Запорізької області
роз'яснення і виправлення рішення, ухвали
. 11.02.11 Справа № 28/8/11
Суддя Яцун О.В.
За позовом: Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», м.Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, смт. Балабине
про стягнення заборгованості в розмірі 154.649грн.44коп. за кредитним договором №17/5/290708 від 29.07.2008р.
за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, смт. Балабине
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», м.Київ
про розірвання кредитного договору від 29.07.2008р. №17/5/290708
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача (за первісним): ОСОБА_2 -представник на підставі довіреності №04/199 від 24.12.2010р.
від відповідача (за первісним): ОСОБА_3, довіреність №3 від 04.01.2011р.
Заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 100.000грн. 00коп. на підставі кредитного договору №17/5/290708 від 29.07.2008р., заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом з 03.08.2009р. по 16.12.2010р. у розмірі 26.580грн .84коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 17.09.2009р. по 16.12.2010р. у розмірі 18.067грн. 45коп., інфляції у розмірі 6.947грн.12коп. та 3.054грн.03коп. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 21.12.2010р. порушено провадження у справі №28/8/11, судове засідання призначено на 24.01.2011р.
Ухвалою суду від 24.01.2011р. була прийнята зустрічна позовна заява про розірвання кредитного договору від 29.07.2008р. №17/5/290708.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 24.01.2011р. в зв'язку з необхідністю додаткового дослідження документальних доказів оголошувалась перерва до 01.02.2011р.
Розгляд справи продовжено 01.02.2011р.
Позивач за первісним позовом наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені в позові.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що у банка, як іпотекодержателя наявні всі можливості для того, щоб здійснити звернення стягнення на майно, яке передано йому в іпотеку у забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Також звернув увагу суду на те, що позивачем порушені приписи ч.6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені. На підставі чого просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені. До того ж, відповідач просить суд застосувати норми ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру санкції в зв'язку із обставинами, що викладені в зустрічній позовній заяві.
Позивач за зустрічним позовом просить суд розірвати договір №17/5/290708 відновлюваної кредитної лінії від 29.07.2008р. на підставі ст. 652 ЦК України. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на складне матеріальне становище спричинене кризовими явищами в країні, на підставі чого, вона не має можливості належним чином виконати зобов'язання за договором. Крім того, було зазначено, що 24.07.2009р. позивачка передала під розписку, а начальник безпеки ВАТ «БМ Банк»прийняв, усі документи на будинок №4 по вул. Чорноморська, с.Юрківка Оріхівського району Запорізької області, а також ключі від будинку як предмету іпотечного договору на виконання своїх зобов'язань за договором кредиту з відповідачем. Приймаючи до уваги, що сторони не досягли між собою згоди щодо розірвання договору, враховуючи наявність визначених у п.1-4 ч.2 ст.652 ЦК України умов просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Відповідач за зустрічним позовом проти заявлених вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на відсутність передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України обов'язкових умов для розірвання кредитного договору. Також було зазначено, що позивачем за зустрічним позовом не було дотримано встановлений законодавством та договором порядок обов'язкового досудового узгодження питання щодо розірвання договору. Просить в задоволені зустрічних позовних вимог відмовити.
Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті та прийняття рішення.
У відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Також було повідомлено про час виготовлення повного тексту рішення -07.02.2011р.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне спочатку розглянути зустрічні позовні вимоги:
29.07.2008р. між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк», що є правонаступником ТОВ «БМ Банк»та ФОП ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства України було укладено договір №17/5/290708 відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого відповідачем було отримано на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 100.000грн. під 18% річних строком до 29.07.2010р. на ведення поточної діяльності.
Позивачем за зустрічним позовом ставляться вимоги про розірвання договору №17/5/290708 відновлювальної кредитної лінії від 29.07.2008р. в зв'язку з істотною зміною обставин, що склалися в світовій економіці України та в значній мірі вплинули на платоспроможність позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. 652 ЦК України.
Оцінивши надані до суду матеріали, суд дійшов висновку, що заявлені зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Згідно зі ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Суд звертає увагу, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно всіх вищеперелічених чотирьох умов.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках. Крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов: а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) зміна договору потягне для сторін шкоду, що значно перевищує затрати, пов'язані з виконанням договору на умовах, змінених судом.
Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В той же час, позивач наявність істотних змін обставин, які б зумовили розірвання договору суду не надав.
Загальна економічна криза не може бути підставою для розірвання договору, і не може вважатися істотною зміною умов договору.
До того ж, суд звертає увагу, що при укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись (наприклад, врахувати тенденції зростання цін на ринку товарів, тощо).
Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у процесі виконання договору. Проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
За загальним правилом зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ст. 203 ЦК України під час вчинення правочину особа виявляє власне волевиявлення та вільну внутрішню волю.
Згідно з приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості.
З урахуванням зазначених приписів слід зазначити, що при укладанні кредитного договору позичальник (позивач за зустрічним позовом) свідомо погодився з умовами договору, повністю усвідомлюючи ризики, які він несе в зв'язку з його виконанням.
Суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 42 ГК України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
В процесі здійснення підприємницької діяльності учасники господарських правовідносин на власний розсуд вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючі їм обов'язки.
Виходячи з наведеного, погіршення фінансового стану ФОП ОСОБА_1 не можна пов'язувати виключно зі світовою фінансовою кризою, оскільки основними видами діяльності підприємця є: торгівля питною водою, торгівля шоколадними цукерками, рекламні послуги.
Із зазначеного слідує, що ОСОБА_1 не займається зовнішньоекономічною діяльністю і світова криза не могла вплинути на підприємницьку діяльність приватного підприємця.
До того ж, слід звернути увагу, що кредитний договір укладений в національній валюті України.
Враховуючи вищезазначене, позивач документально не довів настання обставин, передбачених ст. 652 ЦК України для розірвання договору оренди в передбаченому порядку.
На підставі чого, в задоволені зустрічних позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати за зустрічним позовом у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Розглянувши первісний позов про стягнення заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 100.000грн.00коп. на підставі кредитного договору №17/5/290708 від 29.07.2008р., заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом з 03.08.2009р. по 16.12.2010р. у розмірі 26.580грн.84коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 17.09.2009р. по 16.12.2010р. у розмірі 18.067грн.45коп., інфляції у розмірі 6.947грн.12коп. та 3.054грн.03коп. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими, в той же час підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Правовідносини сторін є господарськими.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як було вже зазначено, 29.07.2008р. між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є позивач у справі та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №17/5/290708 відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким ОСОБА_1 отримала на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 100.000грн. під 18% річних строком до 29.07.2010р.
Підпунктами 1.5.1.1 - 1.5.1.3 кредитного договору, проценти за користування кредитом розраховуються позивачем на основі процентної ставки в розмірі 18%, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором. Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості відповідача за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, визначеного в п.1.2 цього договору. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається. Перша сплата відповідачем процентів відбувається не пізніше 31 серпня 2008р. за період першого дня видачі кредиту до 25-го серпня 2008р. Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число звітного місяця та сплачуються відповідачем щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або дострокове погашення кредиту -одночасно з погашенням кредиту.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Факт встановлення (надання) ліміту кредиту Позичальнику в сумі 100.000грн. відповідно до Договору укладеного між відповідачем та позивачем підтверджується меморіальним ордером №916922 від 30.07.2008р.
Однак, позичальник договірних зобов'язань належним чином не виконав, сплату суми кредиту та відсотки за користування кредитом у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору сума заборгованості за договором кредиту складає 100.000грн.00коп.
Факт наявності заборгованості у розмірі 100.000грн.00коп. підтверджується матеріалами справи.
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань на його адресу була направлена претензія №30-17/127 від 24.07.2009р. про наявність заборгованості та необхідність її сплати.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, а борг без оплати та сплати процентів за користування кредитом.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити заборгованість за договором кредиту не припинено.
Нормами ст. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах встановлених договором.
Пунктом 1.5.1.1 договору сторонами узгоджено, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 18% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом з 03.08.2009р. по 16.12.2010р. складає 26.580грн.84коп.
Факт несплати матеріалами справи доведений.
