ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.01.2017Справа №910/18806/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"
до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України",
треті особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Антимонопольний комітет України,
2) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
про визнання недійсним договору
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Бондар О.О.;
від відповідача: Лавренко О.А.;
від третьої особи-1: Прохоров Є.І.;
від третьої особи-2: Пересунько Л.Д.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (далі-позивач/ТОВ "Классік-Ассістанс" ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного "Національний депозитарій України" (далі-відповідач/ПАТ "Національний депозитарій України") про:
- визнання протиправною відмови Центрального депозитарію від виконання покладених на нього Законом України «Про депозитарну систему України» функцій та послуг, у тому числі за розпорядженнями клієнтів;
- визнання недійсним запропонованого Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" , яке виконує визначені Законом України «Про депозитарну систему України» функції Центрального депозитарію, договір приєднання, а саме Умови Договору про обслуговування випусків цінних паперів;
- визнання недійсним Договору про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014, укладеного між ПАТ "Національний депозитарій України" та ТОВ "Классік-Ассістанс.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за укладеними між сторонами договорами, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.11.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду. Зокрема, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Антимонопольний комітет України, 2) Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
26.10.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представником позивача подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представником відповідача 03.11.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду надано відзив на позов, у якому ПАТ "Національний депозитарій України" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав необґрунтованості.
У судовому засіданні 03.11.2016 представник позивача надав клопотання про здійснення фіксування судового процесу у справі № 910/18806/16 за допомогою звукозаписувальних технічних засобів та клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи.
Розглянувши клопотання представника позивача про призначення колегіального розгляду даної справи, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Закон не визначає, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду. Складність справи може визначатися залежно від складності спірних матеріально-правових відносин; кількості доказів, поданих на підтвердження вимог та заперечень; неясності чи суперечливості правових норм, що підлягають застосуванню у спірних відносинах; неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини тощо.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для призначення колегіального розгляду у даній справі, у зв'язку з чим визнає подану заяву необґрунтованою і відповідно такою, що задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 03.11.2016 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник Антимонопольного комітету України у судовому засіданні 03.11.2016 надав письмові пояснення, у яких вказує, що на думку АМК, рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки останнього, разом з тим, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі повідомляє, що ч. 9 ст. 9 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено встановлення максимальних та мінімальних розмірів тарифів на оплату послуг Центрального депозитарію за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Антимонопольним комітетом України. Однак, з 11.10.2012 по теперішній час, максимальні та мінімальні розміри тарифів на оплату послуг Центрального депозитарію на погодження до Антимонопольного комітету України не надходили.
У судовому засіданні 03.11.2016 представник третьої особи-2 надав письмові пояснення, у яких повідомив, що у вирішенні спору у даній справі покладається на розсуд суду, враховуючи відсутність заявлених позовних вимог до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.12.2016 згідно ст. 77 ГПК України.
09.12.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав додаткові письмові пояснення.
Розгляд справи відкладався відповідно до п.п. 1-2 ст. 77 ГПК України.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Представники третіх осіб - Антимонопольного комітету України і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у вирішенні спору поклалися на розсуд суду.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.01.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Як стверджує позивач, на виконання вимог Закону України «Про депозитарну систему України», 12.08.2013 року відбулася передача 10 глобальних сертифікатіввипусків цінних паперів ТОВ "Классік-Ассістанс" (далі - емітент) від ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" (далі - Розрахунковий центр) на зберігання та обслуговування Центральному депозитарію (ПАТ "Національний депозитарій України"), що також встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі № 910/8201/16.
Така передача цінних паперів позивача відбулася на підставі Пункту 13 розділу 6 Закону України "Про депозитарну систему України", відповідно до якого депозитарії цінних паперів протягом року з дня опублікування даного Закону (11.10.2012 р. в офіційному друкованому органі Верховної Ради України "Голос України" № 191) зобов'язані забезпечити передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання Національному депозитарію. Порядок передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію цінних паперів був затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.03.2013 № 430 (далі - Порядок).
