11 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року про повернення скарги на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
з участю сторін кримінального провадження:
скаржниці ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, повернуто заявнику.
Повертаючи скаргу слідчий суддя вказав, що її подано 16 грудня 2016 року на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку 30 листопада 2016 року, тобто після закінчення встановленого кримінальним процесуальним законодавством строку та за відсутності клопотання про його поновлення.
Також слідчий суддя вважав пропущеним строк на подачу скарги на бездіяльність слідчого, пов'язаної з невиконанням приписів ст. 220 КПК України, оскільки слідчий мав розглянути клопотання не пізніше 5 грудня 2016 року, а скарга на бездіяльність слідчого подана до суду 16 листопада 2016 року.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_6 повернути їй її власність, а саме: грошові кошти в сумі 25 000 грн. та 23 100 доларів США.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставне вилучення у неї коштів, вказує, що після вилучення коштів 30 листопада 2016 року, вона 02 грудня 2016 року звернулась до слідчого ОСОБА_6 з письмовим клопотанням про їх повернення, втім жодного рішення з приводу результатів розгляду вказаного клопотання ним не прийнято.
14 грудня 2016 року скаржниця поштою подала до суду скаргу на бездіяльність слідчого в порядку ст. 303 КПК України, тобто звернулась до суду в строк, передбачений Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши доводи на обґрунтування апеляційної скарги та матеріали судового провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а ухвала слідчого судді - до скасування з постановленням нової ухвали, виходячи з таких підстав.
Повертаючи ОСОБА_5 її скаргу на бездіяльність слідчого, слідчий суддя виходив з того, що скарга була подана 16 грудня 2016 року, проте такий висновок не ґрунтується на матеріалах судового провадження.
Так, згідно з матеріалами судового провадження скарга ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого була подана поштою, а саме: рекомендованим листом 14 грудня 2016 року (а.п. 5), тому колегія суддів при обрахуванні строків на звернення до суду враховує вказану дату.
Щодо обставин звернення ОСОБА_5 до суду із скаргою на бездіяльність слідчого колегія суддів враховує таке.
Згідно з матеріалами судового провадження 30 листопада 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_6 був проведений обшук у квартирі АДРЕСА_1 .
В процесі обшуку ОСОБА_5 добровільно видала слідчому грошові кошти в сумі 25 000 грн. та 23 100 доларів США, які належали їй та її родині, та при цьому надала слідчому пояснення щодо законності походження цих коштів.
В матеріалах провадження відсутні дані про те, що слідчий звертався до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуку 30 листопада 2016 року, або повернув ОСОБА_5 грошові кошти.
2 грудня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до слідчого з клопотанням про повернення коштів.
Як зазначено в скарзі ОСОБА_5 , вона, не отримавши рішення про результати розгляду її клопотання від 2 грудня 2016 року, звернулась до суду із скаргою на бездіяльність слідчого у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.
У скарзі ОСОБА_5 до суду на бездіяльність слідчого у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України скаржниця просила зобов'язати слідчого повернути їй грошові кошти в сумі 25000 гривень та 23100 доларів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений цим законом строк.
За змістом скарги ОСОБА_5 , яку вона подала у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 303 КПК України, це є скарга як на бездіяльність слідчого, яка полягає, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, оскільки скаржниця посилається на обставини вилучення майна та просить зобов'язати слідчого повернути вилучене під час обшуку майно, так і на бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений цим законом строк, оскільки скаржниця вказує на те, що вона подавала клопотання, яке не було розглянуто слідчим у встановлений законом строк.
Отже, колегія суддів розглядає скаргу ОСОБА_5 в аспекті вчинення слідчим двох видів бездіяльності. При цьому колегія суддів вважає, що строк на звернення до суду по кожній із зазначених видів бездіяльності слід обраховувати окремо, виходячи з того, що згідно з обставинами провадження моменти вчинення бездіяльності не співпадають у часі.
Частиною першою статті 304 КПК України встановлено десятиденний строк на оскарження бездіяльності слідчого, передбаченої частиною першою статті 303 цього Кодексу, перебіг якого починається з моменту вчинення бездіяльності.
За відсутності даних про те, що слідчий звертався до суду з клопотанням про арешт грошових коштів, вилучених у ОСОБА_5 під час обшуку 30 листопада 2016 року, моментом вчинення слідчим бездіяльності, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, є наступний день після вилучення майна у процесі обшуку, тобто 1 грудня 2016 року, оскільки згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Оскільки скарга ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 303 КПК України, подана до суду 14 грудня 2016 року, то щодо оскарження бездіяльності слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, скаржниця пропустила десятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 304 КПК України. Тому в цій частині висновок, викладений в ухвалі слідчого судді, щодо пропуску процесуального строку є таким, що ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Проте, висновок слідчого судді щодо пропуску ОСОБА_5 строку на звернення до суду із скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невиконанні слідчим вимог ст. 220 КПК України про розгляд клопотання, не можна вважати правильним.
Так, згідно з матеріалами провадження клопотання про повернення вилучених у неї коштів ОСОБА_5 подала слідчому 2 грудня 2016 року.
Частиною першою статті 220 КПК України встановлено триденний строк для розгляду клопотання, тобто клопотання ОСОБА_5 мало бути розглянуто слідчим не пізніше 5 грудня 2016 року.
Скарга ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні слідчим процесуальної дії, яку слідчий зобов'язаний був вчинити у визначений законом строк, подана до суду 14 грудня 2016 року, тобто у десятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 304 КПК України.
Позаяк у даному випадку ОСОБА_5 не пропустила строк на звернення до суду, то рішення слідчого судді про повернення скарги з мотивів пропуску процесуального строку, не відповідає вимогам ч. 1, ч. 2 ст. 304 КПК України, а відтак, ухвала слідчого судді підлягає до скасування.
Після скасування ухвали слідчого судді, судова колегія, керуючись правом, передбаченим, п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, ухвалює нове судове рішення.
При постановленні нової ухвали колегія суддів не може прийняти рішення про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 в частині зобов'язання слідчого повернути скаржниці кошти, оскільки, як було зазначено в цій ухвалі, скаржниця пропустила строк на оскарження бездіяльності слідчого, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.
Разом з тим, визнавши, що ОСОБА_5 не пропустила строк на оскарження бездіяльності слідчого, яка полягала у не розгляді клопотання скаржниці про повернення коштів, колегія суддів вважає, що слідчого слід зобов'язати розглянути клопотання ОСОБА_5 від 2 грудня 2016 року, оскільки, в порушення вимог ст. 220 КПК України, слідчий не розглянув вказаного клопотання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року про повернення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області розглянути у порядку ст. 220 КПК України клопотання ОСОБА_5 від 2 грудня 2016 року про повернення тимчасово вилученого майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3