Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"13" січня 2017 р. Справа № 911/30/17
Суддя Рябцева О.О., розглянувши матеріали
за позовом ТОВ «Поліграфічний дім «Таврида», Херсонська обл., Олешківський р-н, м. Олешки
до ДП Видавництво і друкарня «Таврида», АР Крим, м. Сімферополь
про стягнення 272385,65 грн.
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить повного найменування позивача та відповідача. У позовній заяві, як найменування позивача зазначено ТОВ «Поліграфічний дім «Таврида», а як найменування відповідача зазначено ДП Видавництво і друкарня «Таврида», що не є повними найменуваннями позивача та відповідача, оскільки повним найменуванням позивача є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний дім «Таврида», а повним найменуванням відповідача є - Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида».
В п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до абзацу 2 п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ").
Отже, адресою відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі, є адреса його місцезнаходження.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить вірного та повного місцезнаходження відповідача. На позовній заяві як місцезнаходження відповідача зазначено: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, що не є повним місцезнаходженням відповідача, оскільки як вбачається з відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повним місцезнаходженням відповідача є: 95040, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Генерала Васил'єва, будинок 44.
Таким чином, позовна заява не містить повного найменування та місцезнаходження відповідача.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позивачем не зазначено доказів, що підтверджують позов. Позивач не зазначає доказів, які підтверджують, що за договором № 11231 від 23.11.2012 р. поворотної фінансової допомоги грошові кошти в розмірі 112000 грн. були передані позикодавцем (ТОВ «Поліграфічний дім «Таврида») позичальнику (ДП Видавництво і друкарня «Таврида»).
Відповідно до абзацу 5 п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить суд стягнути з відповідача 272385,65 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 року № 928-VIІІ розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року складає 1378,00 грн.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Позивачем не дотримано вказаних вимог та взагалі не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору.
Водночас, позивачем до позовної заяви додано клопотання № 26/12/2016-2 від 26.12.2016 р. про звільнення від сплати судового збору, в якому позивач просить суд звільнити ТОВ «Поліграфічний дім «Таврида» від сплати судового збору.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на важке фінансове становище товариства та відсутність грошових коштів на рахунках у банківськіх установах.
Проте, позивач зовсім не зазначає за рахунок яких коштів ним буде сплачений судовий збір станом на дату прийняття рішення у справі.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Згідно пункту 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року № 18 позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 11231 від 23.11.2012 р. у сумі 71885,00 грн., заборгованість за договором на виконання поліграфічних робіт (послуг) № 0801 від 01.08.2013 р. у сумі 149988,23 грн. та заборгованість за договором на виконання поліграфічних робіт (послуг) № 0902 від 02.09.2013 р. у сумі 50512,42 грн., всього 272385,65 грн.
Отже, заборгованість у сумі 272385,65 грн. виникла з різних договорів, тому вищезазначені позовні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення. Не пов'язані позовні вимоги за різними договорами і доказами. Таким чином, позивачем порушено правила поєднання вимог.
Крім того, спільний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що суттєво утруднить вирішення спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. у справі №02-03/1732/21.
Абзацом 3 пункту 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року за №18 передбачено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява, додані до неї документи та конверт.
Суддя О.О. Рябцева