Так, Пунктом 7 розділу II Порядку передбачено, що з дати підписання Розрахунковим центром та Центральним депозитарієм акту приймання-передавання, яким оформлюється передача глобальних сертифікатів/тимчасових глобальних сертифікатів, виконавцем усіх послуг, що до цієї дати надавалися Розрахунковим центром емітентам, є Центральний депозитарій.
Положеннями пункту 8 розділу II вказаного Порядку встановлено, що у разі приймання глобальних/тимчасових глобальних сертифікатів, Центральний депозитарій не пізніше наступного за датою передачі операційного дня відкриває рахунки у цінних паперах відповідним емітентам - клієнтам Розрахункового центру на підставі документів, отриманих від Розрахункового центру, та депонує відповідні глобальні/тимчасові глобальні сертифікати.
Отже, цінні папери випусків емітента (ТОВ "Классік-Ассістанс") за міжнародними ідентифікаційними номерами UA4000009591, UA4000009609, UA4000011860, UA4000030001, UA4000030019, UA4000036131, UA4000036156, UA4000036164, UA 4000009575, UA4000009583 від 12.08.2013 року були зараховані до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію.
У подальшому, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) було прийнято рішення № 1413 від 06.08.2013, яким затверджені вимоги до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм, а також передбачені зобов'язання здійснити дії щодо приведення договорів про обслуговування емісії цінних паперів, укладених емітентами до набрання чинності Закону України "Про депозитарну систему України", у відповідність до цих вимог НКЦПФР.
Так, 16.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" (далі - Центральний депозитарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (далі - емітент) укладено договір на обслуговування емісії цінних паперів № Е-7615/п (далі - договір-1), умовами якого передбачено, що емітент доручає, а депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах емітента, обслуговування операцій емітента щодо розміщення цінних паперів бездокументарної форми існування та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.06 № 999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2006 за № 1238/13112 та внутрішніх документів депозитарію.
Відповідно до п. 2.1. договору-1, Центральний депозитарій зобов'язаний, зокрема відкрити емітенту рахунок у цінних паперах протягом 3 (трьох) робочих днів після подання емітентом документів, визначених законодавством України та регламентом здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів;
- зберігати отримані від емітента глобальні сертифікати/тимчасові глобальні сертифікати та обліковувати цінні папери випусків, щодо яких оформлені ці документи, відповідно до законодавства та внутрішніх документів депозитарію;
- здійснювати ведення рахунку в цінних паперах емітента шляхом виконання операцій, згідно з порядком, у термін, що обумовлені регламентом депозитарію, якщо здійснення цих операцій не суперечить чинному законодавству України.
Емітент згідно з підпунктом 2.3.6 договору-1, зобов'язаний оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з умовами, у строки та в порядку, що передбачені договором-1, регламентом Центрального депозитарію та його тарифами.
Згідно п. 2.2.4. договору-1, депозитарій має право не здійснювати виконання розпоряджень та надання послуг емітенту у випадках:
2.2.4.1. порушення емітентом строку та порядку оплати послуг депозитарію до моменту повної оплати вартості наданих послуг, штрафних санкцій та одноразової плати за відновлення виконання розпоряджень та надання послуг емітенту після їх призупинення у випадку порушення емітентом строку та порядку оплати послуг;
2.2.4.2. подання розпорядження, підписаного розпорядником рахунку і цінних паперах емітента, термін/строк дії якого закінчився.
З матеріалів справи вбачається, Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" із заявою про приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014, відповідно до якої емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс", керуючись ст. 634 Цивільного кодексу України, шляхом подання даної заяви приєднується до встановлених Центральним депозитарієм умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщених на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" www.csd.ua.
Емітент засвідчив, що він ознайомлений з умовами договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.
Емітент засвідчив, що він ознайомлений з правилами центрального депозитарію цінних паперів, регламентом провадження депозитарної діяльності центрального депозитарію цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.
