номер провадження справи 24/136/16
10.01.2017 Справа № 908/3263/16
за позовом публічного акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)
до відповідача: публічне акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)
про стягнення 95 660,51 грн.
суддя Азізбекян Т.А.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18-95 від 26.12.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 20-86 від 26.12.2016р.
06.12.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” з позовною заявою до публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” про стягнення з відповідача 95 660,15 грн., з яких: 87 276,83 грн. пені та 8 383,68 грн. 3% річних.
Ухвалою від 06.12.2016р. порушено провадження у справі № 908/3263/16, присвоєно провадженню номер 24/136/16, судове засідання призначено на 10.01.2017р.
Судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 10.01.2017р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне: 21.12.2015р. між сторонами укладено договір постачання № 11-6/14/90993/15, на виконання умов якого позивач в термін з 31.05.2016р. по 15.09.2016р. поставив та передав у власність відповідачу, а останній, в свою чергу, прийняв та оплатив феросплави виробництва ПАТ «ЗФЗ». У зв'язку з тим, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо строку перерахування грошових коштів за поставлені феросплави, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 87 276,83 грн. та 8 383,68 грн. 3% річних. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказав, що позивачем порушено умови договору щодо передачі відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. В даному випадку перебіг строку виконання грошового зобов'язання, який виник на підставі договору, повинен починатися з моменту отримання відповідачем документів, передбачених п. 3.8. договору. Оскільки у позивача не було можливості на здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлений договором, через несвоєчасність надання позивачем документів передбачених п. 3.8. договору, відповідач вважає нарахування пені та річних процентів безпідставним. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок пені, що наданий позивачем взагалі не можна вважати обґрунтованим, оскільки він не містить періоду за який нараховується пеня. Також відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення на 1 рік та про зменшення розміру пені на 50%.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
21.12.2015р. між публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (Постачальник) та публічним акціонерним товариством “Запорізький металургійний завод “Запоріжсталь” (Покупець) укладено договір поставки № 11-16/14/90993/15, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити, згідно п. 3.3 договору феросплави (товар), протягом строку з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р., на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами.
Пунктом 3.3 договору сторонами передбачено, що Покупець здійснює оплату товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів від дати поставки товару.
Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 3.5.)
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 11-16/14/90993/15 від 21.12.2015 р. в період з 31.05.2016р. по 15.09.2016р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, про що свідчать підписані представниками сторін накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. На оплату товару позивачем були виставлені відповідні рахунки, які наявні в матеріалах справи.
Відповідачем, на підставі накладних та виставлених рахунків, сплачено вартість отриманого товару у повному обсязі, але з порушенням строків, передбачених п. 3.3 договору №11-16/14/90993/15, що підтверджується доданими платіжними дорученнями.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимоги щодо стягнення пені в сумі 87 276,38 грн. позивач обґрунтовує п. 7.6. договору, який передбачає, що у разі порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених цим договором поставки у пункті 3.3, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.
Як вбачається з розрахунку пені, долученого позивачем до позовних матеріалів, останнім нарахована пеня на суму заборгованості за кожним рахунком окремо за загальний період з 14.07.2016р. по 30.10.2016р.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Позивачем вірно визначено період нарахування пені та кількість днів прострочення. У розрахунку позивачем взято до уваги приписи ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Здійснивши за допомогою інформаційної системи “Законодавство” перерахунок пені в межах заявленого позивачем загального періоду судом встановлено, що сума пені, яку належить стягнути з відповідача, складає 86 714,32 грн.
За таких обстави, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення пені в розмірі 86 714,32 грн. В решті цієї вимоги суд відмовляє.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 8 383,68 грн. 3% річних за загальний період з 14.07.2016р. по 30.10.2016р.
Факт прострочення виконання грошового зобов'язання матеріалами справи доведено. Вимоги в частині стягнення 18 383,68 грн. 3% річних є законними. Разом з тим, за розрахунком суду 3% річних за вказаний період становить 8 361,48 грн. Отже, вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняються частково у розмірі 8 361,48 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.
Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно порушення позивачем умов договору щодо передачі повного пакету товаросупровідних документів, оскільки сторони в розділі 4 договору № 11-16/14/90993/15 узгодили, що приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції П-6 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15 червня 1965 р.
Згідно п. 12 Інструкції П-6, приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.
Таким чином, не складення відповідачем за поставками згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем відповідних документів.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення позивачем строків передачі товаросупроводжувальних документів.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми пені на 50 % та надання відстрочки виконання рішення на 1 рік, яке обґрунтовано знаходженням у скрутному матеріальному становищі. Відповідач посилається на існування дебіторської заборгованості, яка складає 12 061 331 821,05 грн., що підтверджується довідкою № 16/2069409 від 11.10.2016р., та на значний розмір невідшкодованого державою ПДВ, який станом на квітень 2016 року складає 289 631 284 млн. грн., що підтверджується відповідними актами звірки з контролюючим органом.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. При цьому, суд використовує таке своє право на власний розсуд та в залежності від обставин справи, правові норми не обмежують право суду на зменшення пені, розміром, вказаним у клопотанні про таке зменшення.
Об'єктивно оцінивши доводи відповідача, взявши до уваги інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з ПАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, у звязку з чим заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій залишена без задоволення.
Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Судом надано оцінку на предмет реальної можливості виконання судового рішення при наданні відстрочки, враховано, що відстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Враховуючи збалансованість інтересів обох сторін, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь вини боржника з урахуванням сплати відповідачем основного боргу, суд вважає за доцільне заяву відповідача про відстрочку виконання рішення задовольнити частково та відстрочити виконання рішення господарського суду у даній справі до 16.03.2017р., що надасть можливість відповідачу за цей період вирішити питання щодо погашення заборгованості.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69035, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) - 86 714 (вісімдесят шість тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 32 коп. пені, 8 383 (вісім тисяч триста шістдесят одна) грн. 48 коп. 3% річних та 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 14 коп. судового збору.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2017р. у справі № 908/3263/16- до 16.03.2017р.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Т.А. Азізбекян
Повне рішення складено 16.01.2017р.