Номер провадження: 33/785/132/17
Номер справи місцевого суду: 494/1111/16-п
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Копіца О. В.
13.01.2017 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі: головуючого судді Копіци О.В., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Березівського районного суду Одеської області від 28.11.2016 року відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Єреван респ. Арменія, громадянина України, не працюючого, проживаючого за АДРЕСА_1
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченного ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено на нього е стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права на керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 275,60 грн.
Відповідно до постанови суду, 16.09.2016 року, приблизно о 22:20 год. в с. Ряснопіль Березівського району Одеської області, ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ВАЗ 2110» держ. знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: з ротової порожнини різкий запах алкоголю, почервоніння очей, від проходження медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з неналежним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне:
- суд позбавив його можливості приймати участь в судовому засіданні, оскільки він подавав про це клопотання, однак з поважних причин не міг приймати участь при розгляді справи, про що повідомляв суд;
- поза увагою суду залишилось те, що він не спростовував те, що знаходився в стані алкогольного сп'яніння, вважає незаконними дії співробітників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він не відмовлявся від проходження медичного огляду, а наполягав на цьому.
За таких обставин, ОСОБА_2 просив скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду 1-ої інстанції.
Окрім того, ОСОБА_2 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в якому зазначив, що про дату та час розгляду справи він був повідомлений належним чином, проте не зміг з'явитись до суду з поважних причин. Крім того, копію оскаржуваної постанови він отримав лише 07.12.2016 року, тому просив поновити йому строк на оскарження постанови.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності .... протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Частина 3 зазначеної ст. також передбачає, що копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
В матеріалах справи наявне повідомлення «Укрпошти» про отримання копії постанови суду батьком апелянта 06.12.2016 року, а апеляційна скарга подана до канцелярії суду 1-ої інстанції 12.12.2016 року, тому строк на апеляційне оскарження постанови суду підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, при зазначених у постанові обставинах, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №157733 від 16.09.2016 р., в якому ОСОБА_2 вказав, що від проходження медичного огляду на стан сп'яніння він відмовляється (а.с. 3);
- поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно з якими, в їх присутності ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився (а.с. 5,6),
- розпискою ОСОБА_6, якому передано керування транспортним засобом (а.с.4).
Таким чином, суд 1-ої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2 про те, що в матеріалах справи відсутні докази його керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а також того, що він відмовився від проходження медичного огляду та наполягав на цьому, з огляду на наступне.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння....; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння....
Отже, одним із способів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тому для кваліфікації дій за вказаною частиною статті достатньою відмови особи від проходження медичного огляду, що підтверджується переліченими вище доказами.
Стосовно доводів апелянта про незаконність дій співробітників поліції, щодо складення відносно нього протоколу, то вони не знайшли своє підтвердження в процесі апеляційного розгляду справи, оскільки в матеріалах справи міститься оригінал протоколу, в межах якого, з урахуванням пояснень учасників процесу суд розглядає вказані матеріали.
Також вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КпАП України. В судовому засіданні оглянуті оригінали всіх документів - пояснення свідків, протокол про адміністративне правопорушення, які містяться в матеріалах адміністративної справи, при ознайомленні та підписанні яких ОСОБА_2 зауважень на дії працівників поліції при їх складанні не мав.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що розгляд справи відбувся у його відсутності із порушенням його права на захист, з огляду на наступне.
Згідно ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутністю цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи, і, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом були здійснені неодноразові виклики ОСОБА_2 згідно місця проживання, вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення, з яким він та його батьки ознайомлювалися під підпис, однак в судове засідання він не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим суд 1-ої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку можливим справу розглянути у його відсутності.
Крім того, апеляційний суд вважає правильними висновки суду 1-ої інстанції про те, що наслані на адресу суду клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, фактично направлені на затягування судового розгляду з метою спливу строків накладення стягнення, оскільки в жодне із призначених судових засідань на 29.09.2016 року, 31.10.2016 року, 15.11.2016 року та 28.11.2016 року він не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений був належним чином.
У зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції були прийняті всі належні міри для забезпечення права ОСОБА_2 на доступ до суду та його безпосередньої явки для розгляду справи.
Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП підтверджується перерахованими доказами, які є належними та допустимими.
Сукупність письмових доказів, наявних в матеріалах справи дають всі передбачені законом підстави встановити наявність складу адміністративного правопорушення та винність даної особи, а саме ОСОБА_2 у його вчиненні.
Відповідно до положень статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
При цьому вимоги апелянта про направлення справи на новий розгляд до суду 1-ої інстанції положеннями чинного КУпАП не передбачені.
Оцінивши викладені вище обставини в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції докази досліджені належним чином та їм надана вірна оцінка, тому не має підстав для скасування або зміни постанови суду.
Керуючись ст.ст. 251, 280, 285, 294 КУпАП, апеляційний суд -
постановив:
Клопотання ОСОБА_2 - задовольнити, та поновити йому процесуальний строк на оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 28.11.2016 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Березівського районного суду Одеської області від 28.11.2016 року про накладення стягнення на ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Одеської області О.В. Копіца