Отже, на виконання рішення НКЦПФР № 1413 від 06.08.2013, з метою приведення договірних правовідносин між сторонами у відповідність до Закону України "Про депозитарну систему України" та з урахуванням заяви емітента про приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів, 17.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" (далі - Центральний депозитарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (далі - емітент) укладено договір про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 (далі - договір-2).
При цьому, вказаний договір-2 укладався сторонами шляхом приєднання емітента до запропонованих Центральним депозитарієм Умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, текст яких оприлюднено на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію за адресою: www.csd.ua.
Так, відповідно до п. 1.1. договору-2, емітент доручає, а Центральний депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги з відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарного обслуговування випусків цінних паперів та корпоративних операцій емітента, у тому числі надання Центральним депозитарієм послуги щодо забезпечення погашення емітентом боргових цінних паперів, здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими на фондовій біржі та поза фондовими біржами при розміщенні випуску (частини випуску) цінних паперів, а також виплати доходів за цінними паперами відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, встановленої Законом України «Про депозитарну систему України», шляхом зарахування коштів, переказаних емітентом на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках, для їх подальшого переказу отримувачам.
Згідно підпункту 2.3.7. пункту 2.3. договору-2, емітент зобов'язаний оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з умовами, у строки та в порядку, передбаченими цим договором, регламентом центрального депозитарію та тарифами центрального депозитарію.
Відповідно до п.п. 3.1 - 3.2 договору-2, емітент сплачує вартість послуг Центрального депозитарію згідно з даним договором відповідно до затверджених тарифів центрального депозитарію, що є чинними на дату надання послуг. Емітент погоджується з тарифами, встановленими центральним депозитарієм.
Оплата послуг Центрального депозитарію здійснюється емітентом за цим договором на наступних умовах: емітентом вноситься попередня оплата (авансовий платіж) у розмірі вартості послуг Центрального депозитарію на авансовий період, який не може бути меншим ніж два місяці, а також авансовий платіж у розмірі, що забезпечує наявність внесених емітентом коштів у розмірі 200 грн.
При цьому, щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (далі - звітний місяць) Центральний депозитарій надає емітенту акт-рахунок про надання послуг у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Центрального депозитарію та засвідчених печаткою. В актах-рахунках про надання послуг включається перелік та вартість наданих депозитарних послуг за звітний місяць та сума до сплати з урахуванням авансового платежу на наступний період.
Емітент сплачує акт-рахунок про надання послуг - щомісячно до останнього числа поточного місяця за минулий місяць шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок центрального депозитарію.
Пунктом 7.1 договору-2 встановлено, що даний договір набирає чинності з дня отримання центральним депозитарієм заяви про приєднання до цих умов, підписаної уповноваженим представником емітента та скріпленої печаткою емітента.
При цьому, сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, погоджуються, що умови договору-2 в частині оплати емітентом наданих Центральним депозитарієм, але не оплачених емітентом послуг Центрального депозитарія, застосовуються до відносин між ними, які мали місце до укладення договору-2, а за наявності укладеного між Центральним депозитарієм та емітентом договору про обслуговування емісії цінних паперів, такий договір втрачає чинність.
