ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.01.2017Справа №910/21701/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» до приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕЛЕКТРОПАСТРАНС ЛТД» про відшкодування шкоди у розмірі 22 563, 52 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача 1 - Сакун А.О. (довіреність № 130116-1/с від 13.01.2016);
від відповідача 2 - не з'явилися;
У листопаді 2016 року приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (далі по тексту - відповідач 1) про відшкодування шкоди у розмірі 10 312, 46 грн та малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕЛЕКТРОПАСТРАНС ЛТД» (далі по тексту - відповідач 2) про відшкодування шкоди у розмірі 12 251, 06 грн, а всього - 22 563,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2016.
19.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги та зазначає, що відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовує вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. З урахуванням викладеного, відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 39 687, 54 грн, за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, встановленого у висновку оцінювача спеціаліста Департаменту врегулювання збитків регіональної мережі ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». За таких обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 20.12.2016 розгляд справи відкладено на 10.01.2017.
20.12.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 зазначив, що не є ані власником, ані володільцем жодного транспортного засобу, зазначеного позивачем у позовній заяві, а тому є неналежним відповідачем у справі, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі відносно відповідача 2.
У судове засідання, призначене на 10.01.2017 представники позивача та відповідача 2 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Представник відповідача 1 у судове засідання призначене на 10.01.2017 з'явився, надав пояснення по суті спору, підтримав позицію, викладену у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 10.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника відповідача 1, судом встановлено таке.
13.10.2015 між приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (далі по тексту - страховик, позивач), та громадянином ОСОБА_2 (далі по тексту - страхувальник), був укладений договір «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» № PKS 1501259 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого застраховано, зокрема, майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором транспортним засобом (ТЗ).
Строк дії договору встановлений з 16.10.2015 по 15.10.2016 (п. 1.15. договору).
За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п. 1.9 договору).
31.12.2015 у м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням останнього та трамваєм К, державний реєстраційний номер 7005, що належить комунальному підприємству «Одесміськколектротранс», під керуванням ОСОБА_3.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2016 у справі № 522/2356/16-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.
Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Відповідно до звіту від 20.02.2016 № 1089 про визначення вартості відновлювального ремонту, вартість останнього, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 62 251, 06 грн, що також підтверджується ремонтною калькуляцією від 16.02.2016 № 1089.
На підставі заяви страхувальника від 18.02.2016 позивачем 24.02.2016 був складений страховий акт № 111777, на підставі якого на рахунок ФОП ОСОБА_4 було перераховано 62 251, 06 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.02.2016 № 3518. Належним чином засвідчені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником у повному обсязі.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 62 251, 06 грн до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Наявність вини ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження застрахованого транспортного засобу, підтверджена постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2016.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Так 12.05.2016 позивач направив відповідачеві 1 заяву про страхове відшкодування на суму 62 251, 06 грн.
На підставі вказаної вимоги 22.06.2016 відповідач 1 частково сплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 39 687, 54 грн (за вирахуванням фізичного зносу).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Не погоджуючись з сумою страхового відшкодування, що була виплачена відповідачем 1, позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема, про стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодування в розмірі 10 312, 46 грн (50 000 - 39 687, 45).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що рік випуску автомобіля - 2008, а отже на момент ДТП (31.12.2015) строк його експлуатації перевищував шість років, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно з п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу застосовується, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Як вбачається з ремонтної калькуляції від 16.02.2016 № 1089 складові частини кузова відновлювали ремонтом.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначив, що позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу, який становить 0, 50 та застосовується до вартості складових, що підлягають заміні (45 127, 04 грн), а тому сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 39 687, 54 грн, яка була сплачена відповідачем 1 на користь позивача за формулою: 17 124, 02 грн (вартість ремонтно-відновлювальних робіт) + 45 127, 04 грн (вартість складових, що підлягають заміні) * (1 - 0,50) = 39 687, 45 грн.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого ДТЗ, складеного спеціалістом Департаменту врегулювання збитків регіональної мережі ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля становить 0,50 (Ез = 0,50).
Жодних заперечень та відповідних доказів щодо необґрунтованості визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, позивачем суду надано не було.
Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092 вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Як встановлено судом, відповідно до ремонтної калькуляції від 16.02.2016 № 1089 вартість відновлювального ремонту становить 62 251, 06 грн.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне при визначенні вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, застосувати значення Ср, См та Сс, які були встановлені у розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, долученого до відзиву на позовну заяву.
Отже, із урахуванням розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,50) становить 39 687, 45 грн.
З огляду на те, що відповідачем сума страхового відшкодування у розмірі 39 687, 54 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, була перерахована позивачу, про що зазначає останній у позовній заяві, суд дійшов висновку, що відповідач у справі виконав своє зобов'язання перед позивачем з виплати страхового відшкодування як вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, а тому, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про відшкодування з відповідача 1 шкоди з в розмірі 10 312, 46 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про відшкодування шкоди у розмірі 12 251, 06 грн з відповідача 2 - малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕЛЕКТРОПАСТРАНС ЛТД» суд зазначає таке.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди».
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту від 13.03.2015 № 38/15-ДЦВ/О/1 власником та страхувальником трамвая К, державний реєстраційний номер 7005, є комунальне підприємство «Одесміськколектротранс», а не мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕЛЕКТРОПАСТРАНС ЛТД» (відповідач 2), як зазначив у позовній заяві позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Пунктом 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи, зокрема, розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним.
З огляду на те що позивач у судове засідання 10.01.2017 свого уповноваженого представника не направив, у суду не було можливості отримати згоду позивача на заміну неналежного відповідача на належного, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про відшкодування шкоди у розмірі 12 251, 06 грн з малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕЛЕКТРОПАСТРАНС ЛТД» у зв'язку з тим, що останній є неналежним відповідачем у справі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕЛЕКТРОПАСТРАНС ЛТД» про відшкодування шкоди у розмірі 22 563, 52 грн задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 16 січня 2017 року.
Суддя Я.А. Карабань