16 січня 2017 року Справа № 915/29/17
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали
за заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, ідентифікаційний код 39554010)
до боржника: Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївське підприємство “Ера” (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18, ідентифікаційний код 14307475)
про порушення провадження у справі про банкрутство,
встановив:
14.11.2016 Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 2315/9/14-03-10-009 від 01.09.2016 про порушення провадження про банкрутство боржника - Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївське підприємство “Ера” (далі - ТДВ “МП “Ера”) в порядку ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство) в зв'язку з неспроможністю боржника погасити податковий борг у сумі 1 319 482,74 грн.
Ухвалою суду від 15.11.2016 у справі № 915/1220/16 заяву ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було повернуто без розгляду, оскільки заявником до заяви не було додано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві, а саме: рішень суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрали законної сили, інкасових доручень про стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та доказів вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України (далі - ПК України), посилання на які містилися у заяві.
17.11.2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва повторно звернулась до господарського суду із заявою № 2315/9/14-03-10-009 від 01.09.2016 про порушення провадження про банкрутство ТДВ “МП “Ера” в порядку ст. 11 Закону про банкрутство в зв'язку з неспроможністю боржника погасити податковий борг у сумі 1 319 482,74 грн.
Ухвалою суду від 21.11.2016 у справі № 915/1246/16 заяву ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було повернуто без розгляду, оскільки заявником, усупереч приписам ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство, до заяви не було додано доказів вжиття усіх заходів по стягненню податкового боргу, а саме: жодних доказів звернення стягнення на описане в актах № 02/8/14307475 від 26.08.2015 та № 02/8/14307475 від 26.08.2015 майно і погашення податкового боргу; також до матеріалів заяви не було додано довідки про всі наявні у боржника відкриті розрахункові рахунки, які обліковуються у органах ДПІ; доказів належного виконання вимог ст. ст. 56-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо направлення боржнику копії заяви та доданих до неї документів з описом вкладення.
07.12.2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до господарського суду із заявою № 4454/9/14-03-10-009 від 05.12.2016 про порушення провадження про банкрутство ТДВ “МП “Ера” в порядку ст. 11 Закону про банкрутство в зв'язку з неспроможністю боржника погасити податковий борг у сумі 1 319 482,74 грн.
Ухвалою суду від 12.12.2016 у справі № 915/1340/16 заяву ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було повернуто без розгляду, оскільки заявником, усупереч приписам ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство, до заяви не було додано доказів вжиття усіх заходів по стягненню податкового боргу, а саме: контролюючим органом не було направлено інкасові доручення до:
- Микол. Ф ВАТ “КБ “Причорномор'я”, Миколаїв (МФО банку 326115), номер рахунку 26009103434001 - для примусового стягнення коштів у рамках виконання постанов Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі № 814/3767/14 та від 13.07.2015 у справі № 814/1900/15;
- ПАТ “Укрсоцбанк” (МФО банку 300023), номер рахунку 26052011525660 - для примусового стягнення коштів у рамках виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі № 814/3767/14;
- ПАТ “Сбербанк” (МФО банку 320627), номери рахунків 26000001039242, 26009013039242, 26054013039242 - для примусового стягнення коштів у рамках виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі № 814/2688/14;
- ПАТ “Діамантбанк” (МФО банку 320854), номери рахунків 26008300005352, 26041300000671 - для примусового стягнення коштів у рамках виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі № 814/2688/14. номер рахунку 26041300000671 - для примусового стягнення коштів у рамках виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 у справі № 814/3767/14.
Рахунок № 26008001006026 в ПАТ “КБ “Преміум” (МФО 339555) в наданих суду заявником даних про банківські рахунки ТДВ “МП “Ера” взагалі не вказано, як і не надано доказів направлення до вказаної банківської установи інкасових доручень для примусового стягнення коштів у рамках виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі № 814/1900/15.
Крім того, в ухвалі від 12.12.2016р. судом зазначалося, що контролюючим органом описано у боржника майно на загальну суму 21 016 109,50 грн., що у майже в 16 разів перевищує суму заявлених до господарського суду вимог у якості безспірних. Однак при цьому, заявником не надано жодних доказів звернення стягнення на описане в актах № 02/8/14307475 від 26.08.2015 та № 02/8/14307475 від 26.08.2015 майно і погашення податкового боргу.
Окрім цього, суд зазначав, що заявником до заяви про порушення справи про банкрутство не було додано довідки або листа органу ДВС щодо характеру та стану виконавчого провадження ВП № 48929432 з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 у справі № 814/1900/15.
23.12.2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва знову звернулась до господарського суду із заявою № 4454/9/14-03-10-009 від 05.12.2016 про порушення провадження про банкрутство ТДВ “МП “Ера” в порядку ст. 11 Закону про банкрутство в зв'язку з неспроможністю боржника погасити податковий борг у сумі 1 319 482,74 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2016 у справі № 915/1439/16 заяву № 4454/9/14-03-10-009 від 05.12.2016 та додані до неї документи повернуто ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва без розгляду, оскільки заявником не при повторному зверненні до суду вказані в ухвалі суду від 12.12.2016 недоліки не усунуто.
11.01.2017 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва знову звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 4454/9/14-03-10-009 від 05.12.2016 про порушення провадження про банкрутство ТДВ “МП “Ера” в порядку ст. 11 Закону про банкрутство в зв'язку з неспроможністю боржника погасити податковий борг у сумі 1 319 482,74 грн.
Розглянувши заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про повернення її заявнику без розгляду, на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Згідно зі ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Статтею 11 Закону про банкрутство чітко регламентовані вимоги, яким повинна відповідати заява про порушення справи про банкрутство та перелік доказів, які повинні бути надані до заяви при зверненні до господарського суду як боржником, так і кредиторами.
Так, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
До заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Згідно з положеннями ст. 95 ПК України, ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство, доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - контролюючого органу, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною ПК України.
При цьому, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва заявлено клопотання про зменшення сплати судового збору в зв'язку з недостатністю фінансування з державного бюджету України.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу” з останніми змінами та доповненнями, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши клопотання заявника, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення.
Отже, заявником не надано суду докази сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Також, ухвалою від 12.12.2016 у справі № 915/1340/16 судом було чітко вказано на недоліки, які слід усунути заявнику при наступному зверненні. Однак, при повторному зверненні до суду 23.12.2016 та при даному зверненні 11.01.2017 заявником вказані недоліки не усунуто.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, усупереч приписам ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство, кредитором до заяви не додано доказів вжиття усіх заходів по стягненню податкового боргу.
При цьому, господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником до моменту порушення провадження у справі; можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає. Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути заяву та додані до неї документи заявнику без розгляду. Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку (ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство).
Згідно з ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву № 4454/9/14-03-10-009 від 05.12.2016 та додані до неї документи повернути Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області без розгляду.
Суддя Т.М. Давченко