Як зазначає позивач, починаючи з 20.08.2014 відповідач в односторонньому порядку припинив надання позивачу депозитарних послуг відповідно до умов договорів, про що свідчить відмітка відповідача про відмову у виконанні наступних розпоряджень позивача № 64 від 08.10.2014 (вх. 22200 від 10.10.2014), № 65 від 08.10.2014 (вх. 22201 від 10.10.2014), № 66 від 08.10.2014 (вх. 22202 від 10.10.2014), № 67 від 10.10.2014 (вх. 69210 від 10.10.2014), № 69 від 16.10.2014 (вх. 22555 від 17.10.2014), № 13 від 10.08.2016 (вх. 119191 від 16.08.2016), № 14 від 10.08.2016 (вх. 119193 від 16.08.2016), № 15 від 10.08.2016 (вх. 015294 від 16.08.2016), № 16 від 10.08.2016 (вх. 015295 від 16.08.2016), № 17 від 10.08.2016 (вх. 015296 від 16.08.2016), № 18 від 10.08.2016 (вх. 015297 від 16.08.2016), № 24 від 10.10.2016 (вх. 121486 від 17.10.2016), № 25 від 10.10.2016 (вх. 121485 від 17.10.2016), № 26 від 10.10.2016 (вх. 018227 від 17.10.2016), № 27 від 10.10.2016 (вх. 018228 від 17.10.2016), № 28 від 10.10.2016 (вх. 018229 від 17.10.2016), № 29 від 10.10.2016 (вх. 018230 від 17.10.2016).
Так, листом від 22.01.2016 № 188/09 Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" надало відповідь на претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" № б/н від 02.11.2015, в якому повідомило, що центральний депозитарій у зв'язку з порушенням емітентом своїх зобов'язань щодо оплати послуг Національного депозитарію України (далі - НДУ) скориставшись своїм правом, передбаченим нормами чинного законодавства України та умовами договору припинив лише проведення операцій за розпорядженнями емітента, при цьому НДУ продовжує надавати емітенту послуги з депозитарного обслуговування випуску цінних паперів емітента.
За твердженням позивача, невиконання відповідачем законодавчо визначених послуг Центрального депозитарію, зокрема, припинення в односторонньому порядку обслуговування позивача, як емітента, невиконання розпоряджень емітента та фактичне блокування обігу цінних паперів емітента стало підставою для позивача не сплачувати рахунки відповідача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" зазначає, що відмова відповідача у виконанні розпоряджень емітентів, на погашення випусків облігацій (ТОВ "Классік-Ассістанс", серій А,С і D), строк погашення яких відповідно до умов випуску закінчився, в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, слід вважати нікчемним правочином.
Крім того, позивач зазначає, що оспорюваний правочин вчинений позивачем під впливом обману, оскільки відповідач є суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку надання депозитарних послуг емітентам корпоративних цінних паперів, а тому позивач вимушений був підписати типову заяву про приєднання до умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, зареєстрованої відповідачем 17.10.2014 № ОВ-6983.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів визначається Законом України «Про депозитарну систему України».
За правилами ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України», облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями -кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України. Внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника здійснюється виключно депозитарними установами (у визначених законодавством випадках - Національним банком України або депозитаріями-кореспондентами), в установленому Комісією порядку, зокрема, на підставі рішення суду або уповноваженого законом державного органу або його посадової особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про депозитарну систему України», центральний депозитарій забезпечує формування та функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів. В Україні може існувати лише один Центральний депозитарій. Центральний депозитарій - юридична особа, що функціонує у формі публічного акціонерного товариства відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, установлених цим Законом. Акціонерне товариство набуває статусу Центрального депозитарію з дня реєстрації Комісією в установленому порядку Правил Центрального депозитарію.
Отже, професійна діяльність відповідача на фондовому ринку, як Центрального депозитарію чітко врегульована на законодавчому рівні, а саме регулюється Законом України «Про депозитарну систему України», Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735 (далі - Положення) та Правилами Центрального депозитарію цінних паперів, затверджених рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (протокол від 04.09.13 № 4) (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами Комісії.
Пунктом 8 розділу І Правил передбачено, що оплата клієнтами послуг Центрального депозитарію здійснюється відповідно до затверджених Центральним депозитарієм тарифів на депозитарні послуги (переліку та вартості послуг), що діють на момент надання послуг клієнту. Тарифи (перелік та вартість послуг) Центрального депозитарію та зміни до них розміщуються на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua.
