Справа № 344/7491/14-ц
Провадження № 22-ц/779/57/2017
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
11 січня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.
секретаря Капущак С.В.
представників: банку ОСОБА_2;
ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Креді ОСОБА_5” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 199 478, 50 грн. за кредитним договором № 011/11СL від 30.03.2011 року, стягнення судових витрат в розмірі 1994,78 грн., за апеляційною скаргою начальника управління примусового стягнення кредитної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю ПАТ «Креді ОСОБА_5» ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 листопада 2016 року,
У травні 2014 року ПАТ «Креді ОСОБА_5» звернулось в суд з указаним позовом і зазначав, що 30 березня 2011 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 011/11СL, за яким ОСОБА_7 отримав 200 000,00 грн. з терміном повернення до 29 березня 2014 року згідно графіку погашення. З метою забезпечння виконання умов кредитного договору 30.03.2011 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв.м., оціночною вартістю 333 800,00 грн. 08.12.2011 року позичальник ОСОБА_7 помер, у зв'язку з чим 22.12.2011 року позивачем було подано до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори претензію до кредиторів спадкодавця та отримано листа, згідно якого спадкоємцем боржника є ОСОБА_3, яка прийняла спадщину. 28.12.2012 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір про погашення заборгованості за Кредитним договором № 011/11СL від 30.03.2011 року в строк до 27.12.2013 року. Посилаючись на те, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора за рахунок майна спадкодавця, які прийняли спадщину після смерті боржника, просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість боржника у розмірі 199 478, 50 грн. за кредитним договором № 011/11СL від 30.03.2011 року та понесені судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства “Креді ОСОБА_5” 9 369 (дев”ять тисяч триста шістдесят дев”ять) грн. 23 коп.(в межах спадкового майна) заборгованості за кредитним договором № 011/11СL від 30.03.2011 року, укладеним між ПАТ “Креді ОСОБА_5” і ФОП ОСОБА_7 та 243 грн. 60 коп. витрат по оплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні решти вимог позову.
В апеляційній скарзі представника ПАТ «Креді ОСОБА_5» ОСОБА_6 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про повне задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після чоловіка ОСОБА_8, тому несе відповідальність за зобов'язанням спадкодавця в межах спадкового майна. Вважає, що набуте майно у шлюбі, належало ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності. Боржник спадкодавець ОСОБА_8 мав право на ? частину спільного майна подружжя,зокрема: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв.м., оціночною вартістю 333 800 грн.; на ? частину спільного майна подружжя - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 86,1 кв.м., оціночною вартістю 330 775 грн., автомобіля Опель Зафіра 2007 року випуску ДНЗ АТ № НОМЕР_1 вартістю 126242 грн. Після смерті позичальника відповідач фактично прийняла у власність спірне рухоме та нерухоме майно, яке належало ОСОБА_8 і зобов'язана задовольнити вимоги позивача як кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
У судовому засіданні представник ПАТ «Креді ОСОБА_5» апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу.
Представник ОСОБА_3 вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та не заперечуючи про те, що дві квартири та автомобіль придбані у переод шлюбу з спадкодавцем та спільні кошти. Однак, за життя ОСОБА_8 як спадкодавець не ставив питання про виділення у його власність частину придбаного у шлюбі майна. У зв'язку з цим позивачка не прийняла у спадщину належне боржнику майно, тому не може відповідати цим майном за борги спадкодавця.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи частково позов ПАТ «Креді ОСОБА_5», суд виходив з того, що ОСОБА_3прийняла у спадщину після смерті позичальника ОСОБА_7 два депозитні вклади на загальну суму 9 369,23 грн, тому вимоги позивача підлягають до задоволення в межах вказаної суми.
Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.
Судом установлено, що 30 березня 2011 року між ПАТ “Креді ОСОБА_5” та ФОП ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 011/11СL, за яким ОСОБА_7 отримав в кредит 200 000,00 грн. Умовами кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 20,5 % на рік. Кінцевий термін повернення кредиту 29.03.2014 року (а.с.4-20).
У забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 30.03.2011 року між ПАТ “Креді ОСОБА_5” та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв.м., оціночною вартістю 333 800,00 грн. (а.с.21-34).
08.12.2011 року позичальник ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.38).
22.12.2011 року вих. №13206/10255 позивачем було подано до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори претензію до кредиторів спадкодавця та 02.10.2012 року № 2790/02-14/1 отримано листа, згідно якого 02.10.2012 року за реєстром №1-1179 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім”я дружини померлого - ОСОБА_3 на грошовий вклад (а.с.39, 40).
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
На виконання вимог зазначеного закону, 28.12.2012 року між ПАТ “Креді ОСОБА_5” та ОСОБА_3 було укладено договір про погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором №011/11СL від 30 березня 2011 року.
