017р. Справа № 914/2795/16
За позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;
до відповідача:Комунального підприємства «Бродитеплоенерго», Львівська обл., м. Броди;
про:стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу №1023/14-БО-21 від 20.11.2013р.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність № 14-167 від 11.06.2014р.);
від відповідача:не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
02.11.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) до Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (надалі - Відповідач) про стягнення 99765,57 грн. основного боргу, 337045,07 грн. пені, 48196,47 грн. 3% річних, 754892,36 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 03.11.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 24.11.2016р. Розгляд справи відкладався на 12.12.2016р. та 12.01.2017р. Крім цього, ухвалою від 12.12.2017р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал суду, 12.12.2016р. щодо відповідача в порядку ст. 90 ГПК України було винесено окрему ухвалу.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.11.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №1023/14-БО-21, на виконання якого позивачем (продавцем) було поставлено відповідачу (покупцю) природний газ на загальну суму 5698755,54 грн. Покупець зобов'язувався оплатити газ протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснити до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу. Оскільки взяті на себе зобов'язання за договором (в частині оплати поставленого газу) відповідач належним чином не виконав, зокрема, не розрахувався за поставлений йому природній газ в повному обсязі, зокрема, на суму 99765,57 грн. позивач просить стягнути вказані кошти з КП «Бродитеплоенерго» в судовому порядку. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням покупцем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 48196,47 грн. 3% річних, 754892,36 грн. інфляційних втрат та 337045,07 пені.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав. 10.01.2017р. від відповідача надійшло клопотання від 03.01.2017р. №3, відповідно до якого відповідач просить суд розглядати справу без участі представника КП «Бродитеплоенерго». Також у клопотанні відповідач заперечує проти стягнення з нього штрафних санкцій, оскільки оплата газу поза строками, встановленими договором відбувається у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, яке в свою чергу виникло через несвоєчасні розрахунки населення за природний газ, високих цін на газ та економічно необґрунтованих тарифів. Оскільки прострочення оплати виникло не звини відповідача, останній просить у стягненні штрафних санкцій відмовити.
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.11.2013р. між позивачем (Продавцем) та відповідачем (Покупцем) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1023/14-БО-21 (надалі - Договір), відповідно п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями споживачами (п. 1.2. Договору був викладений в новій редакції згідно Додаткової угоди №1 до Договору від 31.01.2014р.)
31.01.2014р., 29.04.2014р., 23.05.2014р., 10.06.2014р., 05.09.2014р., 10.11.2014р. та 15.12.2014р. між сторонами укладалися додаткові угоди до Договору, які стосувалися, зокрема, вартості природного газу.
Згідно п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
На виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом січня-квітня 2014р., жовтня-грудня 2014р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 5698755,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період. Дані акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.
В пункті 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Судом встановлено, що за поставлений газ відповідач розрахувався частково, до сплати залишилося 99765,57 грн., що зокрема, і стало підставою для звернення позивача до суду.
Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, станом на день розгляду справи судом, жодних оплат в якості погашення боргу від відповідача не надходило, розмір заборгованості не змінився.
Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 652 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пункті 6.2. Договору сторонами визначено, що оплата за природний газ повинна бути здійснена до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, покупцем у встановлений в п. 6.2. Договорі строк кошти за одержаний природний газ сплачені у повному обсязі не були, він вважається таким, що прострочив, а тому кошти в розмірі 99765,57 грн. підлягають стягненню з нього в судовому порядку.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено в п. 3.2. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).
Здійснивши перерахунок інфляційних у відповідності до положень постанови Пленуму ВГСУ, зокрема, виходячи з суми боргу, яка існувала на останній день місяця та починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, суд зазначає, що інфляційні за зобов'язаннями за січень 2014р. підлягають стягненню з відповідача повністю, у розмірі 16293,13 грн., за лютий 2014р. - 158487,83 грн., за березень 2014р. - 63693,38 грн., за квітень 2014р. - 20523,50 грн., за жовтень 2014р. - 13261,71 грн., за листопад 2014р. повністю, у розмірі 98807,37 грн., за грудень 2014р. - 253706,29 грн., всього 662759,65 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 48152,33 грн., оскільки позивачем (за зобов'язаннями за січень-квітень та жовтень-листопад 2014р.) були нараховані 3% річних за день фактичної сплати боргу.
У відповідності до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частиною 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що така підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 336964,83 грн. з тих же правових підстав, що і 3% річних.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (80600, Львівська обл., Бродівський р-н, м. Броди, вул. Гончарська, 3А; код ЄДРПОУ 05445639) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 99765,57 грн. боргу, 662759,65 грн. інфляційних втрат, 48152,33 грн. 3% річних, 336964,83 грн. пені та 17215,23 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2017 р.
Суддя Крупник Р.В.