Оплата послуг здійснюється на підставі Актів про надання послуг або Рахунків-фактур, які Центральний депозитарій надсилає на адресу клієнта, безпосередньо вказану ним в анкеті рахунку як адреси для поштових відправлень, а у випадку, якщо така адреса не визначена клієнтом, зазначені документи направляються на адресу місцезнаходження клієнта. Також зазначені документи можуть надаватися клієнту у інший спосіб, встановлений за домовленістю сторін.
Центральний депозитарій має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг та порядок надання клієнту Рахунків-фактур або Актів про надання послуг, повідомивши про це клієнта шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) робочих днів до початку застосування таких змін. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. При цьому зміна розміру вартості послуг Центрального депозитарію може відбуватись не частіше ніж один раз на рік. У договорах з клієнтами обов'язково зазначається право Центрального депозитарію в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг.
Порядок оплати послуг Центрального депозитарію встановлюється договором з урахуванням вимог цих Правил. Клієнт зобов'язаний дотримуватись вимог Центрального депозитарію щодо розміру та порядку оплати послуг Центрального депозитарію. У випадку порушення клієнтом умов оплати послуг Центральний депозитарій застосовує до клієнта штрафні санкції у розмірі та порядку, визначених договором, та/або припиняє проведення будь-яких операцій за розпорядженнями клієнта.
Клієнт зобов'язаний сплачувати вартість наданих Центральним депозитарієм послуг відповідно до тарифів та вимог законодавства.
Аналогічні умови щодо оплати послуг Центрального депозитарію визначені у рішенні Комісії від 06.08.2013 №1413 «Про затвердження Вимог до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм».
Таким чином, твердження позивача про те, що умови, тарифи та порядок оплати послуг Центрального депозитарію не врегульовані чинним законодавством України, є безпідставними.
Також, суд не погоджується з твердженням позивача, що відсутність оплати за послуги Центрального депозитарію не є безумовною підставою для припинення надання послуг емітенту та виконання його розпоряджень, зокрема тих, що пов'язані з виконанням емітентом вимог, передбачених чинним законодавством, оскільки відповідно до пункту 6.8. розділу 6 договору-2 у випадку несплати емітентом вартості послуг Центрального депозитарію у строки, передбачені цим договором, Центральний депозитарій має право припинити проведення будь-яких операцій за розпорядженнями Емітента.
Таким чином, Центральний депозитарій відповідно до положень договору-2, правомірно припинив проведення операцій за розпорядженнями позивача.
Щодо твердження позивача, що глобальний сертифікат можна вважати власністю Центрального депозитарію, суд відзначає наступне.
Так, відповідно до ч. 8 ст.9 Закону України «Про депозитарну систему України», до виключної компетенції Центрального депозитарію належать, зокрема ведення обліку зобов'язань емітента за цінними паперами власних випусків (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) стосовно кожного випуску цінних паперів на підставі депонування глобального сертифіката та/або тимчасового глобального сертифіката.
Згідно Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735 (в т.ч. 4 глави 5 розділу V Положення) саме на підставі депонованого глобального сертифікату/тимчасового глобального сертифікату Центральний депозитарій зараховує на рахунок у цінних паперах емітента ту кількість цінних паперів, що вказана у відповідному глобальному/тимчасовому глобальному сертифікаті, а також здійснює їх подальший облік, а також облік зобов'язань Емітента за власними цінними паперами.
Обов'язок Емітента оформити та депонувати в Центральному депозитарії (тобто передати йому саме на зберігання на підставі відповідного акту приймання-передавання) глобальний сертифікат/тимчасовий глобальний сертифікат випуску цінних паперів, передбачений нормативними документами Комісії (як державного регулятора на ринку цінних паперів), а саме: Положенням про глобальний сертифікат та тимчасовий глобальний сертифікат, затвердженим Рішенням Комісії від 30.07.2013 №1332. При цьому, лише після депонування глобального/тимчасового глобального сертифікату відповідні цінні папери емітента зараховуються до системи депозитарного обліку та емітент вправі укладати з першими власниками договори щодо таких цінних паперів.