Згідно п.1 вказаного договору, відповідно до статті 1282 Цивільного Кодексу України та цього Договору, Спадкоємець, в межах вартості успадкованого майна, зобов”язується погасити заборгованість перед Кредитором за Кредитним договором №011/11СL від 30 березня 2011 року, що був укладений між ОСОБА_7 (надалі - Позичальник) та Кредитором, надалі іменується - Основний договір, відповідно до якого, Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень, строком на 36 місяців - з 30.03.2011 року до 29 березня 2014 року (включно), під 20,5% річних, а Позичальник зобов”язувався повертати кредит відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом.
Борг за Основним договором, який Спадкоємець зобов”язаний сплатити на користь Кредитора, станом на 28.12.2012 року, становить 199 478,50 (сто дев”яносто дев”ять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень та охоплює частину суми заборгованості за Основним договором, які Позичальник зобов”язаний був сплатити Кредитору за Основним Договором, однак це стало неможливим в наслідок його смерті, а саме: частини кредиту в розмірі 199 478 (сто дев”яносто дев”ять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 50 копійок (п.2).
Остаточна дата погашення суми боргу за Договором 27.12.2013 року (п.4.1.) (а.с.35-37).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 02.10.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-1179, відповідачка отримала в спадщину - вклад з процентами та компенсаціями по поточному рахунку №26001500044927 відкритому в центральному відділенні ПАТ “Креді ОСОБА_5” м.Івано-Франківська та належного спадкодавцю ОСОБА_7, що становить 1 307,28 грн. (а.с.75, 76).
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 01.04.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-238, відповідачка отримала в спадщину - вклад з відповідними відсотками по рахунку №29093052518685 відкритому в ПАТ КБ “ПриватБанк” та належного спадкодавцю ОСОБА_7, що становить 8 061,95 грн. (а.с.73, 74).
У зв'язку з цим, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка успадкувала після смерті свого чоловіка(позичальника) 9 369,23 грн., тобто частину спадкового майна і в межах вартості спадкового майна зобов'язана задовольнити вимоги кредитора.
Такий висновок суду є помилковим, так як суперечить вимогам матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з 19 січня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі за час якого набули двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв.м., оціночною вартістю 333 800 грн., трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 86,1 кв.м., оціночною вартістю 330 775 грн., автомобіля Опель Зафіра 2007 року випуску ДНЗ АТ № НОМЕР_1 вартістю 126242 грн. Зазначені обставини визнані сторонами й відповідно ч.1ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ст. 1218, ч. 1 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки ОСОБА_7 помер, то відповідати перед ПАТ “Креді ОСОБА_5” за укладеним Кредитним договором №011/11СL від 30 березня 2011 року, за яким ОСОБА_7 отримав в кредит 200 000,00 грн. на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Суд вважає, що ОСОБА_3 прийнявши у спадщину частину спадкового майна, відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України та п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5,( в редакції від 7 березня 2012 року ) вважається такою, що прийняла спадщину в цілому.
Статтею 1299 ЦК України визначено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у позові. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спадкоємець ОСОБА_3, яка на час відкриття спадщини постійно проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_10, прийняла спадщину тільки в частині дипозитних вкладів, оскільки відплвідно ч.3 ст. 1268 ЦК УКраїни спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_3 про відмову від спадщини.
Вартість спадкового майна та розмір заборгованості за вимогами кредитора сторонами не оспорюється.
Оскільки оскаржуваним рішенням суду із ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства “Креді ОСОБА_5” стягнуто 9 369 (дев”ять тисяч триста шістдесят дев”ять) грн. 23 коп.(в межах спадкового майна) заборгованості за кредитним договором № 011/11СL від 30.03.2011 року, укладеним між ПАТ “Креді ОСОБА_5” і ФОП ОСОБА_7 та 243 грн. 60 коп. витрат по оплаті судового збору, то до стягненню підлягає 190190 (сто дев'яносто тисяч сто дев'яносто гривень) 27 коп. (в межах спадкового майна) заборгованості за вказаним кредитним договором.
За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення ПАТ “Креді ОСОБА_5” у повному обсязі.
За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309,313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу начальника управління примусового стягнення кредитної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю Публічного акціонерного товариства “Креді ОСОБА_5” ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 листопада 2016 року в частині відмови Публічному акціонерному товариству “Креді ОСОБА_5” у стягненні з ОСОБА_11 190109 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства “Креді ОСОБА_5” 190190 (сто дев'яносто тисяч сто дев'яносто гривень) 27 коп. (в межах спадкового майна) заборгованості за кредитним договором № 011/11СL від 30.03.2011 року, укладеним між ПАТ “Креді ОСОБА_5” і ФОП ОСОБА_7 та 3845 грн (три тисячі вісімсот сарок п'ять гривень) 47 коп. судового збору.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.
Судді: В.Д.Фединяк
ОСОБА_12
ОСОБА_13