Розрахунок відсотків відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, нормативно обґрунтовані і підлягають задоволенню.
З урахуванням зазначеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 100.000грн. 00коп. та процентів за користування кредитом у розмірі 26.580грн. 84коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на той факт, що ним частково було повернуто суму кредиту у розмірі 38.300грн., судом до уваги не приймаються.
Так дійсно 01.08.2008р. позичальник в якості сплати частини кредиту вніс 38.300грн.
В той же час, матеріали справи містять меморіальні ордери №971242 від 06.08.2008р. (25.250грн.), №1033206 від 14.08.2008р. (12.001грн.) та №1129535 від 28.08.2008р. (1.049грн.), відповідно до яких, зазначена сума -38.300грн. відповідачем була отримана трьома траншами у межах ліміту для задоволення виробничих потреб відповідно до умов надання відновлювальної кредитної лінії.
Інших доказів часткової оплати суми боргу за договором суду не надано.
За порушення виконання умов договору позивачем пред'явлено до стягнення сума пені у розмірі 18.067грн.45коп.
На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Пунктом 6.1.1 Кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків та комісійної винагороди за користування кредитом відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума пені за період прострочення з 17.09.2009р. по 16.12.2010р. у розмірі 18.067грн.45коп.
Факт прострочення виконання зобов'язань матеріалами справи доведений, в той же час, зазначена вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Пунктом 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Подвійна облікова ставка НБУ є величиною змінною, а в Договорі сторонами не визначено, за який період вона береться.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір пені сторонами належним чином не узгоджений.
У зв'язку з викладеним, вимога позивача про стягнення 18.067грн.45коп. пені не підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, клопотання відповідача за первісним позовом про застосування приписів ст. ст. 232, 233 ГК України судом не розглядається.
За порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення 6.947грн.12коп. інфляційних втрат та 3.054грн.03коп. 3% річних.
У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Відповідно до розрахунку позивача сума інфляційних втрат за період з вересня 2009р. по грудень 2010р. складає 6.947грн.12коп., сума 3% річних за період з 29.07.2008р. по 16.12.2010р. складає 3.054грн.03коп.
Факт прострочення матеріалами справи доведений.
Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних документально підтверджені, нормативно обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача (за зустрічним позовом) на той факт, що банк може задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на майно, яке передано йому в іпотеку у забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, виходячи з наступного:
Як вже зазначалося вище між сторонами виникли господарські правовідносини, які регулюються умовами договору №17/5/290708 відновлювальної кредитної лінії від 29.07.2008р. та нормами чинного законодавства.
Згідно з умовами договору позичальник зобов'язався у строк до 29.07.2010р. повернути кредит у сумі 100.000грн., сплатити відсотки за користування кредитом.
Отже у позичальника виникли саме грошові зобов'язання.
Нормами ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Частиною 2 ст.15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, банк самостійно обирає спосіб захисту порушених своїх прав та законних інтересів у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства.
Посилання позивача на той факт, що банком подано позовну заяву до місцевого суду загальної юрисдикції до ОСОБА_4, який є поручителем на підставі договору поруки №17/5/290708-S-2 від 29.07.2008р. також судом до уваги не приймається, оскільки, по-перше суду не надано доказів порушення провадження у справі про стягнення з поручителя заборгованості за договором, по-друге, зазначена обставина, ніяким чином не впливає на права та обов'язки позивача за зустрічним позовом, оскільки дві справи будуть мати різні підстави виникнення зобов'язань.
Судові витрати за первісним позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.526, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70435, Запорізька область, смт.Балабине, вул. Станційна, 1-а, ІПН НОМЕР_1, п/р 260020131219 в АТ «БМ Банк», МФО 380913) 100.000(сто тисяч)грн.00коп. заборгованості по кредиту, 6.947(шість тисяч дев'ятсот сорок сім)грн.12коп. інфляційних втрат, 26.580(двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят)грн.84коп. процентів за користування кредитом, 3.054(три тисячі п'ятдесят чотири)грн.03коп. 3% річних, 1365(одна тисяча триста шістдесят п'ять)грн.82коп. державного мита та 208(двісті вісім)грн.44коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 07 лютого 2011р.