Отже, твердження позивача, що глобальний сертифікат можна вважати власністю Центрального депозитарію, а також, що він не передається емітентом на зберігання Центральному депозитарію є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За змістом п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
З правового аналізу зазначених норм слідує, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його укладення, не потребує додаткового визнання недійсним у судовому порядку та не створює для сторін будь-яких правових наслідків.
Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як роз'яснено в п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч.1 ст.207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і спрямовані, зокрема, на:
- використання всупереч законові державної або комунальної власності;
- незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України);
- відчуження викраденого майна;
- виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо);
- виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу;
- приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків;
- виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів;
- незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей;
- використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Отже, оспорюваний договір про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014 не можна вважати таким, що порушує публічний порядок, оскільки не спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами Компанії, використання її майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян, тобто цей договір не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а тому не підпадає під ознаки нікчемного правочину в розумінні ст. 228 ЦК України.
Таким чином, судом не установлено ознак, необхідних для кваліфікації спірного правочину як такого, що порушує публічний порядок.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.04.2015 у справі № 5011-36/8485-2012, від 17.03.2016 у справі № 911/1372/15 та від 12.12.2016 у справі № 922/2337/16.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на положення ст. 230 Цивільного кодексу України.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Так, відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Аналогічні рекомендації містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, необхідно зазначити, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Крім того, суд зазначає, що наявність факту навмисного введення однією із сторін іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, одночасно виключає наявність факту помилки щодо таких обставин.
Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил Центрального депозитарію цінних паперів, затверджених рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (протокол від 04.09.13 № 4), між емітентом та Центральним депозитарієм укладається договір про обслуговування випусків цінних паперів, згідно з яким Центральний депозитарій відкриває рахунок у цінних паперах емітенту та здійснює обслуговування корпоративних операцій емітента відповідно до цих Правил, Регламенту та Положення про СОІ.
Договір може укладатися шляхом приєднання емітента до запропонованого Центральним депозитарієм договору в цілому відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. В такому випадку договір про обслуговування випусків цінних паперів вважається укладеним з дня отримання Центральним депозитарієм від емітента заяви про приєднання до встановлених Центральним депозитарієм умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, що укладаються у формі приєднання. Внесення змін до договору, укладеного у формі приєднання, відбувається в тому ж порядку, що й його укладення.
Договір про обслуговування випусків цінних паперів, укладений у формі приєднання, вважається припиненим з дня отримання Центральним депозитарієм від емітента заяви про припинення дії договору, але не раніше дня погашення всіх глобальних/тимчасових глобальних сертифікатів випусків цінних паперів, що обслуговуються за таким договором, та закриття рахунку емітента.
Договір про обслуговування випусків цінних паперів складається також у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками або у формі електронного документа відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис».
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" із заявою про приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014, відповідно до якої емітент - Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс", керуючись ст. 634 Цивільного кодексу України, шляхом подання даної заяви приєднується до встановлених Центральним депозитарієм умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщених на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" www.csd.ua.
Емітент засвідчив, що він ознайомлений з умовами, договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.
Емітент засвідчив, що він ознайомлений з правилами центрального депозитарію цінних паперів, регламентом провадження депозитарної діяльності центрального депозитарію цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.
Отже, позивач самостійно обрав спосіб укладання договору-2 шляхом подання відповідачу підписаної заяви про приєднання до його умов.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наведені позивачем обставини не мають своїм наслідком визнання договору недійсним у розумінні положень ст.ст. 229, 230 ЦК України, оскільки позивач не навів, а суд не встановив фактів порушень охоронюваних законом прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" з боку відповідача, а також фактів укладення спірного договору під впливом обману.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором на обслуговування емісії цінних паперів № Е-7615/п від 16.08.2013 та договором про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014 Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" про стягнення вартості депозитарних послуг у розмірі 315 244, 33 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 910/8201/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" про стягнення 315 244, 33 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, кв. 133, ідентифікаційний код 32377407) на користь Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, ідентифікаційний код 30370711) заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 306 485 (триста шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 40 коп., штраф у сумі 1 300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. та 3 % річних у сумі 6 658 (шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 93 коп., 4 716 (чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн. 66 коп. судового збору.
