ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12 січня 2017 р. Справа № 909/853/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , секретар судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо", вул. Ковжуна, 3, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300;
до відповідача: Калуської міської ради Івано-Франківської області, вул. І. Франка, 1, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300;
про визнання частково недійсним рішення Калуської міської ради від 09.02.1998 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.06.16 р.;
за участю:
Від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (№ 320 від 20 серпня 1999 р.), ордер на надання правової допомоги серія ІФ №004879 від 18.10.16);
Від відповідача: ОСОБА_2 - заступник голови Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша, довіреність (№ 1062/02-29/01 від 28.12.16).
ВСТАНОВИВ: товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання частково недійсним рішення Калуської міської ради від 09.02.1998 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.06.16 р.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.16 відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 05.01.17.
В судовому засіданні 05.01.17 у зв'язку з заявленим сторонами усним клопотанням, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.01.17 о 11:00 год., про що сторін повідомив під розписку.
Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву на позовну заяву. Зокрема, вважає позов необґрунтованим та зазначає, що згідно з протоколом № 4 приватизаційного аукціону у м. Калуш від 23.06.1995 р. позивач став переможцем аукціону (покупцем) об'єкта приватизації, що являє собою: ДТВП "Динамо", вул. Ковжуна, 3, з вбудованим приміщенням площею 232 кв.м. Також вважає, що в довідці-характеристиці виданій Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації від 03.04.1997 р. № 497 подана інформація щодо вказаного житлового будинку з вбудованим магазином та зазначено, що загальна площа магазину становить 242,4 кв.м., що також спростовує твердження позивача щодо належності підвальних приміщень до магазину. Вважає, що вказане спростовує твердження позивача про те, що підвальне приміщення - підсобне (як зазначає позивач) приміщення згідно технічної документації було збудоване для обслуговування магазину як складське і є невід'ємною частиною приміщення крамниці, а оскаржувані рішення Калуської міської ради якимось чином порушують права чи законні інтереси позивача. Проти призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи та доручення проведення експертизи судовому експерту ОСОБА_3 не заперечує.
В свою чергу представник позивача позов підтримує в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, зазначає, що у власності позивача на підставі рішення виконавчого комітету Калуської міської ради № 317 від 17.07.2007 р. перебуває нежитлове приміщення "крамниця" загальною площею 250,3 кв.м. за адресою вул. Ковжуна (колишня вул. Ватутіна) буд. № 3 в м. Калуш, Івано-Франківська область, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2008р. Також зазначає, що під нежитловим приміщенням "крамниці" площею 250,3 кв.м. вбудовано у підвальному поверсі частина допоміжного складського приміщення площею 241,4 кв.м. від загальної площі 405,5 кв.м. підвалу всього 4-ох поверхового житлового будинку у зв'язку з тим, що підвал має тільки один вхід з двору задньої частини будинку який взаємопов'язаний з внутрішнім входом до приміщення "крамниці". Вважає, що встановити призначення вбудованого підвального приміщення можливо виключно шляхом застосування спеціальних знань сертифікованих фахівців за наслідками проведення відповідної будівельно-технічної експертизи. З цих підстав просять призначити судову будівельно-технічну експертизу та проведення експертизи доручити судовому експерту ОСОБА_3.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Віднесення приміщень, у тому числі підвалів, де розташоване технічне обладнання будинку, до допоміжних, передбачалося і наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 квітня 1996 року № 28/389 «Про затвердження Типового статуту об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку» (втратив чинність на підставі наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 189/2040 від 17 листопада 2003 року) та наказом Держжитлокомунгоспу України від 27 серпня 2003 року № 141 «Про затвердження Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя».
Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає, зокрема вимоги ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонд" та ст. 382 ЦК України до таких приміщень не застосовуються.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Так зокрема, суд зазначає, що для правильного вирішення спору необхідним є з'ясувати не лише характеристику спірного приміщення за наданими сторонами документами, але й детально перевірити, чи є підвальне приміщення допоміжним; чи знаходитися у ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовується воно чи якась з його частина для обслуговування будинку.
З огляду на заперечення відповідача щодо спірного підвального приміщення, суд вважає, що для встановлення фактичних даних, які входять до предмета доказування у даній справі, необхідним є роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Представник позивача в судове засідання з'явився та подав клопотання вих. № б/н від 12.01.17 (вх. № 520/17 від 12.01.17) про долучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання з'явився.
Розглянувши клопотання вих. № б/н від 05.01.17 (вх. № 233/17 від 05.01.17) про призначення експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за доцільне призначити судову будівельно-технічну експертизу.
Формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно здійснюватись з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики.
Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.
Розглянувши питання, запропоновані сторонами для роз'яснення експертом, суд, зазначає про те, що деякі питання запропоновані позивачем не стосуються предмету спору, а інші потребують відповідного редагування.
З огляду на наведене, враховуючи обставини, що входять до предмета доказування у справі, суд здійснив відповідне редагування запропонованих питань, які підлягають роз'ясненню експертом з урахуванням Науково-методичних рекомендацій.
Проведення експертизи слід доручити запропонованому судовому експерту ОСОБА_3.
Витрати по проведенню експертизи покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо".
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Судову експертизу слід провести у строки визначені пунктом 1.13. наказу Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.98 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", надати висновки господарському суду, копії висновку експертизи направити сторонам.
Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Призначення господарським судом судової експертизи відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України є підставою для зупинення провадження у справі, оскільки для проведення експертизи матеріали справи надаються судовому експерту ОСОБА_3, що унеможливлює вчинення судом будь-яких процесуальних дій по справі.
Керуючись ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", ч. 1 ст. 41, ст. 42, п. 1 ч. 2 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Частково задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо" вих. № б/н від 05.01.17 (вх. № 233/17 від 05.01.17) про призначення експертизи.
2. Призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити судовому експерту ОСОБА_3, для чого надати матеріали справи №909/853/16.
3. На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:
- Чи є підвальне приміщення за адресою вул. Ковжуна буд. № 3 в м. Калуш, Івано-Франківська область, яке знаходить під "крамницею" Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо" - допоміжним; чи знаходитися у ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовується воно чи якась з його частина для обслуговування будинку?;
- Яке функціональне призначення підвального приміщення загальною площею 241,4 кв.м., (допоміжне, складське, підсобне, та інше), що розміщено під нежитловим приміщенням позивача площею 250,3 кв.м. і чи є дане приміщення невід'ємною частиною для обслуговування верхньої частини приміщення?
4. Зобов'язати сторін на вимогу експерта вчинити дії, необхідні для проведення судової експертизи.
5. Витрати по проведенню експертизи покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо" (вул. Ковжуна, 3, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300). У разі відмови чи ухилення позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо" від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, справа підлягає розгляду на підставі наявних доказів.
6. Судову експертизу провести у строк, передбачений підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5.
7. Попередити судового експерта про передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку або за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
8. Зобов'язати судового експерта подати господарському суду експертний висновок в письмовій формі та надіслати копії такого висновку сторонам згідно з ч.1 статті 42 ГПК України після проведення експертизи.
9. Провадження у справі зупинити.
10. Дану ухвалу направити: сторонам та судовому експерту ОСОБА_3 (вул. К. Данила, 16-В, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Неверовська Л. М.