Зокрема, судом встановлено, що укладення договорів-1, 2 відбулося на підставі приписів Закону України "Про депозитарну систему України" та вимог НКЦПФР (як державного регулятора на ринку цінних паперів).
Також судом зазначено, що у зв'язку з укладенням між сторонами договору-2, договір-1 втратив свою дію, при цьому послуги, які були надані Центральним депозитарієм на підставі договору-1, залишилися не оплачені відповідачем на момент укладання договору-2.
Суд зазначив, що зі змісту обох договорів вбачається, зокрема, умови та порядок оплати послуг, а також відповідальність емітента за порушення вказаних умов, є ідентичними, у зв'язку з чим доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" про зменшення обсягу його прав та можливостей, яких він мав до цього, а також про обмеження відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс", внаслідок укладення договору-2 судом відхилено.
Судом встановлено, що на виконання умов договорів-1, 2 за період з 01.06.2014 по 29.02.2016 Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" депозитарні послуги на загальну суму 252 866, 92 грн. (у червні 2014 р. на суму 11 931, 27 грн., у липні 2014 р. на суму 11 931, 27 грн., у серпні 2014 р. на суму 11 928, 48 грн., у вересні 2014 р. на суму 11 327, 15 грн., у жовтні 2014 р. на суму 11 327, 15 грн., у листопаді 2014 р. на суму 11 327, 15 грн., у грудні 2014 р. на суму 11 327, 15 грн., у січні 2015 р. на суму 11 327, 15 грн. та за період з 01.02.2015 р. по 29.02.2016 р. на суму 160 440, 15 грн. (12 341,5 5 грн. (місячна плата) * 13 місяців).
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" в порушення умов договорів-1, 2 взяті на себе зобов'язання не виконав, депозитарні послуги на вказану суму не оплатив.
На твердження ТОВ "Классік-Ассістанс" про те, що тарифи, умови та порядок оплати послуг ПАТ "Національний депозитарій України" за надані послуги законодавством не врегульовані, суд відзначив, що Правилами, затвердженими рішенням Наглядової ради ПАТ "Національний депозитарій України" № 4 від 04.09.2013 р. (далі - Правила), встановлено умови та порядок оплати, а також порядок визначення розміру вартості послуг, що надаються позивачем.
Так, пунктом 8 розділу І Правил передбачено, що оплата клієнтами послуг Центрального депозитарію здійснюється відповідно до затверджених Центральним депозитарієм тарифів на депозитарні послуги (переліку та вартості послуг), що діють на момент надання послуг клієнту.
Тарифи (перелік та вартість послуг) Центрального депозитарію та зміни до них розміщуються на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua.
Оплата послуг здійснюється на підставі актів про надання послуг або рахунків-фактур, які Центральний депозитарій надсилає на адресу клієнта, безпосередньо вказану ним у анкеті рахунку як адреса для поштових відправлень, а у випадку, якщо така адреса не визначена клієнтом, зазначені документи направляються на адресу місцезнаходження клієнта. Також зазначені документи можуть надаватися клієнту у інший спосіб, встановлений за домовленістю сторін.
Центральний депозитарій має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг та порядок надання клієнту рахунків-фактур або актів про надання послуг, повідомивши про це клієнта шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) робочих днів до початку застосування таких змін. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. При цьому зміна розміру вартості послуг Центрального депозитарію може відбуватись не частіше ніж один раз на рік. У договорах з клієнтами обов'язково зазначається право Центрального депозитарію в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг.
Порядок оплати послуг Центрального депозитарію встановлюється договором з урахуванням вимог цих Правил. Клієнт зобов'язаний дотримуватись вимог Центрального депозитарію щодо розміру та порядку оплати послуг Центрального депозитарію. У випадку порушення клієнтом умов оплати послуг Центральний депозитарій застосовує до клієнта штрафні санкції у розмірі та порядку, визначених договором, та/або припиняє проведення будь-яких операцій за розпорядженнями клієнта.
Клієнт зобов'язаний сплачувати вартість наданих Центральнім депозитарієм послуг відповідно до тарифів та вимог законодавства.
Аналогічні умови щодо оплати послуг Центрального депозитарію визначені й в рішенні НКЦПФР від 06.08.2013 № 1413 "Про затвердження вимог до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм".
Отже, позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" про те, що умови, тарифи та порядок оплати послуг Центрального депозитарію не врегульовані чинним законодавством України, спростовуються зазначеними вище нормами.
При цьому, суд зазначив, що у період з червня 2014 р. по 31.01.2015 р. на Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" поширювалась дія тарифів, затверджених рішенням правління Центрального депозитарію № 1/7 від 02.04.2012 р., а починаючи з 01.02.2015 р. - дія тарифів, затверджених рішенням правління Центрального депозитарію № 1/18 від 25.12.2014 р.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс", заперечуючи проти позову, вказувало на те, що Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" відмовився від надання послуг за договорами-1, 2 в односторонньому порядку. Разом з тим, судом встановлено, що Національний депозитарій продовжує надавати емітенту послуги з депозитарного обслуговування випусків цінних паперів емітента на постійній основі без окремих розпоряджень емітента та до яких, зокрема, відносяться послуги зі зберігання глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів емітента, послуги з обслуговування випусків цінних паперів (в тій частині, що надаються без розпоряджень емітента), облік та зберігання раніше зарахованих до системи депозитарного обліку цінних паперів емітента, послуги з обліку зобов'язань емітента за цінними паперами власних випусків, тощо.
Припинення проведення операцій (про що вказує Товариство з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"), мало місце з боку Центрального депозитарію 01.09.2014 року за розпорядженнями емітента №№ 64, 65 та 66 від 08.10.2014 р.
Такі дії Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" передбачені абзацом 15 п. 12 глави 3 розділу 5 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням НКЦПФР № 735 від 23.04.2013 р., де прямо встановлено, що підставою для відмови Центрального депозитарію у взятті до виконання розпорядження та/або у виконанні депозитарної операції є несплата клієнтом Центрального депозитарію депозитарних послуг за умови, якщо це передбачено відповідним договором (зокрема, договором про обслуговування випуску цінних паперів).
Аналогічні положення передбачені й у договорах-1, 2, у п. 6.8 яких сторони домовились, що у випадку несплати емітентом вартості послуг Центрального депозитарію у строки, передбачені договором, Центральний депозитарій має право припинити проведення будь-яких операцій за розпорядженнями емітента.
Також право сторони повністю або частково відмовитися від виконання зобов'язання в зв'язку з невиконанням іншою стороною своїх обов'язків прямо передбачене чинним законодавством України.
Зокрема, ч. 6 ст.183 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання, у тому числі щодо внесення оплати за надані послуги.
Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Отже, право Центрального депозитарію відмовитися від виконання розпоряджень емітента (тобто від надання частини послуг) у разі не оплати ним вартості послуг передбачене законодавством, а також умовами договорів, що були укладені між Центральним депозитарієм та емітентом, а тому не спростовує обов'язку емітента оплатити належним чином надані послуги.
Таким чином, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" про те, що Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" неправомірно припинило надання частини послуг, а також неправомірно вимагає плати за надання інших депозитарних послуг, визнані судом безпідставними та такими, що не узгоджуються із встановленими обставинами у справі № 910/8201/16.
Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факти, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 25.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 910/8201/16 не доказуються при розгляді даної справи.
Отже, оскільки умови договору про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014 відповідають положенням законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, задоволенню які не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 17.01.2017.
Суддя Бондарчук В.В.